Напередодні нового року говоримо про важливих для нашої країни людей: тих, хто захистив її 2014 року й захищає нині, — ветеранів війни. Як їм живеться, що хвилює, болить, генеральний директор Укрінформу Олександр Харченко розпитує генерала (другої жінки в Україні, яка отримала це звання), а нині міністра у справах ветеранів Юлію ЛАПУТІНУ.

Українське підприємство «Харківський бронетанковий завод» уперше провело глибоку модернізацію командирського танка Т-64БВК, а також з призначенням у квітні цього року на посаду директора ХБТЗ Германа Сметаніна на підприємстві здійснено докорінні перетворення. За твердженням працівників заводу, на підприємстві відбулася велика активізація виробництва, яка стосувалася кожного підрозділу. Робота стала більш динамічною та енергійною, все ожило.

Вони повертаються з передової російсько-української війни, де захищали наше мирне сьогодення, і часто стикаються із проблемами й нерозумінням у цьому житті. Так було й у танкіста Сергія Бондара, який після року реабілітації шукав роботу та відчув більшість стереотипних поглядів роботодавців. Тепер його нове захоплення, яке  почалося з пошуку власного «я», стало осмисленим сенсом — Сергій один з небагатьох у світі й унікум в Україні виготовляє живих ляльок. 

Пандемія COVID-19 боляче вдарила по економіці. У цей нелегкий час громадянам дуже потрібна підтримка держави. З ініціативи Президента запрацювала «єПідтримка», мета якої — допомогти  бізнесу і стати ще одним стимулом до вакцинації. На цьому наголосила перший віцепрем’єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко на брифінгу, присвяченому перебігу програми.

У Наталії й Анатолія Рябченків із села Ставрів на Рівненщині «невеличка сімейка» — п’ятеро синів та п’ять доньок. Порівну, як на замовлення. Старші діти вже одружені й мають власні сім’ї, тож 15 онуків — зовсім не межа, переконана щаслива 55-річна бабуся. 

Мир в Україні, Європі та всьому світі на умовах Кремля має очевидні прикмети цинічного геополітичного шантажу, якому не видно ні кінця ні краю. Невже хтось вірить, що лідера мілітаризованої РФ задовольнить відмова України вступати в НАТО і він нарешті бодай трохи вгамує очевидні загарбницькі наміри? Навряд. Бо дедалі частіше «збирач земель» публічно висловлює інші претензії до нашої держави: стосовно історії, культури чи мови. А представники патріотичного руху — добровольці та волонтери, які 2014 року стали на захист Батьківщини і вщент зруйнували реалізацію зловісного імперського проєкту «Новоросія», путінському оточенню досі сняться у снах-жахах. Отож можливо, що черговою забаганкою і вимогою кремлівського геополітика може стати, скажімо, категорична заборона в Україні волонтерського руху. Надто що на восьмому році гібридного протистояння з РФ українці напрацювали чималий досвід роботи і допомоги, якої у важкий час знову потребують не тільки  ЗСУ, а уся держава.   

Кожна господиня перед святами замислюється, чого б такого цікавенького чи новенького приготувати, чим порадувати гостей і близьких. По нат-хнення запропонувала б звернутися до Лариси Титикало, яка нещодавно видала книжку «Канапка як мистецтво». 

Українці з 2014 року щоденно стикаються із прямою російською агресією проти власної країни, тому серйозно сприймають нові погрози з боку північного сусіда. Російське військове нарощування сил навколо України вже викликало консолідовану реакцію ЄС і провідних держав, які визначили безпрецедентні санкції проти Росії в разі ескалації агресії.

У   сумському краї важко знайти місце, де б не з’явилися свіжі насадження тендітних дерев, які через десяток-другий років стануть якщо не величним лісом, то новими зеленими оазами. Такий не тільки статистичний, а й духовний підсумок осінньої лісокультурної кампанії та акції Держлісагентства «Створюємо ліси разом», у яких сумські лісівники взяли найактивнішу участь.

На голосуванні під час 16-го засідання Міждержавного комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО кримськотатарський елемент Орьнек за поданням України внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.