Днями Державна регуляторна служба України погодила дуже важливий законопроєкт — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України «Про металобрухт». Він передбачає посилення відповідальності за незаконне приймання на брухт частин та елементів залізничного транспорту, тобто розукомплектацію.

Віктор Гончаренко — знакова постать у вітчизняному планеризмі. Він почав літати на планері УС-4 наприкінці 1930-х. Під час Другої світової війни став курсантом, а потім інструктором Саратовської планерної школи. Брав участь у війні на Далекому Сході проти Японії. Після демобілізації вступив на вокальне відділення Київської консерваторії. Був солістом Національної філармонії України. Але без неба жити не міг, став спортсменом-планеристом в аероклубі. До кінця життя був вірним своєму захопленню. 21 листопада, виповнюється 100 років з дня народження цього чудового пілота і спортсмена.

Захід пройшов на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Полтавської області, а ініціювало його проведення Міністерство культури та інформаційної політики України. Присутня на семінарі заступниця міністра культури та інформаційної політики Лариса Петасюк розповіла для «Урядового кур’єра», що віднині подібні заходи відбуватимуться систематично, бо центральна влада рішуче налаштована вивести галузь із глибокої кризи, зберегти і розвивати народні художні промисли. Допоможе в цьому цільова національно-культурна програма, розрахована на 2021—2025 роки, яка передбачає залучення коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших, не заборонених законодавством, джерел. Другого дня семінару її концепцію презентували учасникам.

Його мала батьківщина — село Вовківці нині Роменського району Сумської області. 100 років тому це була територія Полтавської губернії, від чого і походить його літературний псевдонім. А поховали його на цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (округ Сомерсет штату Нью-Джерсі) — єдиному українському пантеоні у США, де тисячі могил наших співвітчизників. На сільському кладовищі у рідних Вовківцях покоїться прах його матері Любові Іванівни та рідної сестри Валентини. Оскільки батька Едварда Адамовича радянська влада репресувала, то й досі не відомо, де його поховали, бо розстріляли дорогою на сибірське заслання 1938 року.

За два останні роки в межах програми Президента «Велике будівництво» на Черкащині відновили автошляхів більше, ніж за попереднє десятиліття. Це підкреслив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час серпневої робочої поїздки в Черкаську область. Тут є над чим у цьому плані працювати: як підрахували дорожники, міста і села регіону з’єднують 1750 км автошляхів державного значення та ще в області понад 4300 км місцевих доріг. Чимало з них украй занедбані, тож місцеві жителі назвали їх «дорогами смерті».

2008 року я вперше побував на Луганщині, області, де найраніше в Україні сходить сонце: Світило з’являється на українському обрії в селі Рання Зоря (колишні хутір Березово-Ярськ, пізніше — Червона Зірка) Міловського району Подінців’я (так ще називають Луганську область) — сточища річки Сіверський Донець. Щоправда, нині зустрічати сонце в цьому населеному пункті, де за переписом 2001 року було 106 жителів, майже нікому — жителі покинули Ранню Зорю 2016-го, хоч офіційно тут зареєстровано ще 16 осіб.

Виставки виробів народних майстрів на Закарпатті відбуваються неодноразово протягом року і прикрашають багато знакових для області свят. Але та, яку відкрили з нагоди відзначення 30-ї річниці Незалежності України, у багатьох сенсах незвичайна. Вона продемонструвала зростання майстерності народних умільців, більшість з яких виявили нові творчі сторони своїх талантів. На виставці побував і кореспондент «Урядового кур’єра».

Сьогодні українські діти, які під час літніх канікул відпочили й набралися сил, сіли за парти. Це вже другий навчальний рік, що починається в умовах пандемії коронавірусу. Аби запобігти поширенню цієї хвороби у школах під час освітнього процесу, Міністерство освіти і науки подає відповідне роз’яснення. Воно ґрунтується на досвіді, здобутому за попередній коронавірусний період.

Напередодні нового навчального вересня у педагогів, які працюють у школах ОРДЛО, враз побільшало клопотів. Адже до шкільної програми поряд з наявним обов’язковим вивченням російської мови заплановано ввести ще й новий предмет «родной язик». Насправді це клонована з перевіреною практикою навчальна програма РФ, на яку вже сім років підсаджують дітей та вчителів окупованої частини українського Донбасу.

Уже сім років українські воїни стійко захищають незалежність Батьківщини, проявляють надзвичайний героїзм. На жаль, війна, яку на українській території підступно розв’язала Росія разом зі своїми маріонетковими бойовиками, й далі забирає життя наших відважних захисників. Маємо завжди пам’ятати і бути вдячними тим героям, хто заплатив найвищу ціну в боротьбі з агресором і окупантом.