Зазвичай наприкінці травня на корпункті «УК» на Рівненщині з’являється директор дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Країна мрій» в Острозькому районі Іван Дячук. Розмовляємо про проблеми в організації дитячого оздоровлення, що рік у рік наростають, наче снігова куля. Адже з 2014-го цей процес відбувається без участі фонду державного соціального страхування: відповідний пункт Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (п. 1 ст. 25) поставили на дуже вже затяжну паузу.

В історії кожного народу є власні сторінки трагедії й боротьби. Мало відомо, що в Криму три корінні народи України: кримські татари, караїми і кримчаки. Щодень інформаційно наповнюється дедалі новими фактами з їхнього життя. Для кримських татар найтрагічніша подія, що не оминула жодної сім’ї, — депортація 18 травня 1944 року.

Інколи доля підносить нам напрочуд щедрі сюрпризи. Таким стало для мене знайомство з унікальною жінкою — головою Світової федерації українських лемківських об’єднань Ярославою ГАЛИК. Вона живе в мальовничому Яремчі на Прикарпатті, а огорнути своїм прихильним материнським крилом прагне, здається, весь світ. Лемкиня за походженням, пані Ярослава згуртовує розкиданий по чужинах цвіт найзахіднішої гілки українства, яке вже проросло в кількох поколіннях. Але відновлення історичної справедливості — офіційного визнання депортації українців Закерзоння в своїй державі — вони й не дочекалися. Чому? Відповідь шукаємо крізь призму геополітики та людських доль.

Моя мама після смерті дочки проживала в одному будинку із зятем, який там не прописаний, і отримувала субсидію. Домоволодіння належить моїм батькам. Так сталося, що зять вижив маму з хати в січні, і я як ще одна дочка забрала її до себе. Зять не хоче сплачувати комунальні послуги, мотивуючи тим, що теща отримує субсидію. Що робити із субсидією — отримувати далі чи відмовитися?

За весь час досліджень на Луганщині лабораторно підтверджено 42 випадки захворювання на COVID-19. Протягом останніх кількох діб нових не фіксують. Це єдиний регіон, де від коронавірусної хвороби не померла жодна людина. До того ж в області немає медиків, які б захворіли на COVID-19.

Карантин триває вже понад 50 днів. Вулиці міст незвично порожні. Ринки здебільшого все ще закриті. Біля магазинів черги, адже в торговельні зали пускають обмежене число покупців. Транспорт ходить з перервами. То що в такій ситуації робити людям з інвалідністю, громадянам пенсійного віку, горезвісної категорії 60 плюс і старшим, мамам з малюками, яких нікуди подіти й не можна самих залишити вдома, щоб вийти в магазин?

Ті, хто прийняв смертний бій у Другій світовій війні, ще живуть поруч із нами. Наприклад, будинок чоловіка, який 13-річним став сином полку і юним розвідником, і нині стоїть на вулиці Партизанській у Сєверодонецьку.

Для Почесного громадянина Покровська Донецької області генерал-майора у відставці Михайла Глобенка нинішній рік двічі знаменний. У травні — 75-річчя перемоги над нацизмом, до якої він причетний. А у вересні — 100 років із дня народження.

Дванадцять років тому Україна підтримала ініціативу ЮНЕСКО й приєдналася до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Як цю роботу виконують на Полтавщині, «Урядовому кур’єру» розповіла завідувачка відділу культурно-масової, виставкової та видавничої роботи, розвитку декоративно-ужиткового, образотворчого мистецтва комунальної установи «Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» Полтавської обласної ради Наталія СВИРИДЮК.

Неподобство! Одна з медалей на святковому піджаку діда Івана чогось дивилася на мене не лицем, а іншим боком. Я вже підняв руку, аби поправити, але її власник зупинив цей порух. Мовляв, нехай буде так. Адже на зворотному боці нагороди чітко написано, за що вона: «За перемогу над Німеччиною».