Хоч вступна кампанія не за горами, деякі абітурієнти досі достеменно не розібралися у всіх цьогорічних новаціях. А їх на вступників чекає чимало: від виключно електронної подачі документів, збільшення шансів вступити на омріяну спеціальність до запровадження так званого адресного держзамовлення. До чого саме готуватися майбутнім студентам, дізнавався «УК». 

Школа №18 єдина в Сумах і області, яка має статус закладу національних меншин. Директор Олександр Серпенінов розповідає, що нині тут навчаються представники 19 національностей, хоч за 30 років, відколи він на цій посаді, її вихованцями були представники більш як 40.

Нині серед учнів 70 росіян, 15 азербайджанців, 9 узбеків, 6 вірменів, по троє італійців, турків, палестинців, грузинів, персів, євреїв. А ще болгари, швейцарці, чеченці, французи. Одне слово, справжня інтернаціональна сім’я. 

Чи знаєте, що ведмеді… вміють саджати дерева? Маячня, скажете? Анітрохи! У шкільному підручнику з математики за 2 клас умова задачі переконує: «Ведмедик посадив першого дня 4 дерева, а другого — ще 6». Звісно, другокласник повинен полічити, скільки всього рослин посадила тварина. А ще у семирічному віці треба розуміти, як перемотують сувої тканин, замішують будівельну суміш, що робити з центнерами пшениці тощо. Такі задачі, відірвані від життя, чи не щодня доводиться розв’язувати українським школярам з 1 класу.

Шкільні програми досі перевантажені термінами, визначеннями, не зрозумілими маленьким школярам. А ще цілим возом зайвої інформації, неточностей, повторів. Щоб нарешті поліпшити ситуацію, у Міністерстві освіти і науки вирішили змінити шкільні програми з усіх предметів й під час літніх канікул винесли їх на розсуд громадськості. Батьки й учителі найменших учнів поділилися з «УК», що саме потрібно першочергово змінити. 

Серед багатьох напрямів міжнародного співробітництва Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини академічна мобільність викладачів та студентів набула особливої актуальності. Можливість навчатися, викладати, стажуватися, вести наукову діяльність в іншому навчальному закладі чи науковій установі на території країни або за її межами без відрахування з основного місця навчання (роботи) дає чимало переваг. Зокрема академічна мобільність збільшує шанси людини на професійну самореалізацію, підвищує якість трудових ресурсів національної економіки. Вона стає гідною відповіддю систем освіти на виклики глобального освітнього простору. Обмін кращими вітчизняними та зарубіжними досягненнями у галузях науки, освіти та інновацій дає змогу в безпосередньому контакті із зарубіжними колегами визначати подальші перспективи співробітництва і євроінтеграції. Зумовлено це як загальнодержавними стандартами наукової та освітньої діяльності, так і особистими професійними й навчальними інтересами та потребами університетської спільноти. 

Майбутні абітурієнти вже отримали атестати зрілості й саме перебувають у повній навчальній готовності. Хоч складання ЗНО з основних предметів за плечима, у більшості вступників попереду тестування з іноземних мов чи природничих дисциплін. А ось на дев’ятикласників у професійно-технічних закладах чекають вступні випробування. 

Напівпорожні або майже порожні класи до вересня мають зникнути з українських шкіл. У педагогів та громад залишається кілька місяців, щоб провести так звану оптимізацію. Департамент освіти і науки Луганської облдержадміністрації оголосив конкурс, виробив рекомендації. Але свої пропозиції дали тільки три території з 12 — Троїцький, Станично-Луганський і Сватівський райони, хоч ставку насамперед робили на об’єднані територіальні громади, яких в області поки що дві: Новопсковська та Білокуракинська. Але від них ініціативи не було. І якщо в Білокуракинській обговорюють створення трьох опорних шкіл, то в Новопсковській навіть нічого не планують. Хоч тут до місцевої селищної ради приєдналася Осиновська сільська рада, на території якої розташовані п’ять населених пунктів і село Макартетине, де у школі лише 15 учнів. 

Стан освітянської галузі визначається передовсім тим, як до неї ставиться держава і суспільство. Як відомо, Польщу агресивне оточення розривало на шматки тричі. І щоразу її народ знаходив у собі сили, щоб відродити державу. Відбувалося це передовсім завдяки шкільництву: рівень мобілізації суспільства залежить від поширення в ньому постулатів національної історіографії, а цьому слугує освіта. Якби не існувало польської історіографії XIX — початку XX ст., не йшлося б і про відновлення польської державності у 1918 році. Тож не дивно, що президент Польщі Пілсудський не підписував жодного указу, не заручившись підтримкою ректорів вишів та провідних ксьондзів. Отто фон Бісмарк свого часу зазначив, що для побудови держави найважливіші не сила зброї й військо, а шкільний учитель. 

Учора Український центр оцінювання якості освіти оприлюднив результати зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації з трьох основних предметів: української мови й літератури, математики та історії України. Про це під час прес-конференції повідомив директор центру Вадим Карандій. За його словами, тепер кожен учасник тестування може зайти на власну інформаційну сторінку й побачити свій результат. Щоб його перевірити, на сайті центру розміщено таблиці переведення тестових балів у рейтингову оцінку за шкалою 100—200 балів (для ЗНО) і таблиці відповідності тестових балів шкільним оцінкам (за шкалою 1—12 балів) для ДПА. 

Ця подія викликала різні думки в жителів області. Одні обурювалися і співчували, інші говорили, що не лише вчителям потрібна зарплата. І як же треба було допекти нашим терплячим педагогам, щоб вони наважилися привернути увагу до своїх проблем у такий радикальний спосіб: вийти на дорогу і перекрити рух транспорту. 

З-поміж шкільних споминів багаторічної давності — уроки трудового навчання, які для нас, сільських учнів, проводив Іван Йосипович Копилов. Колишній військовий знався на електриці, теслярстві, бондарстві, багатьох інших ремеслах. Як кажуть, мав золоті руки до всього, чого торкався. Бо так уже влаштований селянський побут: усе доводиться  робити  власноруч, бо де на селі та служба побуту.

Ось і влаштовував учитель нам екзамени. Наприклад, щоб хлопцям одержати відмінну оцінку (дівчата опановували кулінарію та секрети шитва), потрібно було виготовити табуретку. Її міцність перевіряли просто: хтось з однокласників сідав на неї, неодмінно підібгавши ноги, щоб учитель упевнився, чи ніжки не роз’їдуться в різні боки. На кожному уроці показував, як треба тримати молоток, забивати цвях, користуватися ножівкою, обценьками, стамескою. І нині в моєму міському житті ці навички в пригоді.