Господаря видно по воротах, а державу — по митниці. Тож наближення процедур митного контролю до європейських стандартів, зокрема їх спрощення, зменшення впливу людського чинника, чіткий перелік документів, потрібних для митного оформлення, не лише підвищують ефективність боротьби з правопорушеннями, а й працюють на імідж України. Ці аспекти відображено у новій редакції Митного кодексу.   

Коло сільського клубу лежала мінометна міна. Цій знахідці ми дуже зраділи, бо було нам лише по 7 років. Тож взяли її та йшли в балку... зайців полювати. Відразу за селом нам трапився дядько Петро: на День Перемоги він дозволяв торкнутися до нагород, які сяяли на його піджаку. Але тепер, побачивши нас із цією «рушницею», він чомусь аж зблід. Неквапливо фронтовик підійшов упритул до старшого та якось ловко взяв міну в свої руки. А потім сказав таке, що нас вітром здуло.

Налякані скороченням нерентабельних поїздів пасажири періодично здіймають паніку щодо неможливості придбати квитки на новорічно-різдвяні свята. Укрзалізниця щоразу заспокоює. Відстежуючи та аналізуючи пасажиропотоки на цей час, вона за результатами моніторингу призначає додаткові потяги.

Зазначимо, що йдеться не про професійне чи корпоративне відзначення, як його іноді ще позиціонують окремі чиновники. Насправді після головного державного свята — Дня незалежності України — нинішнє безпосередньо зачіпає інтереси найширшого загалу. Оскільки кожен громадянин нашої країни є ще й членом однієї з  громад, згуртованих у понад 12 тисяч міських, селищних і сільських рад, об’єднаних територіально в райони, області, столицю, місто зі спеціальним статусом та Кримську автономію.

29 листопада працівники Запорізького заводу феросплавів пікетували Міністерство енергетики та вугільної промисловості  і НАК «Енергетична компанія України». Їхня вимога до цих  відомств — встановити економічно обгрунтовані тарифи на електроенергію  для підприємств, які  внаслідок  технологічних причин використовують  її у великих обсягах. Однак не лише  проблеми тарифів заважають стабільному розвитку вітчизняної феросплавної галузі. Її лихоманить ще з кінця 2008 року.

Стаття О. Сопова стала чи не єдиною актуальною публікацією з даного питання за останні роки. Якщо і з’являються окремі виступи у різного роду інтернет-виданнях, то їх авторів більше турбує питання не як прославити державу, а обсмоктування смажених навколонагородних пліток, не минаючи можливості зайвий раз мимохідь хвицнути владу.  

28 листопада 1986 року урядова комісія під головуванням Бориса Щербини заслухала доповідь Державної комісії щодо приймання на технічне обслуговування законсервованого енергоблока №4 Чорнобильської АЕС та про завершення робіт щодо укриття блока.  

До 111-річниці з дня народження Катерини Білокур — відомої на весь світ художниці, чиїм талантом захоплювався іспанець Пабло Пікассо, й водночас простої сільської жінки, яка так і не виїхала за межі Яготинського району Київської області, — залишилося якихось кілька днів. Поціновувачі її художнього хисту знають, що полотна Катерини Василівни можна побачити не лише в Богданівці — селі, де вона народилася й провела все своє життя (там і досі збереглася хата-садиба, у якій жила художниця), а й у картинній галереї в Яготині, де зібрана чи не найбільша колекція її картин, а також у Національному музеї українського декоративного мистецтва, розташованому на території Києво-Печерської лаври, який має цілий зал, присвячений її творчості.  

Головну ялинку України спроектував тернополець Анатолій Пасько, а виготовили її на підприємстві у Новому Селі.
«Ой струнка ялинка в нас, скільки грає тут прикрас», —  так і відлунюють у пам’яті з дитинства  відомі поетичні рядки. Що ж до головної зеленої красуні, то вона здійметься в центрі Києва аж на 42 м, цього року надто «погладшає» — важить цілих 44 тонни, конструкцію матиме каркасну. Маківку її вінчатиме кристал, що раз у раз змінюватиме барви. Тернопільські дизайнери подбали й про чудову композицію прикрас на столичній ялинці.

День розпочався з переговорів про рекламу. Йшла в адміністративну будівлю. Поряд з нею дівчина, як завзятий зазивайло, зі стосом різнобарвних газет, попросила, щоб і я взяла в неї одну. Високопоставлений чиновник заявив, що інтерв’ю готовий надати лише виданню з накладом, що перевищує сотню тисяч примірників. Поверталася на робоче місце і знову та сама дівчина попросила взяти ще одну з того-таки барвистого друкарського стосу. Мабуть, важко розповсюдити великий наклад. А сама подвійна зустріч із розповсюджувачем — випадковість?