Суспільство

А над Лузанівкою в ті дні горлала музика так, що чути її було за кілька кілометрів від епіцентру свята. Осінній рок-н-рол від Гоблін-шоу не долинав хіба на інший кінець Одеси, де ще димілося згарище після пожежі, що забрала життя трьох дітей. 

У тіні Ялтинського форуму загубилася інша подія, на нашу думку, не менш цікава: Міжнародна конференція «Люди передусім: Якість життя і добробут у постсоціалістичних економіках». У межах конференції відбулася дискусія «Вплив земельної реформи на добробут сільського населення в Україні», організована Київською школою економіки (KSE). Щодо перспектив добробуту думки учасників дискусії докорінно розділилися. 

Координатор благодійного фонду «Восток SOS» Юлія Красильнікова вважає: жителі Донбасу мають прагнути, щоб їхня позиція та думки впливали на подальшу долю рідного краю. Під час організованого фондом і проведеного у Сєверодонецьку «Фестивалю думок» вона ділилася: «Ми маємо впливати на те, що відбувається з нашим містом, областю, країною. Нині в нас немає культури дискусій. Люди дуже часто агресивно реагують на те, що вважають неправильним, не вміють домовлятись. Особливо гостро це відчувається в регіоні, де вже четвертий рік триває збройний конфлікт». Цей захід, спрямований на пошуки шляхів облаштування майбутнього Донбасу, — тільки один з великої кількості щоденної роботи протягом трьох років благодійників з фонду «Восток SOS». Юлія Красильнікова разом з колегами нещодавно організувала у Сєверодонецьку, за лічені кілометри від лінії розмежування, де так і не дотримуються оголошеного шкільного перемир’я, дев’ять дискусійних майданчиків open space.  

Усі страшилки на кшалт того, що в разі об’єднання по довідки доведеться їхати за тридев’ять земель, а школи, дитсадки й амбулаторії неодмінно позакривають, у жителів Хотімлі, Гонтарівки, Червоноармійська, Молодової, Шестакового, Старого Салтова і ще кількох сіл Вовчанського району, які входили до складу цих п’яти сільських і селищної ради, викликають лише усмішки. Адже після того як вони стали однією великою громадою, їхнє життя не лише не погіршилося, а й почало помітно змінюватися на краще. 

Ми переселенці з Луганської області. Нині проживаємо у Києві, цього року наш син вступив до університету на бюджет. Чи має він право на соціальну стипендію? І як її можна отримати? Ангеліна ВАСЕНЮК, м. Київ 

Багато чуємо, що малозабезпечені сім’ї мають право на допомогу від держави, але інформація розпорошена. І не можемо чітко зрозуміти, чи може наша родина, в якій працює лише чоловік, а я сиджу вдома з дітьми, претендувати на допомогу? Марія Федорівна, м. Черкаси 

Уже кілька років зареєстрований у мережі Фейсбук. Цікаво спостерігати за тим, хто з друзів де буває, які враження привозить із країн далеких або розміщує фото чи й цілі репортажі. Люди діляться емоціями, вітають одне одного з пам’ятними датами, роблять благородні справи, повідомляючи про чиїсь страждання і потребу зібрати кошти на лікування дитини чи близької людини. 

Які права та обов’язки мають внутрішньо переміщені особи? Ольга ПОРОХ, Харківська область 

У нас, хлопців, змалечку заведено мірятися, у кого більший. Інтелект. А якщо з останнім проблеми, то міряються гаманцями, автомобілями, посадами, погонами тощо. Чимало любителів помірятися рогами — у кого розгалуженіші, ширші, важчі. Якщо власні не ростуть, то позичають у тварин і дозволу на позику не запитують, ба гірше: оці кістяні нарости на головах відбирають у рогачів разом із життям. 

Цей привид уже кілька місяців щовихідних у темну пору доби водить лучан і гостей обласного центру найдавнішими вуличками міста. А нині навіть стукає у друзі через соцмережу — так збирає охочих дізнатися трохи більше про історію давнього міста над Стиром. Усі, хто побував на екскурсії зі Станіславом Хрустелем, у захваті від почутого і побаченого. Тож проект «Романтика та містика Лучеська», що переміг у конкурсі соціальних проектів туристського спрямування, який провели управління туризму та промоції міста Луцької міської ради спільно із Британською радою в Україні, можна називати вдалим. 

Того серпневого дня рух на одній з вулиць Луцька було паралізовано. І доки водії з пасажирами різного штибу транспортних засобів пробували з’ясувати, чи надовго вони у заторі, під стінами міськради інші городяни боролися за своє місце під сонцем. Перекриттям вулиці Богдана Хмельницького в обласному центрі Волині підприємці, які торгують на Центральному ринку, заявили про незгоду з рішенням нинішньої влади облаштувати паркувальний майданчик на певній частині площі, що нині під базаром. Однак діалогу не відбулося. Навіть більше: проголосувавши у потрібному їм руслі на сесії, частина тих, хто іменує себе представниками громади міста, втекла з міськради від протестувальників чорним ходом. Як на мене, промовисто. 

Ті, хто користується міжміськими автобусами, під час поїздок не можуть не помічати, як після офіційної посадки за першим поворотом водії пригальмовують і знову відчиняють двері. Тут знаючі люди можуть сісти в автобус, що вже вирушив у рейс, тобто водії проводять ще одну посадку, але вже так звану ліву. Швиденько зібравши гроші за проїзд, додають газу — і гайда. У підсумку водії з додатковим заробітком, пасажири — із заощадженими кількома гривнями, бо уникнули доважка до вартості квитка у вигляді автостанційного збору.