У країні набули чинності закони про земельний кадастр, реєстрацію прав власності і постійного користування землею (без такої реєстрації залучення землі у господарську діяльність вважається самозахопленням).

Держгеокадастр (колишній Держкомзем/Держземагенція), уповноважений регулювати земельні питання, зобов’язаний був забезпечити порядок з реєстрацією земельних ділянок, документально засвідчити їхні межі, площі, власників і користувачів. Натомість об’єднаним територіальним громадам доводиться мало не з нуля вирішувати питання, зокрема інвентаризації земель усіх форм власності та категорій для того, щоб визначитися зі своїм основним джерелом фінансової самостійності — податком на землю. 

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. Вже три десятиліття минуло відтоді як Україна живе з її наслідками та мусить вирішувати чимало гострих питань, що накопичувалися у цій сфері роками.

Нещодавно у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему «30 років після Чорнобиля: уроки та перспективи», основною метою яких було пошук ефективних шляхів здійснення соціального захисту постраждалого населення. 

Місто Первомайськ — друге за значенням, площею та населенням після обласного центру. Нині тут ще працюють, радше тримаються на плаву, кілька промислових підприємств. Їх кількість значно скоротилася, тож великих надходжень від податків міський бюджет не отримує. Не повною мірою поповнюють його і майже 650 об’єктів роздрібної торгівлі. Працюючих у різних сферах лише 9,7 тисячі на 19,5 тисячі пенсіонерів, відрахування від зарплати до міського бюджету незначні. Завдає шкоди й робота напівлегальних підприємців. Місто, як і більшість подібних, страждає від ненадходження до бюджету тих податків, які могли б надійти. 

Усі ми час від часу стикаємося з проблемами, розв’язати які можуть лише юристи. Проте у переселенців питання до правників виникають частіше, ніж у решти українців. Натомість отримати кваліфіковану консультацію ці люди можуть не завжди, адже послуги юристів коштують недешево. Щоб внутрішньо переміщені особи могли звертатися до адвокатів системи безоплатної правової допомоги, Кабмін розробив законопроект № 3044. Завдяки йому люди зможуть отримувати безоплатну вторинну правову допомогу лише тому, що вони — переселенці. 

Із надр минулого в нашому складному постсоціалістичному сьогоденні ніби ненароком спливає котрась архаїчна структура, яку хтось далебі не без кебети намагається підсунути легковірному загалу з ностальгічним присмаком. Мовляв, як же було добре, коли вона була: і правила, і людям давала жити, та й себе рідну не забувала. І далі з цієї міфології: збирали копійки-внески, на ці грошенята будували та утримували солідну інфраструктуру, штат, і все це було загальне, тобто нічиє. 

Психологічна реабілітація людей, які зазнали стресу, — одна з актуальних проблем, що з ними зіткнулася сучасна Україна. Ідеться насамперед про військовослужбовців, які повернулися із зони бойових дій або перебувають там. Зазвичай у польових умовах неможливо своєчасно надати потрібну допомогу, а із задавненими психологічними травмами, як стверджують фахівці, значно складніше впоратися. 

Ситуація проста: на промисловій вулиці Жабинського ближче до центру міста височить багатоповерхівка. Свого часу архітектори й будівельники зробили те, чого робити було не варто: звели житловий будинок у промисловій зоні, там, де спокою його мешканцям не може бути апріорі: з одного боку — загазована вулиця з напруженим рухом транспорту, з іншого — фактично через двір проходить залізнична колія. Та скандал розгорівся через роботу митного підприємства «Термінал-Центр», розташованого через дорогу. Торік восени на вимогу громадськості його закрили. 

Ленін уже не той, що років із 30 тому, коли ми з однокласницею в червоних галстуках під його монументом дерли руки в піонерському салюті. Та й стан типового пам’ятника не такий уже й страшний, хоч за чверть віку непотрібності він міг би потріскатися й обсипатися. Вождь світового пролетаріату вказує правицею на південь, у бік Чорного моря і Туреччини. Якщо подивитися на нього під певним ракурсом, то здається, що чоловік робить селфі. 

Українська армія кілька разів за свою історію намагалася перейти на службу за контрактом. Одну з таких програм було напрацьовано у 2007—2008 роках. Тоді термін переходу встановили з 2008 до 2010 року. Через обмежене фінансування наміри реалізувати не вдалося. Потім програму оновили і визначили роком її завершення 2015-й. Недофінансування знову завадило. І лише після початку воєнного конфлікту на сході держави до питання військової служби за контрактом поставилися серйозно. Сьогодні Міноборони визначило одне з першочергових завдань — 70% загальної кількості рядового і сержантського складу мають становити контрактники. 

Ті, хто вірять російському телебаченню, впевнені, що російських військ на Донбасі немає. Приблизно таку саму тезу взяли на озброєння деякі київські чиновники і так звані екологи, які вирішили не помічати очевидного — озера на Позняках, точніше на розі проспекту Петра Григоренка і вулиці Здолбунівської. І це попри те, що воно позначене на всіх картах цієї місцевості! Його добре видно на супутникових знімках, навіть тих, які зроблено в посушливі сезони року. Зрештою, озеро добре видно неозброєним оком. Навіть попри галас і бійки останніх днів, тут плавають качки. Проте дехто, подібно до керівників Кремля, продовжує повторювати мантру: «Нема, нема, нема!»