В Україні багато підприємств легкої промисловості виготовляють тканини, але на вітчизняному ринку домінує імпортний ширвжиток. При цьому новий Податковий кодекс дає підприємствам легкої промисловості зелене світло, звільняючи їх на 10 років від податку на прибуток.

Що для людини найцінніше? Більшість скаже: «Здоров’я!» І це так, бо якщо воно є, людина зможе добитися всього. Але ось парадокс: турбуватися про здоров’я починаємо здебільшого тоді, коли його втрачаємо. Відомий німецький науковеь, лікар-гігієніст, засновник першого в Європі інституту гігієни в Мюнхені Макс Йозеф Петтенкофер ще в ХІХ столітті закликав усіх не бути «марнотратними спадкоємцями багатих батьків і ощадливо використовувати здоров’я», яке людина отримує як найбільший дар природи. 

Зворотний зв’язок — це те, що єднає пресу з читачем, обопільне бажання сторін, яке свідчить про взаємну потрібність. Тому приємно було почути від директора СТОВ «Маяк» з Хмельницької області Володимира Марченка, що вже передплатив на наступний рік «Урядовий кур’єр». 

Чимало українських підприємств і фірм, які через різні структури-прокладки фактично належать так званій сім’ї, продовжують приносити їй чималі прибутки. Про це в українських ЗМІ написано вже чимало. 

Проте не так часто в поле зору журналістів потрапляє тема  нинішніх доходів тих, хто був, так би мовити, стовпами  режиму Януковича. Останні хоч  публічно й не афішують свого неприйняття змін, що відбуваються в країні, за суттю залишаються п’ятою колоною в нашій державі. Потрібно висвітлювати й непоодинокі випадки, коли підприємства наближених до Януковича осіб продовжують працювати на окупантів. Саме про один з них ітиметься. 

Пригадуєте фразу з «Кавказької полонянки», яка стала крилатою? Так, ідеться про «Хай живе наш суд — найгуманніший суд у світі!»  А спливла вона в пам’яті після ознайомлення з ухвалою, винесеною нещодавно одним із суддів Верховного суду України. До речі, у справі, яка набула широкого резонансу завдяки ЗМІ. Суть конфлікту на Сумському НВО імені М. Фрунзе досить детально висвітлював і «Урядовий кур’єр» у публікаціях  «Коли підштовхування до прірви видають за благо», «Під прицілом — українське машинобудування» та «Що за ширмою спекуляцій навколо НВО імені Фрунзе?» 

За підрахунками деяких експертів, країна недоотримала від заборон на вивіз брухту понад 215 мільйонів доларів валютної виручки.
Вітчизняне законодавство і чиновництво стіною стоїть на «захисті інтересів металургів», при цьому нехтуючи ринковими реаліями і лишаючи заготівельників брухту на межі виживання. Останнім невигідно продавати брухт за заниженими цінами вітчизняним меткомбінатам, а щоб продавати вторсировину за кордон, потрібно отримати у Мінекономрозвитку дозвіл у вигляді квоти.

Сучасна людина почувається комфортно вдома, на роботі, в громадських місцях лише тоді, коли з крана тече гаряча вода навіть влітку. На жаль, про цей комфорт багато українців можуть лише мріяти, бо за спекотливої погоди гарячі крани в їхніх помешканнях пересихають на кілька тижнів, а то й місяців. Бо тепловики саме у літній період розпочинають заміну поіржавілих не від часу, а від низької якості труб мереж гарячого водопостачання та центрального опалення. 55% населення (або понад 10 мільйонів сімей), яке за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та Академії будівництва України користується централізованою системою теплопостачання, потерпає тоді від спеки, бруду та дискомфорту. 

У наші вкрай важкі дні й тижні хочеться почути правду, хоч яка вона колюча, щодо того, як прямувати Україні далі, як втримати її економіку і не довести до зубожіння населення. Але головне, чого прагнули люди, що віддавали життя на Майдані, — чесної, непідкупної й справедливої влади, яку контролюватиме народ. У цьому і державі, і пересічним людям готовий надати допомогу бізнес. Свої роздуми щодо болючих проблем сьогодення нашої держави та радикально нових кроків їх вирішення кореспондентові «УК» висловив президент Української аграрної конфедерації, голова Ради підприємців при Кабміні України Леонід КОЗАЧЕНКО.  

Повільний, недостатній, надмірний, нереалізований. На жаль, такими прикметниками рясніє дослідження «Проблеми та перспективи розвитку приватного сектору в Україні», підготовлене Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК). У ньому визначено три важливі перешкоди на шляху зростання малих та середніх підприємств: слабке нормативно-правове (регуляторне) середовище, обмежений доступ до фінансування і низький рівень конкуренції. Водночас деякі експерти вбачають проблеми і в іншому.

Протягом усіх років незалежності ЗМІ зосереджували головну увагу на банкрутствах, зупинках фабрик і заводів, їх застарілому обладнанні тощо.  Цим самим у свідомість суспільства вбивали безальтернативну тезу —  українським виробникам на світових ринках нічого не світить. Безумовно,  проблеми,  в  тому числі через прагнення  нових власників підприємств витиснути з них максимум зиску, не вкладаючи коштів у їх реконструкцію, оновлення обладнання та  асортименту продукції, були і є. Але поза увагою мас-медіа чомусь залишалися виробництва, наукоємна продукція яких успішно завойовує ринки багатьох країн світу. Адже  навіть пересічний українець, якби знав, яку саме продукцію випускає, наприклад,   «Запоріжтрансформатор» (ZTR), міг би жартома парирувати твердження опонента про відсталість нашої країни: «Та ви без нас свої міста й оселі досі свічками і гасовими лампами освітлювали б».  Жарти жартами, але те, що продукція  запорізьких виробників трансформаторного обладнання  стала однією з головних складових  енергосистем багатьох країн світу, — стовідсоткові реалії.