Під час останнього походу на базар була приємно вражена вартістю свіжих огірків. На ятках ціна за кілограм овочів від вітчизняного виробника коливалась у межах 16—19 гривень, а трохи більші і з машини можна було купити взагалі по 14 гривень. А в одному супермаркеті на початку квітня продавались навіть… по 9 гривень! Звісно, такі ціни вражають. Адже торік подібні цифри ми бачили хіба що наприкінці травня — початку червня, але аж ніяк не в квітні. Що відбувається і чому це раптом так «здали» в ціні огірки — питання, яке не дає спокою покупцям. Дехто висловив думку, що, можливо, це огірки браковані?!  

Примхлива весна стримує посівну кампанію на Черкащині. Хоч аграрії підійшли до неї в повній готовності. Лише в деяких господарствах, як повідомив заступник голови облдержадміністрації Анатолій Івашкевич, дещо бракує кредитних ресурсів, але й ці питання оперативно вирішують. Найскладніше чітко організувати польові роботи, адже відведені природою строки вкрай стислі.
Під урожай нинішнього року засіяно 237,5 тисячі гектарів озимих зернових. За даними науковців та фахівців управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій, посіви озимини перебувають в доброму та задовільному стані на 98% площ. 

Коли дивишся на асортимент молочної продукції, представлений у вітчизняній торговельній мережі, напрошується запитання: а чи вся вона справжня? Тобто скільки молока в тих сирах та сирках, йогуртах, кефірах тощо? І чи справді все воно коров’яче, а не такий собі рослинний замінник? Проте експерти переконують: мовляв, молока у нас навіть більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Тож наші виробники можуть не лише нас із вами, тобто вітчизняних споживачів, нагодувати молочними продуктами, а ще й за кордон їх експортувати.

Тим часом часто доводиться чути, що молокопереробні заводи купують сировину в селян буквально за копійки.

Як відомо, кожна область має свою специфіку. Приміром, Запорізька належить до зони ризикованого землеробства, але попри це тут більше розвинене рослинництво, ніж тваринництво. Про те, на що робитиме ставку область цього року, проблеми і здобутки запорізьких аграріїв — наша розмова із профільним заступником голови облдержадміністрації Сергієм ГРАЧОВИМ.  

Історія захоплення чужої власності в нашій країні багатолика і багатогранна. Скандали, які спалахували внаслідок явища, що одержало назву рейдерства, інколи вихлюпувалися на загальнодержавне інформаційне поле, але досить часто згасали на рівні регіонів. Усе залежало від того, якої величини активи і підприємства ставали жертвами агресивних атак. Як свідчать результати дослідження, проведеного кілька років тому «Центром дослідження корпоративних відносин», 70% громадян України вважають, що рейдерство не можливе без підтримки судів, прокуратури, міліції. Спираючись на досвід журналістської роботи, додам від себе: воно не можливе і без підтримки органів влади на місцях.  

Свого часу область виступила ініціатором збільшення вдвічі орендної платні власникам земельних паїв. Як відомо, напочатку орендодавці отримували лише 1,5% за свої земельні частки.  Тернопільчани  запропонували  підвищити цю ставку до 3 %. Згодом такі добрі наміри знайшли своє відображення в президентському указі. На 110 % — ось підсумок торішніх розрахунків сільськогосподарських товаровиробників за користування в області землею селян на договірних засадах.  
В області торік  уклали 250 тисяч угод оренди землі. За словами першого заступника директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Володимира Стахіва, у всеукраїнському світлі Тернопілля ніколи не пасло задніх в орендних виплатах за земельні ділянки, сільгоспвиробники щороку вчасно розраховувалися, а дехто з них  навіть підвищував відсотки щодо відповідних зобов’язань.

Синусоїда розвитку тваринництва на Луганщині далеко не найкраща. Ще пару десятків років тому в краї налічувалося понад 192 тисячі голів великої рогатої худоби, а на початку цього року на всю область нарахували 15,8 тисячі. Не краще і статистика «виживання» молокопереробних підприємств краю: ще донедавна їх було 22, нині повноцінно працюють лише три. Отака собі «спайка» міста і села через проблеми з молоком. І ці показники ніяк не вирівнюються, представники статистики вже знають чи не кожну корову на кличку й на кожне теля покладають надію.  

Як грім серед ясного неба зустріли сільгоспвиробники повідомлення, опубліковане Міністерством доходів і зборів на сайті відомства наприкінці березня про реформування фіксованого сільгоспподатку (ФСП). Така ідея виникла, бо «попри значні державні преференції у галузі не досягнуто економічної стабільності», «через існуючі схеми ухилення агропідприємств від оподаткування». Останні нібито дозволяють скорочувати надходження податку на додану вартість (ПДВ) підприємствам інших галузей економіки. Крім того, зростання пільг аграріїв у сплаті ПДВ нібито не відповідає обсягам зростання виробленої продукції. Отже, виникла потреба «перезавантажити» правила гри.  

Наочною ілюстрацією до наради з питань забезпечення сільгоспвиробників сучасною вітчизняною технікою стала невеличка виставка у холі зали урядових засідань. На кількох її скромних стендах було показано можливості українських машинобудівників виготовляти сучасну техніку для села. З фотографій перед відвідувачами, серед яких одним із перших став Прем’єр-міністр Микола Азаров, оптимістично позували комбайни і трактори, дощувальні машини й оприскувачі, жниварки, грунтообробні агрегати, борони тощо.
Цілком логічним рішенням було розпочати роботу саме з огляду досягнень, принагідно визначивши больові точки, які потребують особливої уваги уряду.

Закарпаття і південні регіони, як відомо, є основними постачальниками ранніх овочів та овочів з літніх теплиць. За оцінками керівника проекту «АПК-Інформ: овочі і фрукти» Тетяни Гетьман, на ці території припадає близько 80% виробництва ранньої городини. Якою буде ситуація з ранніми капустою, редискою, помідорами, огірками тощо після березневих морозів і снігопадів, досліджували власкори «УК».