Донедавна Володимир Луцков пов’язував життя із професійним спортом і адвокатською діяльністю. Вихованець республіканського вищого училища фізичної культури, юрист із дипломом Національної академії внутрішніх справ, він знав, що кожний виграш потребує великих зусиль. Але справжню ціну перемоги зрозумів зараз, коли доля круто повернула і змусила його стати на захист інте­ресів рідної Пісківки. Зокрема і для того, щоб не дати зруйнувати добрі справи, які розпочав його батько Ігор Луцков.

Конверти із творами мистецтва — гарна презентація України та її талантів. Неодноразово Укрпошта використовувала для них роботи килимаря з Решетилівки Полтавської області Євгена Пилюгіна. І ось нові його композиції у жанрі кольорових витинанок, які можна було побачити на Різдвяній виставці в Полтаві, вразили глядачів, а представники  Полтавського обласного відділення Українського фонду культури імені Бориса Олійника спільно з Полтавською дирекцією АТ «Укрпошта» вийшли з ініціативою прикрасити ними марковані конверти.

Людвиг ФІЛІП знає про Ужгород стільки, як, мабуть, ніхто із сучасників. Йому важко пересуватися, але він охоче ходить рідним містом, яке всебічно описав у публікаціях. Підсумком багаторічної роботи став величезний том, який фахівці оцінили як найповніше видання з історії міста над Ужем. 

«Тож недарма прожив я на землі, бо віддавав сповна їй сили, своє тепло, наснагу всю, любов незгасну — до краплини», — так підбив підсумки своєї діяльності Василь Корчемний в одному з власних віршів. Василю Григоровичу виповнилося б 90. Але вже шостий рік немає його серед нас. Зате пам’ять про нього палає яскраво. 

 Як свідчить історія становлення управління Пенсійного фонду в Харківській області, колектив успішно справляється з непростими завданнями стабільного наповнення бюджету фонду, забезпеченням належного нарахування, своєчасного фінансування і виплати пенсій, погашення боргів, легалізації доходів працівників для забезпечення їхніх прав як застрахованих осіб.

Рада адвокатів Закарпаття та регіональне відділення Спілки адвокатів України неодноразово організовували заходи, на яких обговорювали тематику, актуальну для професійного співтовариства. Цього разу на авансцену винесли питання, важливе для суспільного загалу: «Роль інтелігенції, місцевих еліт у розбудові Української держави». На круглий стіл до Мукачева приїхали гості з Києва, Львова, Ужгорода, інших міст Закарпаття та з-за кордону. 

Уманська міська територіальна громада багата на працьовитих, талановитих, мудрих людей. Відома культурними надбаннями, історичними пам’ятками далеко за межами нашої держави, громада живе цікавим насиченим життям, активно розвивається. Маючи розгалужену інфраструктуру, міцну соціальну сферу, чимало промислових підприємств, освітніх та культурних закладів, Умань приваблює дедалі більше людей. Багато молоді залишається жити й працювати в місті, адже бачить перспективи зростання. Комунальний комфорт, планомірне поліпшення благоустрою, залучення інвестицій у розвиток економіки, туристичної галузі, медицини, оновлення дитячих закладів — усе це дає підстави пов’язувати долю з цим чудовим містом. 

Ми часто живемо в полоні стереотипних уявлень. Один із таких стерео-типів — уявлення про бібліотеки як про консервативні заклади, зміни в яких відбуваються дуже повільно. Насправді бібліотечне життя нині насичене й цікаве. У них відбувається багато подій. Про це «Урядовому кур’єру» розповідає директор Полтавської міської ЦБС Таміла ДУЗЕНКО.

Доля подарувала мені тривалу, щиру, нічим не потьмарену дружбу з автором щемливих «Чорнобривців». Цими листопадовими днями йому могло б виповнитися 85. Могло б, якби не оте лиховісне 21 лютого 2013 року, коли його навік зборола невиліковна хвороба. А до того підірвала здоров’я раптова смерть дорослого сина Ярослава.

Із заслуженим майстром народної творчості України, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайлом Китришем ми востаннє зустрічалися 2013 року на Дні гончаря в Опішному. Уже тоді він погано бачив, і коли йшли до нього додому, то його дружина Галина Сергіївна підтримувала його під руку. П’ять років, як вона пішла у засвіти, а її чоловік, якому нещодавно виповнилося 85 років, все ще свистунців ліпить. По п’ять штук за день. У це важко повірити, бо він повністю втратив зір, але це щира правда.