Суспільство

 У Донецькій області триває підготовка до зими. Однак цього літа колись звичні клопоти особливі, вимушені, складні й неоднозначні, бо йдеться не про ремонти тепломереж, утеплення будинків чи накопичення запасів палива. Із регіону, де не припиняються активні бойові дії, вирішили евакуювати якомога більше людей. Адже, по-перше, рашисти обстрілюють населені пункти з усіх видів потужної зброї, застосовуючи звичну звірячу тактику випаленої землі. По-друге, невдовзі у стрімкий наступ піде не менш небезпечний ворог — зимовий холод, захистити від якого жителів прифронтового краю не можуть ні місцева комунальна «оборона», ні ЗСУ. 

 Хоч на календарі серпень, опалювальний сезон не за горами. Про те, як Сумщина готується до цієї відповідальної пори, читачам «УК» розповідає заступник голови Сумської ОДА — керівника обласної військової адміністрації Олена БОЙКО.   — Олено Анатоліївно, як оцінюєте рівень підготовки житлово-комунального господарства області до наступного опалювального сезону?

Днями Міністерство молоді та спорту і  Всеукраїнський молодіжний рух Let’s do it Ukraine оголосили про початок підготовки до Всесвітнього дня прибирання World Cleanup Day, який цього року пройде в адаптованих до воєнного стану умовах. Про це заступник міністра молоді та спорту Марина Попатенко сказала на пресконференції в Укрінформі.

«Світова історія сьогодні оселилася в кожній українській домівці», — любить повторювати письменник, дипломат Юрій ЩЕРБАК. І та історія, що оселилась у нас, крутіша за «Казино «Рояль». Принаймні книжки Юрія Щербака точно дають ці відчуття. На вулиці Антоновича, на Бесарабській площі чи в урядових кварталах відбуваються події, які дадуть фору найкрутішому серіалу. Уперше ми обговорювали політичні антиутопії Юрія Миколайовича.

 Розтрощивши та окупувавши приморський курортний Маріуполь, рашисти, мабуть, самі жахнулися від скоєного. Та спершу, нітрохи не давши взнаки, відразу через підконтрольні пропагандистські ресурси пообіцяли дуже швидко відбудувати місто. Відновити всі зруйновані важливі комунікації загарбники марили вже до кінця року. А повністю повернути Маріуполю попередній вигляд фантазували всього за рік.

Коване жовто-блакитне серце віднедавна зустрічає кожного, хто зупиняється в кафе «Гарячі страви» на Млинівській, 25 у Рівному. Це перший у місті контейнер для збирання пластикових кришечок. Ідея його встановлення належить директорові виробничого автотранспортного об’єднання облспоживспілки Миколі Оксимчуку, реалізація — винахідливим майстрам.  Рівнянка Софія Гуз розділенням відходів зацікавилася в Польщі, куди в перші дні війни виїхала з донькою.

 — Тату, не паліть... — То он же хлопці курять... — Вони не у формі. А ми повинні бути дисциплінованими. Тут не можна курити. Підійде патруль... Навіщо вам ці неприємності? Я обернувся на чоловічі голоси й побачив на пероні північної платформи №1 Приміського залізничного вокзалу Києва двох вояків: молодого в береті морського піхотинця та старшого, із сивою борідкою.

«Так-так, торік саме 4 грудня я збирав чудові польські гриби на Рівненському Поліссі, ближче до кордону з білоруссю, — уточнює, вловивши моє здивування. — Тепер зі зрозумілих причин ці території під забороною. Утім, для грибників місць у наших лісах вистачає й без прикордоння. Ось днями знайшов у рідному Спасівському лісі на Здолбунівщині справжнього білого велета завважки… Скільки б ви думали?  Кілограм 615 грамів! Діаметр капелюха — 30 сантиметрів, висота ніжки — 25. І хоч заміри проводили без представників Книги рекордів Гіннеса, із двома свідками. Чистісінький, білісінький, неначе чекав на мене просто на галявині. Правду кажуть: твої гриби від тебе не втечуть».

 Цю адресу в одному зі спальних мікрорайонів Сум добре знають не тільки волонтери групи із промовистою назвою «Ми тут», а й численні сумчани, які щодня навідуються до ентузіастів, щоб допомогти. Як каже волонтерка Лариса Гніденко, такі візити додають сили, снаги, настрою, бо впевнюють: на захист рідної країни стали мільйони співгромадян, які прагнуть підтримати військових, надати їм посильну допомогу, щоб наблизити таку жадану перемогу.

 У День Незалежності України одразу в чотирьох країнах — США, Канаді, Об’єднаних Арабських Еміратах, Люксембурзі — буде представлено вишиті та створені зі світлин QR-коди авторства київської художниці Тетяни ПРОТЧЕВОЇ. Ці заходи відбуватимуться під знаком масштабного художнього інноваційного проєкту Ukraine is my home («Україна — мій дім»), складової бренда цифрового мистецтва Glow art, засновниця якого  пані Тетяна. За мету мисткиня ставить, як сама зазначає, показати світові Україну теперішню та передати про це інформацію прийдешнім поколінням на сучасних інноваційних носіях.

 Ми, українці, за влучним висловлюванням Ліни Костенко, дивна-предивна нація. Живемо з правіку на цій землі, а свою незалежну державу будуємо аж тепер. 31 рік тому через усі котки історії і століття боротьби зірки стали прихильними до нас. А нині наш вибір загартовується найвищим гартом –– дев’ятий рік триває визвольна війна. Ми переможемо, й така незалежність  безцінна. Це підтверджують і відповіді респондентів «Урядового кур’єра»  на ось ці три запитання. 1. Що для вас сьогодні означає слово «Незалежність»? 2. Якої незалежності ви прагнете? 3. Чи складно бути незалежним?

Протягом останніх кількох років технологічний ринок України привертає дедалі більшу увагу світової ІТ-спільноти, оскільки зростає та розвивається швидкими темпами. Навіть повномасштабне вторгнення російської федерації не змогло зупинити вітчизняну IT-галузь, більш того, підштовхнуло до інновацій в окремих її сегментах. Наша держава справедливо вважається однією з найкращих європейських країн у питаннях технологічного креативу та ведення технологічного бізнесу. І в цьому безсумнівна заслуга Міністерства цифрової трансформації України.