Хоч 2015-й ще не закінчився, але вже напевно можна сказати, що він виявився в Україні найтеплішим. Є змога оприлюднити й кінцеві результати. За даними Центральної геофізичної обсерваторії, середньорічна температура повітря в Києві сягнула 10,5°С. Це на 0,6°С вище, ніж попереднє рекордне значення в 2007 році. Уперше середньорічна температура повітря у столиці перевищила 10°С. 

Напередодні Новоріччя з’являється багато атрибутів майбутнього святкування. Місто прикрашають яскравими вогниками й мішурою, на головній площі встановлюють красуню-ялинку, поряд ярмаркують.

На вигляд усе дуже красиво і по-європейськи. Тут тебе нагодують, пригостять глінтвейном, запропонують сувеніри. Загалом усе чудово, ніби все для людей. Але чи так це насправді? 

Усі розвинені країни дбають про захист свого споживчого ринку, застосовуючи механізм технічного регулювання, зокрема сертифікацію продукції. Реалізувати харчові продукти без підтвердження їхньої безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо.

У США встановили жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законодавчому рівні. Канада, Австралія та Японія теж мають подібні системи перевірок. Постачати харчові продукти на їхні ринки без ретельного контролю уповноважених державою органів також неможливо! А в Україні ситуація з якістю харчів суперечлива через скасування обов’язкової сертифікації. Натомість парламент ухвалив закон, яким передбачено запровадження добровільної сертифікації харчових продуктів на території України для експортних операцій. 

Рік тому «УК» писав про подвиг добровольця, журналіста, «кіборга» Олександра Терещенка («Подвиг журналіста», «УК» від 12 листопада 2014 р.). В донецькому аеропорту, рятуючи бійців, він намагався викинути снаряд, що потрапив в укриття. Але вибухівка розірвалася в його руках. Сашкові відірвало праву руку та кисть лівої руки, пошкодило око. Це не зламало бійця. Він пройшов тривалий курс лікування, пристосувався до нових умов життя і, звісно, мріяв про нові руки — протези. Мрія здійснилася — нещодавно Олександр повернувся з Німеччини, де йому зробили протезування кінцівок. 

Голова конкурсної комісії важко зітхнув, почухав фіолетовий, як курячий пуп, ніс і буркнув помічникові: «Давай наступного блазня!..» Двері відчинилися і, перечепившись через поріг, до кімнати ввалився молодик у військовій формі. На присутніх хвилею накотився запах сивухи. А сам його носій упав на підлогу і задер ноги. Спроби підвестися вдалися частково: лобур навкарачки підповз до столу, а потім узяв курс на найближчий кут. Там неквапливо вклався, сам собі спробував заспівати колискову: «Розпр-я-га-а-а-йте, хло-о-о-о-о-о-пці, коней… та ляг-а-а-а-а-а-йте спочивать!..» Він справді миттю заснув і так захропів — аж шибки заторохтіли.

Власник фіолетового носа скривився, немов побачив не типового п’яничку, а квитанцію про оплату комунальних послуг за новими тарифами. І дуже розгнівався: «Як сказав би класик: не в-і-і-і-і-і-рю! Що за примітивний цирк? Ти, халтурнику, себе у дзеркало бачив? І чого відразу хропака давиш? Затям, убогий, солдат має спати на посту, а коли вийшов у люди, енергія і дурна сила повинні клекотіти у ньому, як у вулкані. Потрібна креативність! Ну, спершу слід у магазині вітрину чи вікно розбити. Комусь не подобається?  Тоді такому необхідно миттєво у пику затопити… Можна котрійсь із жінок. Навіть треба!..» 

30 листопада  Верховна Рада зареєструвала проект закону України №3551 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ)».  За основу цього документа депутати взяли варіант, який розробляли фахівці Моторно-транспортного страхового бюро (МТСБУ).

Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що  набрав чинності 1 січня 2005 року, застарів. Крім того, ОСЦПВ потребує узгодження з вимогами директиви 2009/103/ЄС. Тому  законопроект  №3551 має підвищити стійкість  ОСЦПВ впливу кризових явищ та рівень захисту потерпілих у ДТП. 

Учора суд у провінційному російському  Донецьку  провів останнє  цього  року засідання у справі громадянки України народного депутата Надії Савченко. Ще донедавна захист очікував, що процес над незаконно заарештованою завершиться до бою курантів. Аж ні. Справа  затягується.  Нині  адвокати продовжують надавати матеріали на  підтвердження алібі українки. Та, схоже, у Кремлі вже винесли вирок… 

Журналістська робота дарує часті зустрічі з військовими ЗСУ. Теми розмов різні. Та раз по раз вони зводяться до соціального захисту, до розповідей про життя до, під час і після війни, про ситуації, що трапляються в зоні проведення бойових дій. Особливо беруть за душу такі картини, в яких на поверхні бачиш якийсь абсурд. Якось боєць Сергій Д. розповів, як по завершенні важкого бою (це ще з тих, перших, коли доводилося більше покладатися на інтуїцію, а не на команди згори) командир наказав перевірити майно. Яким же було здивування бійців, коли почули, що за втрачене під час бою їм доведеться заплатити подвійну вартість! Співрозмовник повідав, що як на те ще й тактичні рукавички зіпсував, бо довелося ремонтувати бойову машину. Зрозуміло, війна не буває без втрат, бодай матеріальних. 

Пенсіонер Володимир Лимарченко з Волновахи на Донеччині, коли поблизу рідного міста почалися воєнні дії, взяв дружину та внучку й поїхав шукати спокійнішого місця. На залізничній станції випадково познайомився із жінкою з Черкащини. Нова знайома розповіла про покинуте селище, яке колись мало стати місцем проживання енергетиків. Тодішнім державним планам не судилося здійснитися через аварію на ЧАЕС. А недобудована Орбіта, розташована за 12 кілометрів від Чигирина, що нині офіційно вважається вулицею в селі Вітове, поступово перетворилася на занедбане місце проживання кількох десятків сімей, які потерпали від руїни, нестачі цивілізації та неуваги місцевої влади. 

Підписання Угоди між Україною та ЄС про спільний авіаційний простір, як і Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, накладає на нашу країну певні зобов’язання, у тому числі й у сфері забезпечення безпеки польотів. Основа цих зобов’язань — передусім постійний контроль льотної придатності повітряних суден, який підтверджують сертифікати льотної придатності, що їх видають після ретельної інспекції повітряного судна.