На центральному залізничному вокзалі Дніпропетровська пасажирів десятого вагона поїзда, що прямує «на Трускавець», проводжали не тільки рідні та друзі, а й волонтери, представники влади, громадських організацій і журналісти. 45 поранених українських бійців та два лікарі, що супроводжують їх, вирушили на реабілітацію у провідні курорти Польщі: «Льондек-Здруй» та «Щавно-Здруй» (воєводство Нижня Сілезія). Мою увагу привертає кремезний чолов’яга з доброю усмішкою. 

Україна хоче миру. Усі хочуть, аби  українські громадяни,  які нині проживають на територіях, підконтрольних російським терористам, отримували пенсії і зарплати, мали роботу, могли одержувати медичну і соціальну допомогу, щоб вони не були заручниками російського режиму. 

У чому сила армії? Варіантів називають чимало. Оснащення, фінансово-матеріальна база, підтримка держави, єдність з народом, професіоналізм. Кожен з пунктів по-своєму правильний. Проте все це порожні слова без кадрів. Інакше кажучи, сила і могутність криється у фахівцях особового складу, в рядових і офіцерах. Яким чином нині формується найчисельніша складова української армії? Про це «УК» поцікавився у заступника начальника управління призову та комплектування Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних сил України полковника Анатолія СОБКА.   

Якщо в теплий період року на розбитих дорогах Черкащини ще якось можна було підтримувати певний порядок та дисципліну, то з настанням холодів це завдання значно ускладнилося. Більшість шляхів не витримує жодної критики, що загрожує численними аваріями. Тим часом, згідно з повідомленнями ДП «Черкаський облавтодор», підготовка до утримання доріг в осінньо-зимовий період триває нормально. За словами працівників облавтодору, вже незабаром рівень підготовки до зими підвищиться. Організовано роботу диспетчерської служби та підготовлено понад півтори тисячі снігозатримувальних щитів для пасивної боротьби із зимовою слизотою. 

Тримісячного малюка знайшли десь о другій годині дня на капоті дорогого авто на вулиці Трансформаторній у приватному секторі Дніпропетровська. Там одягнутого у комбінезончик та шапочку маленького хлопчика залишила рідна мати: ймовірно, сподіваючись, що власник машини забере дитину. Але той зателефонував у міліцію й «швидку», і немовля потрапило до співробітників сектору кримінальної міліції у справах дітей Амур-Нижньодніпровського райвідділу міліції Дніпропетровського міського управління. Дитину одразу відвезли на обстеження у першу міську дитячу лікарню. Хлопчик виявився здоровим, чистим і доглянутим, нині йому нічого не загрожує.
Тим часом 21-річна мати немовляти спохватилася і передумала кидати дитину. Марина сама прийшла у районний відділок міліції, щоб знайти сина, і пояснила свій вчинок: вона втомилася від малюка, адже той постійно просив їсти, плакав і потребував уваги, не давав спати вночі. Марина запевнила, що жалкує про скоєне, і попросила повернути свого сина, якого звуть Ігор. Та вже було пізно. 

Рідний дядько одного мого знайомого за радянських часів відсидів 11 років у колонії суворого режиму за розкрадання соціалістичної власності в особливо великих розмірах. У суді чоловік не визнав себе винним, бо, бачите, він не «розкрадав соціалістичну власність», а «допомагав» колгоспникам, скуповуючи в них яблука, які просто осипалися б та погнили в саду. І те, що товар потім його спільники перепродували на одному з ринків у Києві, він теж не вважав за злочин. «У незалежній Україні цим займаються тисячі людей. Але їх ні розкрадачами української власності, ні спекулянтами чомусь не називають. Всі гордо себе називають підприємцями». 

Понад 300 бійців 93-ї механізованої і 55-ї артилерійської бригад повернулися додому на відпочинок. Інформацію про урочисту зустріч героїв біля облдержадміністрації та на КПП «Уральські казарми», де дислокуються артилеристи, напередодні поширили у соціальних мережах волонтери. Тож у визначений час тисячі запоріжців з усіх куточків міста і області зібралися на вказаному місці. Прийшли з повними руками: квіти, солодощі, домашня випічка та печеня, шампанське — все для героїчних хлопців. 

У пакунках — протизапальні, противірусні препарати й антибіотики. Такий набір медикаментів передав бійцям АТО, які лікуються у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, в. о. міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець. За його словами, усе це зібрав оперативний штаб, який створено в міністерстві на час проведення АТО в східному регіоні країни. Цей штаб зібрав гуманітарну допомогу на суму 34,8 мільйона гривень. Надали її різні фармвиробники, сприяла і Всесвітня організація охорони здоров’я, військовому госпіталю передали свою продукцію також вітчизняні виробники ліків. 

У свідомості українців ліс — це спільне майно, яким має право користуватися кожен. Не в розумінні рубати для власних потреб що хочеш і де хочеш (втім, у деяких регіонах Карпат є й така ментальність). Але народ безсумнівно вважає, що вільно ходити по гриби, ягоди або просто вештатися лісовими дорогами — це так само природно, як вільно гуляти вулицями. 

У тоталітарній державі, якою є нинішня Росія, лише непересічні особистості можуть зберегти внутрішнє «я» від стереотипів, що їх нав’язує кремлівська влада. У більшості ж творчих людей і виходить, як у… куртизанок: спочатку — для власного задоволення, потім — для задоволення інших, а ще через якийсь час — уже заради грошей.