Екологія

Сорок процентів території України — степова зона, її розораність — понад 80%. Тож кожен клаптик природних ландшафтів на вагу золота. Тому заповідник «Єланецький степ», що за 60 кілометрів від обласного центру Миколаївщини, — цінна перлина площею 1675,7 гектара.   Ці місця не розорювалися віками, тому зберегли свою первозданність. Дорога проходить селом Калинівка, далі зникає. Починаються 12 кілометрів бездоріжжя, з вибоїнами й багнюкою. Наша машина кілька разів застрягає у вологому ∂рунті, її заносить на природних віражах.

Не всі малюки із задоволенням ходять у дитячі садки. Деякі переступають поріг дошкільного закладу зі сльозами на очах. І батькам доводиться вмовляти своє чадо залишитися з вихователем, обіцяючи заробити гроші на чергову ляльку, іграшковий автомобіль чи, наприклад, поїздку в зоопарк. І таких стимулів із магічною, заспокійливою дією у батьківському арсеналі має бути безліч.  Але в березні цього року вихованців дитячих садків одного з районів Києва ніби підмінили. Малюки наввипередки бігли в групи, щоб першими подивитися, чи проросли за ніч на підвіконні насінини, які вони дбайливо посіяли у вазони й поливали. 

Два види бобрів — європейський та канадський — здавна поширені на території Євразії та Північної Америки. Однак увага людей до цих тварин, як показує історія, далеко не завжди йшла їм на користь. Бо гарна і міцна шкіра, смачне дієтичне м’ясо та бобровий струмінь — залоза з пахучою речовиною, що в цілителів різного гатунку вважається (чи є насправді — питання інше) ліками і молодильним засобом, — мала попит упродовж не одного століття. Тож угіддя, населені бобрами, мали неабияку цінність. 

За утримання ведмедиці Маші в не придатних для існування умовах керівника мисливського господарства на Дніпропетровщині оштрафовано на кілька сотень гривень. «Непридатні умови» — це тісна клітка розміром 2,4 на 1,8 метра з підлогою-сіткою, в отвори якої провалюються лапи тварини. На шиї у Маші ланцюг. Очевидці стверджують, що бачили на тілі тварини й сліди від собачих зубів, але у мисливському господарстві кажуть, що ніхто Машу не кусав. Мовляв, ведмедицю собаками не цькували, а лише натаскували їх на неї. За словами керівника господарства, собакам на відстані в кілька метрів просто дають понюхати звіра, погавкати на нього. Ну хіба ж це страшно, коли на вас гавкає здоровенна лайка, правда? Так, звуки музики, не варто хвилюватися. 

Під час засідання Ради національної безпеки і оборони Віктор Янукович висловив переконання, що комплексна система моніторингу довкілля має стати дієвим інструментом оцінки екологічного стану та адекватного реагування на його зміни. «У цьому контексті уряду, безумовно, треба активізувати роботу щодо розбудови системи моніторингу, забезпечити вжиття невідкладних і комплексних заходів для посилення координації діяльності органів влади, задіяних у цьому процесі», — підкреслив глава держави. 

Назва нової рубрики «УК» «Стежка в природу» говорить сама за себе – це цікаві розповіді про природу, тварин, рослини, про правила співіснування людини з навколишнім світом.  

У переддень річниці визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників, котру місто відзначило 10 квітня, близько десятка молодих людей із Всеукраїнської організації «Молодіжна єдність» повісили опудало та спалили паперовий макет новобудов на знак протесту проти забудови території меморіального комплексу 411-ї батареї. Мета протестувальників — не допустити забудови місцини, що має для одеситів символічне значення та водночас є одним з небагатьох місць їхнього відпочинку на лоні природи. В районі 411-ї батареї приватні особи через суд ще від 2006 року намагаються привласнити чималу ділянку землі. Незважаючи навіть на втручання прокуратури, котра порушила карну справу щодо фальшування документів, скоєного під час оборудки, доля святої для кожного одесита землі наразі не вирішена.

Вода має три стани. Вона може бути рідиною, парою чи кригою. Але зараз мова не про те. Говоритимемо про стан, у якому ми можемо отримати воду для найважливішого – для внутрішнього вживання. Отже…    Кажуть, у Швейцарії воду можна спокійнісінько пити і з-під крана: і органолептика, і мікробіологія — все на рівні. Не нам, звісно, тягатися з однією з найрозвиненіших країн Європи. Та й мити, приміром, питною водою підлогу, то, на думку фахівців, — уже занадто. Але дещо «проапгрейдити» наші водогони — завдання актуальне і, як свідчить одеський досвід, цілком здійсненне. Тут починаючи з 2010 року переводять міські хлораторні об’єкти на гіпохлорит натрію.

25 березня сторони підписали у Міненерговугілля 15-річну кредитну угоду на 300 мільйонів гривень під реалізацію проекту «Комп лексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій» (КзППБ). Її засвідчив гарантійною угодою міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький. Тобто гроші банк видаватиме під держгарантії. Перші надійдуть уже у цьому році, за домовленістю наступні транші йтимуть 15 років зі ставкою  відсотків ЄБРР — LIBOR у євро (EURIBOR) + 1%. З боку ДП НАЕК «Енергоатом» кредитну угоду підписав виконувач обов’язків президента Віссаріон Кім, з боку банку — директор представництва ЄБРР в Україні Андреа Куусвек.

Чи можна пити воду з-під крана? Чи можна купатися в Дністрі, Пруті, Бузі, Дінці? Як працюють водоканали і як це впливає на екологічну ситуацію в різних куточках України? Які найголовніші проблеми Дніпра? На ці та інші запитання відповімо в ході спеціальної акції «УК» «Вода — для всіх», яку започатковуємо сьогодні.

А й справді, не любить. Бо хіба ж коханій дарують крадене? У нашій ситуації — крадене у природи, в держави, в суспільства. Троянди й тюльпани вирощують, і заробіток від них чесний. А підсніжники і крокуси заготівельники косять на лісових галявинах — наших з вами спільних, адже у нас більшість лісів — державна власність. Часто підсніжники видирають разом з цибулинами, щоб довше не в’яли. І наступного року на цій галявині квітів уже не буде.  

Коли на поріг приходить війна, мирне населення хапає на руки дітей і тікає подалі від кулеметних черг, виття бомб і вибухів снарядів. Так само звірі та птахи тікають від мисливської канонади (орнітолог Іван Русєв якось у сезон нараховував по 3—5 тисяч пострілів щодоби на одному з причорноморських озер).  Зазвичай пернаті-волохаті тікають до заповідників чи національних парків — якщо такі є в межах досяжності. Мисливці до такого драпу ставляться по-різному. Одні з розумінням: кожній же Божій істоті треба мати якийсь прихисток. І йдуть собі онуки Тургенєва хто тарілочки на стрільбище трощити, а хто — за прикладом гуманіста Шарика з Простоквашина — міняти рушницю на фотоапарат. І адреналіну повні вени, й вухастики-дзьобастики живі-здорові, совість не мучить і в церкві на свічки витрачатися не треба.