Події останніх тижнів у житті українського суспільства викликають у громадян неоднозначні відгуки й міркування. Проте всі, затамувавши подих, тримають кулаки за наших вояків, які несуть службу в гарячому не від спекотного курортного сонця, а від політичної напруженості Криму. Складається враження, що саме ці події допомогли пролити світло на реальний стан справ у Збройних силах України. Про проблеми галузі й про пошук шляхів до їхнього розв’язання говорили учасники круглого столу «Невідкладні заходи для армії на тлі агресії з боку Кремля».  

Голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв запропонував ухвалити закон про довічну заборону обіймати посади в Україні та балотуватися для екс-президента Віктора Януковича і його найближчого оточення. 

Ще одним законом, про який він розповів під час прес-конференції, запропоновано провести люстрацію суддів, що приймали рішення щодо людей, які вийшли на Майдан, аби відстояти своє право на свободу.

Відоме прислів’я каже: не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Своєрідними друзями для сільських бюджетів є різні гранти. Принагідно зауважимо, що Вінниччина перша в нашій країні ще 2004 року започаткувала обласний конкурс проектів розвитку територіальних громад, в рамках якого за цей період обласний бюджет профінансував 490 проектів на загальну суму 13 мільйонів гривень. І сьогодні грантова діяльність є одним з пріоритетів у регіоні. Для стимулювання місцевих громад в обласному бюджеті на цей рік закладено 1,5 мільйона гривень (протягом року фонд конкурсу передбачають значно збільшити). Звісно, щоб отримати  можливість користуватися цим ресурсом, органи самоврядування мають проявити ініціативу.  

Пісня минулих років «С чего начинается Родина?» за нинішніх відомих подій змушує шукати відповідь навіть не на головне, а на найголовніше для нас сьогодні запитання. Отож протягом кількох далеко не кращих в історії Донеччини днів наважився провести опитування серед донеччан — представників різних національностей, які здавна проживають у нашому краю. З чого ж починається для кожного з них відчуття малої Батьківщини?  

Прозорий український кордон і впевненість у безкарності породили новий вид туризму з боку північно-східного сусіда. Автобуси з прикордонних областей Російської Федерації масово повезли на «екскурсії» до українських обласних центрів агресивно налаштованих людей типової зовнішності.  Про те, як зустрічають зальотних гастролерів у Донецьку, Луганську, Харкові та Запоріжжі,  розповідають наші кореспонденти. 

В знак уважения к жителям Крыма и юго-восточной части Украины, для которых русский язык является родным или языком повседневного общения, впервые за последнюю четверть столетия пишу газетный материал по-русски.

Не могу спокойно смотреть, как великоимперская пропаганда соседа вбивает ментальный клин между жителями разных регионов нашей страны. Людьми, которые, по большому счету, одинаковы в своем стремлении жить лучше. Поэтому недавно сообща и свергли тоталитарный режим Януковича. 

Кримські сепаратисти настільки загралися від безкарності, що не дають висохнути чорнилу на своїх ініціативах. Приміром, учора парламент півострова ухвалив рішення про приєднання Криму до Росії в якості суб’єкта Російської Федерації, навіть не цікавлячись думкою кримчан.  «За» таке рішення, нібито, проголосували 78 депутатів. 

Здавна в українському суспільстві заведено: коли в родину приходить біда, гуртом беруться допомагати постраждалим. Хто чим може. Нормальна реакція нормальних людей, стверджують психологи. Тож хіба може галицька громада залишатися байдужою до ситуації, що склалася в Криму?

Саме так сприйняло драматичне становище кримчан через брутальну окупацію півострова молоде львівське подружжя Кунців. Тетяна і Тарас, довго не роздумуючи, вирішили поселити у своїй однокімнатній квартирі, що в центрі Львова, родину кримчан, яким довелося залишати власний дім через неоголошену сусідньою державою війну. Ельвіру з її дворічною донечкою Ілоною та братом зустріли, як рідних, на головному вокзалі, допомогли обжитися в новому помешканні. 

В останні дні ситуація у центрі Донецька мимоволі змушувала згадувати кумедного персонажа з відомої кінострічки, який періодично зітхав: «Знову влада змінюється…» У середу вранці правоохоронці вже вдруге звільнили приміщення Донецької обласної ради та облдержадміністрації від радикально налаштованих громадян, яких очолює «народний губернатор» Павло Губарєв. На даху будинку замість російського прапора, який теліпався тут кілька днів, знову підняли державний стяг. Те що, радикалів нарешті «викурили» звідси, у місті пов’язували із наступним — почав виконувати свої службові обов’язки новопризначений голова Донецької обласної державної адміністрації Сергій Тарута. «У нас все нормально, всі на робочих місцях», — повідомив він під час селекторної наради, яку проводив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. У той же час керівник попрохав посприяти деяким кадровим змінам, бо є певний саботаж з боку силових служб, — пояснив він. Схоже, згадана допомога не забарилася, адже у другій половині дня стало відомо, що пішов на лікарняний (а потім на пенсію) недавній керівник обласного управління міліції, також змінився й керівник обласного управління СБУ. 

Тодішній глава Міністерства доходів і зборів, — яке в народі перейменували на «мінздох», Олександр Клименко, свого часу хвалився, що більш як дев’ять із десяти судових справ у підприємців й бізнесменів виграє його відомство.  Напевно, слід сказати, що не лише проти «мінздоху» позивачі були безсилими, так  само вони не могли знайти управу на явно протиправні або замовні дії інших державних структур. Приміром, «Урядовий кур’єр» двічі — 17 листопада 2012-го в публікації «Честь мундира дорожча за істину» та 27 червня 2013 року «Незговірливого конкурента… знищують» — розповідав про ситуацію, яка склалася у взаєминах між підприємством «Селком» та Антимонопольним комітетом України. Після останньої публікації  заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін навіть надіслав спростування на статтю з вимогою його  опублікувати. Редакція не надрукувала спростування хоч би тому, що це була чергова спроба  високопоставленого чиновника  розповісти про позицію відомства, представлену в попередніх публікаціях та розкритиковану їхнім автором на підставі конкретних фактів.