Суспільство

Серед реальних, а не міфічних здобутків вітчизняної демократії справді гідне місце посідає ухвалений на початку 2011-го Закон «Про доступ до публічної інформації». Цьогоріч у травні ми відзначатимемо другу річницю з часу набуття ним чинності, а отже, маємо хорошу нагоду перевірити, як втілюється в життя цей  законодавчий акт, що по праву ввійшов до світової десятки зразків прозорості і відкритості діяльності владних структур.

Програма реформ, запропонована урядом, давно не викликала такої зацікавленості і зауважень, як Державна програма активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки. І це по-справжньому важливий документ для банківської системи. У програмі є відповідь на ключове запитання: як уряд планує активізувати процес кредитування економіки? Це, мабуть, перша спроба за багато років — запропонувати бачення і шляхи реалізації економічних реформ у найбільш важливих секторах української економіки. Розробники програми спробували знайти вирішення проблем, які давно стоять на порядку денному, а не ховатися за популістськими обіцянками. Сьогодні уряд фактично заявив, що готовий взяти на себе  відповідальність і провести модернізацію української економіки. Для цього  у документі визначені стратегічні напрямки і запропоновані реальні варіанти і джерела їх фінансування.

Ніколи не гадав, що скандал — благо, а здатність до нього треба виробляти в собі і прищеплювати дітям. Звичайно, з цим не погоджуюся. Однак мені і мільйонам радіослухачів нещодавно настійно рекомендували ставати скандалістами. Мовляв, живемо в такий час, що по-іншому не можна. Не скандалитимеш — затопчуть. Йшлося про медичну реформу. Співрозмовники в прямому ефірі розповідали про проблеми, нарікали на недоліки в обслуговуванні.

Днями Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд підтвердив право громадян України оформити закордонний паспорт за 170 гривень, тобто за оплату тільки державного мита, без решти всіляких платежів. Протягом лютого у цьому суді винесли два позитивних рішення у схожих справах за позовами жителів Запоріжжя. Один з них — Руслан Жиров — почав оформлення паспорта для виїзду за кордон ще у травні минулого року.

Під час наради з питань запобігання підтопленню окремих територій внаслідок весняних паводків Президент Віктор Янукович зазначив, що близько 25% території України може підтоплюватися, тож місцева і центральна влада повинні зробити все, аби ймовірна повінь не призвела до негативних наслідків, передовсім — трагічних.

Гамлетівське «бути чи не бути» доволі складно проектувати на ситуацію, що склалася в столиці нашої держави довкола виборів Київського міського голови та Київради: надто вже вона неоднозначна. «Якщо бути — то коли і в який законодавчо прийнятний спосіб?», «Якщо не бути, то як це пояснити громадянам, не порушивши при цьому Конституції та уникнувши міжнародного розголосу?» — краються сумнівами ті, хто мав би за статусом чи посадою достеменно знати відповідь на це, здавалося б, просте запитання, — народні депутати України, обрані киянами «слуги громади» та посадовці  чинної міської ради,  правники центральних структур виконавчої влади, дотичних до проблем дотримання чинного законодавства  у сфері державного управління і місцевого самоврядування.

Коли кажуть, що людині щось відверто пасує, то це однозначно про Любов Тхір та її форму прикордонника. Ось уже де повна гармонія і відповідність! Навіть важко уявити цю чарівну жінку-офіцера в діловому костюмі чи сукні. Наче влита у строгу форму, що додає співрозмовниці особливого шарму, елегантності і витонченості. Утім, це виключно поверхове враження. Бо форма  формою, а зміст роботи вимагає інших особливих якостей. І насамперед — сили, як фізичної, так і волі, витривалості, аналітичності, виваженості, тобто всього того, що потребує служба прикордонника. 

Бувають відкриття, після яких неможливо, не опираючись на них, розвивати, вдосконалювати ту галузь науки, в якій вони зроблені. Так було, наприклад, у природознавстві після відкриттів Коперника і Дарвіна, в музиці — після Бетховена і Чайковського, в літературі — після Шекспіра і Пушкіна. Всі вони направляли хід людських думок і почуттів. На їх основі люди рухали вперед не лише науку, техніку, мистецтво, перетворювали природу, а й самі виховувались, ставали сильнішими, людянішими, кращими. У цій дорогоцінній низці постає й педагогіка Антона Семеновича Макаренка, який працював у Харкові в двох закладах — Курязькій колонії і Дитячій трудовій комуні імені Дзержинського. 

Мотивація натхнення у справі, якій присвячуєш своє життя, неодмінно потрібна кожному. Бо саме з цим пов’язані наші успіхи чи невдачі. Тож такі мотивації можуть або згасати, і тоді людина шукає іншої долі, або ж, навпаки, зміцнюватися — тоді отримуєш справжню творчу радість від того, чим займаєшся. У моєму творчому житті була одна пам’ятна історія. Вона хоч і не стала переломною, та змусила по-іншому поглянути на деякі речі, надати чомусь додаткової ваги. Йдеться про мої професійні співочі початки, коли активно співпрацював із нашими провідними українськими композиторами-піснярами і в концертах, і на радіо. Платон Майборода, Олександр Білаш, Борис Буєвський, Анатолій Кос-Анатольський, Ігор Шамо, Костянтин М’ясков — скільки чудових пісень вони подарували Україні і світу!

А й справді, не любить. Бо хіба ж коханій дарують крадене? У нашій ситуації — крадене у природи, в держави, в суспільства. Троянди й тюльпани вирощують, і заробіток від них чесний. А підсніжники і крокуси заготівельники косять на лісових галявинах — наших з вами спільних, адже у нас більшість лісів — державна власність. Часто підсніжники видирають разом з цибулинами, щоб довше не в’яли. І наступного року на цій галявині квітів уже не буде.  

В  овочевому ряду центрального ринку Донецька відбувався «круглий прилавок». Продавці та покупці жваво обговорювали тему, яка останнім часом не сходить з вуст жителів краю, — перспективи «донецького Чорнобиля». — Сланцевий газ — то ще півбіди! — гарячкував один із присутніх. — Заморські партнери тільки кажуть, що хочуть у нас щось видобувати, бо насправді можуть нишком закачати у підземні горизонти різні токсичні відходи. Бо зберігати в себе цю гидотну вже ніде, дорого коштує та й небезпечно. Ось і зроблять могильник у нас під ногами…

Сумнозвісним селище Луч Жовтневого району Миколаївської області стало після трагедії Оксани Макар. Рік тому звіряче вбивство дівчини приголомшило країну і світ. Важко було повірити, що таке могло статися з нами і в наш час. Пристрасті навколо трагедії не вляглися й досі. Відповіді на вічні запитання «хто винен?» і «що робити?» не дав і суд над убивцями. Справжні причини трагедії так і залишилися нез’ясованими. Нескінченні шоу на різних телеканалах виконали свої, замовлені кимось і заздалегідь, завдання, але вони не мають жодного стосунку до істини…