Cімдесяту весну видатному українському письменникові, правозахисникові, громадському діячеві, лавреатові Шевченківської премії Степанові Сапеляку не судилося зустріти. Уже дев’ятий рік його немає серед нас — підступна хвороба вирвала поета із життя. Але залишилася світла пам’ять, спогади.

Могила Бориса Лазаревського — на паризькому цвинтарі Тіє. Народившись в Україні в сім’ї друга і першого біографа Тараса Шевченка Олександра Лазаревського, волею обставин змушений був залишити її, аби знайти вічний спочинок далеко від домівки. Та хіба він один? Скількох співвітчизників розкидала бурхлива історія і продовжує свою справу?

Тетяна Дмитрів працює в Монастириській лікарні понад 20 років. Спочатку — в хірургічному відділенні, а з першого дня створення реанімаційної палати — у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Стала тут старшою медсестрою.

Принц Гаррі отримав постійну роботу в США. Він увійде в керівництво стартапу Кремнієвої долини, який займається кар’єрним вишколом. У нього не буде підлеглих, а якими будуть його графік роботи і зарплата, у компанії не розголошують. «Урядовий кур’єр» поцікавився, який досвід роботи принц Гаррі мав до цього.

Михайло Іванчук. Ім’я мало відоме навіть його краянам. Тож як його не згадати надто в березні, коли він народився 113 років тому. Земний шлях пан Михайло почав і закінчив дуже далеко від батьківщини предків. Йому все-таки вдалося зловити синього птаха — символ щастя і мрії, які шукав селянський син у професійному житті, прагненні побачити Україну, місто Копичинці на Тернопільщині, де почався Іванчуків рід.

Заради України він витримав роки неволі та заслання, але не зрадив, не зрікся, бо пульсувало у серці: «Я до мозку, до мислі, до тліні твій, вишнева моя Україно». Михайло Осадчий — талановитий журналіст, письменник, політв’язень і дисидент. Його творчість і громадську діяльність високо оцінено на світовому рівні. Хто він для нас, чим його творчість може слугувати сучасникам? Відповідь чітка: прикладом палкої любові до рідного, одвічно батьківського, матері-землі.

Цими днями виповнюється 370 років однієї з найуспішніших битв періоду національно-визвольної війни українського народу. Тоді на Поділлі козаки завдали поразки 15-тисячній польській каральній експедиції.

Український заводчанин, чиє ім’я поповнило когорту достойників вітчизняної промисловості, — Євгеній Бахмач, голова спостережної ради ПАТ «Радій» у місті Кропивницький. Тривалий час він обіймає посади голови правління Кіровоградського обласного відділення УСПП та голови Кіровоградського обласного об’єднання організацій роботодавців «Співробітництво», член правління УСПП. Він авторитетний серед промислово-підприємницької спільноти області та країни, досвідчений громадський діяч, уміє наполегливо обстоювати інтереси бізнесу, бездоганно виконує партнерські обов’язки.

Є в тисячолітніх Лубнах місцина з особливою енергетикою, яка надихає на творчу звитягу тих, чий талан — розповідати правду про історію українського народу. Вона наче магнітом притягує обраних. Інакше чим пояснити, що на ділянці землі на вулиці Лісній,1, де у першій половині минулого століття жив автор «Жовтого князя» Василь Барка, згодом, сам не знаючи, поставив хату Володимир Малик (21.02.1921— 31.08.1998). Твори його, щойно з’являлися у вільному продажу, зачитували до дірок, і нині вони входять до першої п’ятірки вітчизняних читацьких рейтингів.

Навіть якби Леонід Товстуха (17.10.1930—7. 03. 2010) за своє творче життя долучився до створення тільки одного килима «Народжені рідною землею», оригінал якого прикрашає інтер’єр Ради Європи у Страсбурзі (Франція), його ім’я було б золотими літерами вписане в решетилівські скрижалі. Проте за ескізами майстра створено близько 150 монументальних орнаментальних килимів і тематичних гобеленів. Вони прикрашали бібліотеки, РАЦСи, палаци молоді й спорту, дитячі садки, навчальні та інші заклади й нині залишаються окрасою інтер’єрів, постійними експонатами музейних виставок, зберігаються у 24 музеях України й світу.