Стан освітянської галузі визначається передовсім тим, як до неї ставиться держава і суспільство. Як відомо, Польщу агресивне оточення розривало на шматки тричі. І щоразу її народ знаходив у собі сили, щоб відродити державу. Відбувалося це передовсім завдяки шкільництву: рівень мобілізації суспільства залежить від поширення в ньому постулатів національної історіографії, а цьому слугує освіта. Якби не існувало польської історіографії XIX — початку XX ст., не йшлося б і про відновлення польської державності у 1918 році. Тож не дивно, що президент Польщі Пілсудський не підписував жодного указу, не заручившись підтримкою ректорів вишів та провідних ксьондзів. Отто фон Бісмарк свого часу зазначив, що для побудови держави найважливіші не сила зброї й військо, а шкільний учитель. 

Учора Український центр оцінювання якості освіти оприлюднив результати зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації з трьох основних предметів: української мови й літератури, математики та історії України. Про це під час прес-конференції повідомив директор центру Вадим Карандій. За його словами, тепер кожен учасник тестування може зайти на власну інформаційну сторінку й побачити свій результат. Щоб його перевірити, на сайті центру розміщено таблиці переведення тестових балів у рейтингову оцінку за шкалою 100—200 балів (для ЗНО) і таблиці відповідності тестових балів шкільним оцінкам (за шкалою 1—12 балів) для ДПА. 

Ця подія викликала різні думки в жителів області. Одні обурювалися і співчували, інші говорили, що не лише вчителям потрібна зарплата. І як же треба було допекти нашим терплячим педагогам, щоб вони наважилися привернути увагу до своїх проблем у такий радикальний спосіб: вийти на дорогу і перекрити рух транспорту. 

З-поміж шкільних споминів багаторічної давності — уроки трудового навчання, які для нас, сільських учнів, проводив Іван Йосипович Копилов. Колишній військовий знався на електриці, теслярстві, бондарстві, багатьох інших ремеслах. Як кажуть, мав золоті руки до всього, чого торкався. Бо так уже влаштований селянський побут: усе доводиться  робити  власноруч, бо де на селі та служба побуту.

Ось і влаштовував учитель нам екзамени. Наприклад, щоб хлопцям одержати відмінну оцінку (дівчата опановували кулінарію та секрети шитва), потрібно було виготовити табуретку. Її міцність перевіряли просто: хтось з однокласників сідав на неї, неодмінно підібгавши ноги, щоб учитель упевнився, чи ніжки не роз’їдуться в різні боки. На кожному уроці показував, як треба тримати молоток, забивати цвях, користуватися ножівкою, обценьками, стамескою. І нині в моєму міському житті ці навички в пригоді. 

Щоб скласти ЗНО, цьогорічна випускниця Дар’я долає лінію розмежування: в рідному Зайцевому, на не підконтрольній українській владі території Донбасу, досі свистять кулі. Дівчина втратила батьків ще до війни, рідня від неї відмовилась, оскільки Даша (для її безпеки не називаємо прізвища) своє майбутнє пов’язує лише з Україною. Разом з подругою Анею вона дистанційно навчається в Опитненській школі неподалік від лінії зіткнення, бо хоче отримати український атестат і підготуватися до тестів. Нині дівчата складають зовнішнє незалежне оцінювання. А для цього змушені винаймати житло в Опитному, бо хоч і мають перепустки, вчасно дістатися до пункту тестування, долаючи  блокпост, неможливо. 

Стартувала основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання — вчора близько 267 тисяч майбутніх абітурієнтів склали обов’язковий тест з української мови та літератури. Для юнаків і дівчат, які вже незабаром понесуть документи до університетів, свої двері відчинили 1102 пункти тестування по всій Україні. Упродовж трьох годин вступники корпіли над різноманітними завданнями. Причому більшості учасників отримані тестові бали не лише допоможуть стати студентом омріяного вишу, а й будуть підсумком навчання за шкільною партою. Адже для понад 200 тисяч цьогорічних випускників результати ЗНО з української мови, математики або історії України зарахують як державну підсумкову атестацію. 

Професійно-технічні заклади опинилися в патовій ситуації: цього року держава передала їхнє фінансування на місцевий рівень, але в областях по-різному реагують на проблему. «УК» дізнавався, як вирішують питання забезпечення й реформування мережі загалом в Україні та в найбільш проблемних регіонах. 

Якось журналіст The New York Times Ніл Білтон запитав у Стіва Джобса: «Мабуть, ваші діти обожнюють айпади?» — «Вони не користуються ними. Ми обмежуємо кількість пристроїв, які наші діти можуть використовувати вдома», — відповів натхненник Apple. «Я вражено мовчав. Я уявляв, що будинок Джобса схожий на рай для комп’ютерного фаната: на стінах — гігантські сенсорні монітори, на обідньому столі — іконки з айпадів, а гостям замість шоколадки вручають айфон. Проте містер Джобс сказав, що вдома в нього немає нічого схожого», — згадує журналіст.

Навряд чи гуру інформаційних технологій не знав, що вже два десятки років як з’явилися діти із принципово новим способом мислення, зумовленим зокрема адаптацією до перенасиченого інформаційного середовища. Уперше про це явище, яке назвали кліповим мисленням, заговорили на початку 1990-х. 

Недавній фейк про те, що нібито учнівські олімпіади скасували, облетів усі соціальні мережі. Особливо переймалися батьки школярів, зокрема цьогорічних випускників, адже участь в інтелектуальних змаганнях додає балів під час вступу. Інколи вони навіть об’єднувалися у групи й збирали кошти, шукали спонсорів, щоб змагання для їхніх обдарованих дітей відбулися. «УК» вирішив з’ясувати, в чому причина такої ситуації. 

Працівники закладів профтехосвіти заявили про можливість загальнонаціонального страйку. Майже півтори тисячі представників професійно-технічних навчальних закладів з усіх регіонів країни, зокрема Черкащини, провели збори у столичному Міжнародному центрі культури і мистецтв, вимагаючи від влади вирішити питання фінансування галузі.