Прошу слова
-
Недовизволені території
Нещодавно на Донеччині стався вже звичний і майже пересічний випадок: вигулькнув черговий косяк представників місцевої влади. Керівникам області довелося скасувати тендер на закупівлю 1206 книжок для поповнення бібліотек прифронтової Мар’їнки. Напередодні відділ культури і туризму Мар’їнської районної державної адміністрації оголосив торги на придбання літератури через систему ProZorro, але книжки, які збиралися запропонувати відвідувачам тутешніх бібліотек, виявилися, м’яко кажучи, дуже сумнівного змісту. Наприклад, із вказаних у відповідній документації 125 назв — лише 7 українською мовою. Більшість книжок видано в Російській Федерації, а назви окремих із них викликають багато запитань. Адже тут є «Невинна спокуса», «Шлюбні ігри», «Таємні насолоди», «Більше, ніж пристрасть» тощо. Погодьтеся, виникають закономірні сумніви, що така тематика нині актуальна і підходяща для жителів краю, які вже три роки потерпають від гібридної війни.
-
Не згасає зоря Плютинського
У Зорі знову квітли вишні. Ті, які (напевне знаю) власноруч посадив Володимир Плютинський. Вони завжди розквітали тут із 4 по 9 травня: неначе сама природа поспішала зробити приємний сюрприз йому, академікові поліської ниви. Адже 4 травня — день його народження, а 9-го він, учасник бойових дій, неодмінно приймав вітання з нагоди Дня Перемоги.
-
Про мовну психотравму й українське гетто
Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталося. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони».
-
Як складають ціну нашій честі?
Майже 18 років працюю суддею районного суду. За цей час розглянув тисячі справ, значна частина з яких була резонансною. Помилявся, але намагався бути чесним із собою й нелицемірним і відвертим з людьми, які приходять до суду. Так набув здатності усвідомлювати правду, й саме це дало мені змогу істотно підвищити якість і справедливість судових рішень. Тому й вирішив узяти участь у конкурсі до Верховного Суду, адже саме там необхідне служіння і праву, і правді.
-
Не свято, а день скорботи
Кілька георгіївських стрічок з учасників акції «Безсмертний полк» зняли перед тим, як вони пройшли по вулиці Мазепи в Києві у бік Алеї Слави. Проте одній жінці таки вдалося оминути «колорадський» контроль — стрічку приколола до волосся, та ще й прикрила її невеличкою дівчинкою.
-
Чи святкувати нам День Перемоги?
У Європі вважають, що війну не закінчено, доки не поховано останнього загиблого на ній солдата. Натомість у нас під акомпанемент крилатої фрази «Ніхто не забутий, ніщо не забуто» по-блюзнірськи викреслили з пам’яті та історії згадку про мільйони співвітчизників, полеглих у боротьбі проти нацизму.
-
За що премія не скажу, але охоче візьму
У чиновницькому середовищі Ужгорода один за одним вибухають скандали, причому не місцевого масштабу. Перший, два місяці тому, був пов’язаний з іменем першого заступника міського голови Іштвана Цапа, якого прокуратура звинуватила в зловживаннях із землею та отриманні багатотисячного хабара. Чиновник одяг шкуру невинної овечки, сподіваючись на поблажливість правоохоронців, але не вийшло. Тривають слідчі дії.
-
Подвиг нашого солдата
Кілька років тому ми, випускники дрогобицької середньої тоді політехнічної школи № 5 імені Героя Радянського Союзу Григорія Геврика, зібралися на 40-річний випускний ювілей. Ще при вході до рідної школи вразило два моменти: безладно добудований корпус, хоч дітей тут навчається менше, ніж у наш час, і пам’ятник солдатові, який чесно і мужньо виконав свій військовий обов’язок, на купі сміття біля обдертого залізного вагончика.
-
Чому світ не помічає нас
Ще донедавна чимало співвітчизників були переконані, що міжнародна спільнота переймається виключно питаннями допомоги Україні. Мовляв, Революція гідності, анексія Росією нашого Криму, війна на Донбасі, боротьба з корупцією змушують увесь світ затамувавши подих стежити за подіями в нашій країні й думати про сприяння нашим спробам подолати кризу і збудувати міцну державу. Багато українців так думають і досі.
-
Ненависний тиранам Рейхстаг
У Росії спорудили міні-копію Рейхстагу, який тепер періодично штурмуватимуть дорослі любителі погратись в історію та путінські юнармійці. Фахівці вже зазначили, що це не макет будівлі, над якою 30 квітня 1945 року замайорів переможний червоний прапор, а Рейхстаг у його нинішньому вигляді. Зайве пояснювати, що йдеться аж ніяк не про помилку професіоналів-аніматорів, а про прозорий натяк на повернення російських солдатів до Берліна й демонстрацію Путіним вірності сталінським традиціям тоталітаризму.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ