Історія

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР [найвищий колегіальний орган державної влади в Радянському Cоюзі у перервах між з’їздами ВР — ІП] видала указ, яким Кримська область країни була передана із складу Російської радянської федеративної соціалістичної республіки до Української РСР. Відповідні зміни про статус Криму і Севастополя пізніше були внесені в конституції СРСР і обох республік(Українська правда (www.pravda.com.ua) від 03.03.2014 р.). 

Так звані жалувані грамоти, в яких знайшли відображені «березневі статті» — умови союзу Москви з Гетьманщиною, гарантували широку автономію Україні. Інакше просто не могло бути, адже, попри всю складність становища Козацької держави, її населення становило приблизно 5 мільйонів жителів, тимчасом як Московії — лише 4 мільйони. 

Віками нас переконували, що Іван Мазепа — підлий зрадник. Так було б донині, якби продовжувала існувати держава, в якій лише одна з «братніх» республік була «старшою», а нав’язувані нею оцінки історії — єдино правильними і обов’язковими для інших. 

Тоді йшлося лише про її малу частину. Карпатську Українську державу, як називали її англійські журналісти, у березні 1939 року аж 520 разів згадували на сторінках провідних видань Великобританії. Значна частина промови, виголошеної Сталіним 10 березня 1939 року на XVIII з’їзді ВКП(б), теж стосувалася ситуації довкола Карпатської України.  

Шостого березня 1920 року отаман Євген Ляхович та його побратими подільські отамани Ананій Волинець, Юхим Якубенко, Іполит Годзиковський за підтримки Першої повстанської армії УНР полковника Іллі Струка мали захопити Вінницю, де більшовики готувалися до проведення губернської партійної конференції. Це відкривало шлях широкому наступу військ УНР на Київ. Та за день до цього в містечку Вороновиця його було підступно вбито, що негативно позначилося на проведенні спільних дій. Про отамана Брацлавського куреня смерті Євгена Ляховича розмовляємо з Олександром Дмитруком, який нещодавно написав про нього історичний роман «Офіцер».

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ Політ у підкрильному ящику   На чиїй совісті революція? Столиці України — велич Тараса Наш космос

В тумані минулих віків обличчя й постаті мільярдів землян розтанули назавжди. Їхню зовнішність ніхто не пригадає і не відтворить. Бо до своїх і чужих нащадків діставалися у власних образах і подобах лише знаменитості, аристократи, багатії і натурники митців: на полотнах у позолочених рамах, у статуях з мармуру. Усіх інших, неспроможних замовити свій портрет у художника чи погруддя у скульптура, не могли уявити на вигляд вже онуки-правнуки, народжені після їхньої смерті. У Китаї цей туман віків одного разу неймовірно розсіявся, коли селянин, копаючи в 1974 році криницю, наткнувся заступом на чоловічу голову з глини, а перед археологами відтоді почало виринати з підземелля поблизу гробниці першого китайського імператора Цинь Ши-Хуанди численне теракотове військо — зі зброєю, колісницями й глиняними кіньми. Цю армію створили упродовж 38 років понад 700 тисяч робітників і ремісників ще за життя правителя, який помер 10 вересня 210 року до н. е. Причому кожен з кількох тисяч вишикуваних воїнів, зростом від 1м 70 см — до 2 м, вирізняється з-поміж усіх не просто індивідуальними рисами обличчя, а й навіть його виразом. 

Популярний донині телефільм про діяльність групи радянських розвідників, які в роки війни запобігли знищенню Кракова нацистами, вже став кінокласикою. Багатьом відомо, що карколомні пригоди героя серіалу «Майор Вихор» майже з документальною точністю відтворюють реальні події з біографії уродженця Дніпропетровська Євгена Березняка. Втім, у його житті чимало таємниць, про які він зміг розповісти лише в незалежній Україні. 

Сьогодні прем’єра рубрики «Люди і час». У ній щосуботи розповідатимемо про події, які сталися в дні наступного тижня і позначили свій вплив на розвиток нашої країни і людства загалом. Певною мірою в них відображатиметься особиста думка автора, тож, можливо, не збігатиметься з вашою, шановні читачі. Вважатимемо, що наша ініціатива досягла мети, якщо це стане поштовхом для вас докладніше дізнатися про ту чи ту подію.  

Значення цієї битви важко переоцінити. Адже взяття форпосту Османської імперії відкрило вихід до південних морів, кінцевим результатом стало повне звільнення Північного Причорномор’я від багатовікового турецького панування. На мапі з’явилися нові міста, зокрема Миколаїв і Одеса. Штурм фортеці Ачі-Кале (нинішній Очаків) — одна з найгероїчніших сторінок світової воєнної історії. Одне з доблесних прізвищ тривалий час було забуто, хоч подвиг капітана сучасники оцінили як безпрецедентний. Подібної жертовності на той час російський флот не знав. Звали 34-річного героя Христофор Іванович Остен-Сакен. 

«Геройство юних лицарів з-під Крут було безумне, було проти всякої здорової логіки, бо ж не може 300 юнаків зупинити шеститисячної орди п’яних матросів. А, проте, це безумство увійде в історію України як одна з найсвітліших її сторінок, як символ і як приклад найбільшого геройства і любові до Батьківщини. На них будуть вчитися і виховуватися покоління. «Немає більшої любови, як життя своє віддати за друзів своїх» — написано у Святому Письмі. І це є Крути — символ найбільшої любові до Батьківщини і найвищого виконання обов’язку: смерті в її обороні. Тому Крути безсмертні, тому це сумна річниця, в якій не треба сумувати. Бо в боротьбі за волю Батьківщини жертви ніколи не будуть завеликі. А їх сума має дати у висліді бажану волю», — так пишеться в розділі «Спогади та статті» унікального видання про легендарний бій під Крутами, створеного Українським інститутом національної пам’яті.  

До кінця минулого століття небагато наших співвітчизників знали про Симиренків. Не згадували про них і в засобах масової інформації. Хоча ця родина зробила великий внесок в економічне і духовне відродження України. У 1747-му німецький хімік Маркграф винайшов спосіб виготовлення цукру з буряків (до цього його виробляли тільки з цукрової тростини). Проте це виробництво почало швидко розвиватися не в Німеччині, а у Франції, де Наполеон, прагнучи позбутися економічної залежності від Англії, створив усі умови для розвитку цукробурякової промисловості.