Це було в перші дні після завершення харківського наступу. Я разом із групою документалістів Генштабу зупинилася у щойно визволеному селі області, де розташувалася 95 бригада. Колеги знімали позиції, на яких колись потрапили під обстріл, а я гуляла зруйнованими вуличками. Зайшла на обійстя, звідки, за словами хлопців, з російським обозом виїхали колабораціоністи й де в ті дні розташувалася одна з наших штурмових рот. Кізоньки обдирали там якісь цілком декоративні рослини біля вікна, кури ходили з виглядом господинь-довгожительок. Чиста тобі пастораль, якби не звуки вибухів (фронт був недалеко) і понівечені всюди будівлі.

 Українські соціальні інститути провели опитування серед співвітчизників, цікавлячись, кому вони довіряють нині найбільше. 96% респондентів на перше місце поставили Збройні сили (2011-го, до речі, таких було 59%). А 51% українців ще й запевнили, що продовжують регулярно або час від часу допомагати матеріально волонтерам та військовим. Деякі спільноти встановлюють навіть рекорди зі збирання коштів на потреби ЗСУ: якщо жителі одного з регіонів росії за два тижні донатили для своїх військових лише 300 рублів (165 гривень; таку активність кацапські ідеологи пояснили втомою від війни), то для українців за цей час не було проблемою зібрати 600 мільйонів гривень.

«Коли тяжко на душі, згадую хлопців з УПА з Вовчака. Вони не мали ні держави, ні уряду, ні світового визнання, ні фінансової підтримки, ні можливості діяти легально на своїй землі. Вони не мали нічого з того, що нині маємо ми. У них були лише ідея, мета і незламний дух. І вони воювали. Наша нинішня війна — це продовження боротьби воїнів УПА, наша Перемога — це перемога і для них; та перемога, якої вони так прагнули, але не дочекалися».

Командувач Повітряних сил ЗСУ генерал-лейтенант Микола Олещук ініціював клопотання про присвоєння високого звання Героя України військовому льотчику-винищувачу з позивним «Karaya». 12 жовтня він у небі над Україною збив п’ять ворожих дронів-камікадзе «Shahed-136». А напередодні, під час масованого ракетного обстрілу, — дві крилаті ракети окупантів. Літак, з якого він збивав ворожі безпілотники, теж було уражено, але пілот не розгубився, відвів бойову машину якнайдалі від населеного пункту на Вінниччині й тільки потім катапультувався.

Черкаський журналіст Сергій Халупінський на фронті з перших днів війни. Досвідчений газетяр і телевізійник поділився спостереженнями, які записує у фронтових нотатках. З його дозволу публікуємо окремі з них.
Якщо артилерія чітко б’є в ціль, обов’язково десь поряд працюють вони. Вони — очі нашої артилерії — підрозділи безпілотних літальних апаратів, або просто «дикі качки», як називають їх у моїй бригаді. Вони настільки дикі, що забираються в найнебезпечніші місця передової, щоб отримати картинку та спрямувати на ворога вогонь української люті. Що лють буде якісною, ЗСУ гарантує, але й відповідальність на цих хлопцях особлива.

 У цьому військовому підрозділі служать добровольці. А шлях батальйон розпочав у місті Тетіїв Білоцерківського району на Київщині.
9 березня бійці вели бої поблизу Баришівки, Березані, селища Перемога, Нової та Старої Басані. Далі шлях проліг до межі із Сумщиною. Зайшли на територію Конотопщини, потім погнали ворога до Бурині. Із березня підрозділ перейшов під командування командира опе

У Донецькій області, блискавично «визволити» яку кремлівські стратеги планували і самовпевнено нахвалялися ще наприкінці минулої зими, бої тривають досі, з настанням нової зими. На авдіївському напрямку рашисти, навсебіч обстрілюючи довколишні населені пункти, не припиняють спроб бодай трохи поліпшити своє тактичне положення. На новопавлівському напрямку помітно виснажені загарбники змушені вести оборону і звично ведуть артилерійські та мінометні обстріли прифронтових міст і сіл. 

Немає, мабуть, жодного українця, який би не знав або не чув про Григорія Сковороду. І не тільки тому, що його портрет зображено на 500-гривневій банкноті. З огляду на його соціальну, культурну значущість Верховна Рада України ухвалила постанову про відзначення на державному рівні його ювілею. Та чи не найбільше приурочених до його дня народження заходів відбувається на Полтавщині, де він 1722 року народився.

 Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості у складних умовах воєнного стану продовжує розвивати творчі здібності дітей різного віку. Останнім часом заклад освіти прихистив у себе понад 700 переселенців. Тут знайшли цікаві справи діти з тимчасово переміщених сімей. Про це, а також про внесок вихованців і педагогів у наближення омріяної перемоги розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

У переддень 90-х роковин Голодомору в Києві пройшла VI Міжнародна  науково-практична конференція «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ—ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи», приурочена  цьому. Захід відбувся за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного музею Голодомору-геноциду, Інституту дослідження Голодомору, Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, Українського інституту національної пам’яті, Національного інституту стратегічних досліджень та провідних вищих навчальних закладів країни.