Борис Лятошинський, 125-річчя з дня народження якого музична спільнота відзначала у січні, — один з наймасштабніших українських композиторів ХХ ст. Його активна праця — створення музики та педагогічна діяльність у Київській консерваторії — тривала майже пів століття.

В Ігоря Орла з Тального на Черкащині робота серйозна й відповідальна. Він електрик місцевого району електромереж. На обслуговуванні підприємства — понад 1000 кілометрів повітряних і кабельних ліній, сотні трансформаторних підстанцій. Разом з такими самими досвідченими й умілими колегами він забезпечує підтримку справного стану, безаварійну і надійну роботу обслуговуваних пристроїв та електроустаткування, монтує нові мережі. Обов’язків у нього довжелезний перелік. Однак з усіма спеціаліст успішно справляється.

Минуло понад 10 років, як пішов із життя видатний український композитор Олег Кива — заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені М. В. Лисенка. Його музика відома й за кордоном.

У житті відомого письменника полтавця Павла Губенка (Остапа Вишні) незважаючи на те, що спеціалізувався на написанні гумористичних творів насправді було дуже мало місця для сміху. Виростав у бідності, тому що крім нього у його батьків було ще 16 дітей. Багато працював для того, щоб вибитися в люди. І таки досяг свого, став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Утверджував незалежність України у лавах петлюрівських військ і своєю нищівною для ворогів творчістю. За це його у 1920-х роках і заарештували чекісти. Півроку поневірявся у їхніх катівнях, аж поки йому не допоміг вибратися з більшовицької в’язниці поет Василь Блакитний. З його легкої руки Павло з’явився у столиці – Харкові, де з квітня 1921 року працював у республіканській газеті «Вести ВУЦИК». 

«Завзяття змагу і відчай жаги», — рядок з пісні «Повстанське танго», яка повернулася з комуністичної заборони разом з авторками Мартою Пашківською та Ольгою Ільків. Рядок, який визначає їхню сутність життя боротьбою за незалежність України. Обидві вони були зв’язковими головнокомандувача Української Повстанської Армії генерал-хорунжого Романа Шухевича. Ольгу Ільків радянський режим засудив на 25 років.

Для багатьох стане відкриттям, що знане кожному виборче гасло однієї з українських партій «Зроби сам!» — фактично інтерпретація вислову «Допоможи собі сам, і тоді кожен тобі допоможе». Його автор — видатний німецький мислитель, який, за твердженням радянського агітпропу, став ідеологічним провісником фашизму.

Весь цей час разом з танкістами служить залізна леді батальйону капітан Тетяна Науменко з позивним «Білка». Вона перша жінка-офіцер ЗСУ, яка в танкові війська прийшла добровольцем. Кажуть, що кожен чоловік повинен посадити дерево, збудувати дім, народити сина. Пані Тетяна народила сина ще за 10 років до війни, а ось донька Софійка — це вже дитина війни.

12 жовтня минає 20 років по Михайлові Романишину,  митцеві, про якого меткий на поетичні портрети-експромти Петро Осадчук свого часу написав: «В теплих картинах Романишина пульсує музика притишена. Місячна ніч. Обороги на роздоріжжі… Не втямиш: це писав Романишин чи сам Куїнджі?»

Минулого тижня у Брюсселі відбулася церемонія вручення Літературної премії ЄС за 2019 рік. Уперше за 11 років її існування лауреаткою стала українська письменниця зі Львова Гаська Шиян, авторка роману «За спиною». Окрім неї, премію здобули ще 13 авторів із європейських країн, серед яких Австрія, Польща, Словаччина, Греція, Італія та інші. Письменники від України та Грузії брали участь у конкурсі на здобуття цієї премії вперше. Переможці отримали грошову винагороду розміром п’ять тисяч євро. Крім цього, їхні твори буде перекладено на європейські мови, їх просуватимуть на книжковому ринку ЄС за підтримки рамкової програми Єврокомісії «Креативна Європа».

Стверджують, що в житті людини не буває нічого випадкового. Ось і ветеран військової служби Володимир Ткаченко так вважає. А ця історія розпочалася так.