Ця операція не стала переможною, радше її можна назвати драматичною. Але вона поклала початок звільненню Кримського півострова, адже відтягнула від Перекопу значні сили противника і зірвала запланований ним контрудар. Восени 1943 року якнайкраще склалася ситуація для звільнення півострова від німецьких військ. Саме тому Північно-Кавказькому фронту було наказано форсувати Керченську протоку. За задумом операції, яка отримала назву Керченсько-Ельтигенська, одночасно мала відбутися висадка двох десантів — основного північніше Керчі і допоміжного в Ельтигені, невеличкому рибальському селищі. Останній мав би захопити порт Камиш-Бурун, з’єднатися з дивізіями основного десанту і звільнити Керченський півострів.
Історія
Після кожного інтерв’ю з Валерієм Томазовим, очільником української генеалогії, завжди поверталася ніби з гостинцями з пра-пра-бабусиної скрині і казковим бентежним відчуттям, що їм там немає кінця-краю… — Пане Валерію, якими загадковими сюжетами із родовідних кореневищ почастуєте цього разу? — Я взявся за майже недосліджену генеалогію купецтва. Про одну з потужних династій на півдні України, рід Маврокордато, 2010 року вийшла в Греції моя книга — на замовлення тамтешнього видавця. Нині в нас готується її видання українською мовою. Дослідження роду Маврокордато привело мене до інших грецьких родів, тому що усі вони багато разів породичалися. Там просто не було випадкових шлюбів: одружувалися в певному колі, на дівчатах з певних родин. Два двоюрідні брати могли оженитися на троюрідних сестрах, причому тітка одного могла бути дружиною двоюрідного дядька другого.
Острів Березань, що в Чорному морі, — клаптик суші площею 11 гектарів, на якому немає води, кущика чи деревця. В античні часи він був півостровом, розмір якого майже вдвічі перевищував нинішній. Тут буяло життя: знахідки підтверджують, що Березанське поселення (Борисфеніда) — єдине збережене на території Північного Причорномор’я, що належить до раннього періоду грецької колонізації. Кого тільки не бачила ця земля: кімерійців, скіфів, римлян, готів, турків. Біля острова пролягав торговий шлях «із варягів у греки». Острів понад сто років досліджують археологи, кожен етап розвідок дає нове відкриття, розкриває давні таємниці, дає змогу під іншим кутом поглянути на події світової історії. Не став винятком і рік 2013-й.
Музейна справа вельми нелегка. Майже завжди вона неможлива без тендітного поводження з предметами, які мають історію. А вони в деяких випадках волають-просять до себе делікатного ставлення... Майже безлюдний закуток Дніпровського району столиці маю щастя виявити за адресою: вулиця Степана Сагайдака,112. Крокуємо з фотографом (а в цій ситуації — чоловіком-захисником у районі із сумнівною славою) уздовж дороги з ледь помітним, зарослим пожовклим мохом тротуаром. Довжелезні фури перекривають шлях. Ось так, з певними труднощами підходимо до ТОВ «Київміськвторресурси». І впадаємо у ступор: а де, власне, Музей сміття?
Є сила, потужніша за час і за історію, яку можна потім і переписати. Саме так став зрадником в очах нащадків гетьман Іван Мазепа. Його піддали анафемі, тому що найпростіший шлях показати правду навиворіт — дискредитувати ідею. Та жодним чорнилом не залити крові безвинних. І пам’ять людську не випалити.
Здавалось би, що за подія — 160-річчя будівлі? Тим більше, що не всі перехожі нині навіть увагу на неї звертають. Бо є старіші, показніші. Та йдеться не просто про споруду. Про пам’ять, про те, що там відбувалось, і що та кого вона вивела в люди. Особливо це важливо знати в наш час, коли останні 20 років столиця України нещадно руйнується і втрачає свою неповторність. А історія кожного будинку поважного віку може так багато розповісти. Тож переступімо поріг Національного музею медицини, в приміщенні якого був Анатомічний театр Університету Святого Володимира.
Нині мало хто пам’ятає, що визволення України від фашистської окупації протягом тривалого часу відзначали… 8 жовтня. Саме цього дня війська 4-го Українського фронту, долаючи відчайдушний опір ворога в Карпатських горах, нарешті перетнули колишній радянський кордон. Однак не зайве нагадати, що ця ділянка кордону стала радянсько-угорською вже після початку Другої світової війни та «золотого вересня» 1939 року. До цього Закарпаття входило до складу Чехословаччини, а після втрати нею державності, що стало наслідком ганебної Мюнхенської змови, населені українцями землі окупували війська «сухопутного» адмірала Хорті — тодішнього правителя Угорщини.
Про те, що знайти роботу нині в Україні зовсім не просто, відомо всім. І робить це більшість людей за звичкою — через друзів, родичів, знайомих. Чого гріха таїти, державним службам у нас довіряють не дуже, і все-таки… — Статистика свідчить, що за направленням Державної служби зайнятості (ДСЗ) з початку року знайшли роботу понад 550 тисяч людей, що на третину більше, ніж у січні-серпні 2012-го. Станом на 1 вересня кількість вакансій у нашій базі даних — понад 88 тисяч, — повідомила голова Державної служби зайнятості Марина Лазебна. І додала, що із січня 2013 року понад 10 тисяч колишніх безробітних започаткували власну справу. Вони скористалися правом на отримання за один раз усієї суми на допомогу по безробіттю, яка сьогодні становить від 11 до 55 тисяч гривень залежно від стажу та колишньої заробітної плати претендента. Ще 13 тисяч українців отримали в ЦЗ консультації щодо того, як започаткувати власну справу самотужки та успішно займатися підприємницькою діяльністю.
Устилузька садиба була побудована в 1907 році за проектом самого композитора. Щоліта з 1907 до 1914 року він працював тут. У цьому будинку він написав перший твір-фантазію для оркестру «Феєрверк» і працював над ще майже двома десятками музичних творів.
Громади низки міст і районів Луганщини опинилися перед вибором щодо подальшої долі місцевих музеїв, які є відділами обласного краєзнавчого. Тим часом фахівці вважають, що ці колекції доцільно передати на баланс місцевій владі. Чи підуть такі нововведення на користь музейній справі? Відповідь на це запитання зацікавить багатьох, адже проблема має загальноукраїнське значення. — Музеї Алчевська, Свердловська й Первомайська розповідають про історію цих населених пунктів, Старобільський та Новопсковський — про тамтешні райони, — розповідає заступник начальника департаменту культури та туризму облдержадміністрації Володимир Виборнов. — Тож логічніше, якщо їх візьме на своє утримання місцева влада замість обласного бюджету.
Максиміліан Волошин ще за життя зажив слави епатажника. Він своїм виглядом і світоглядом збурював і провінційний Крим, і столицю. Окрім чудових акварелей і поезій, митець залишив нащадкам критичні праці з історії мистецтв і духовну спадщину мислителя. Тож його будинок у Коктебелі ще за радянських часів став культовим для альтернативно налаштованої інтелігенції, яка намагалася відчути в ньому подих своїх кумирів: Марини Цвєтаєвої, Олександра Гріна і багатьох інших. Дехто з гостей дому досяг державного визнання — як Ілля Еренбург, Олексій Толстой. Значення інших відкрив пострадянський час, наприклад Осипа Мандельштама…
Як відомо, повалення попереднього державного утворення — Української Народної Республіки – сталося в результаті перевороту, інспірованого штабом німецьких окупаційних військ у Києві. Із семи з половиною місяців функціонування Гетьманату півроку Раду Міністрів очолював Федір Андрійович Лизогуб. Саме на його прем’єрство ліг основний тягар налагодження дієздатного урядового апарату, реалізації консервативно-ліберальних реформ, складних відносин з німецько-австрійськими союзниками.