З минулого року в Києві запрацював проект «Картка киянина». За його допомогою міськрада запланувала полегшити й поліпшити життя киян, зокрема пільговиків: пенсіонерів, інвалідів та інших. Основна функція, покладена на електронну картку, — це ведення обліку пільговиків міста, їхніх соціальних виплат, виявлення кількості користувачів безкоштовного проїзду у метрополітені та здійснення різних соціальних послуг. Впроваджує картку департамент соціальної політики КМДА спільно з банком «Хрещатик» та районними управліннями соцзахисту населення.   

Проходячи вулицями Сум, за вивісками легко зробити висновок: чого-чого, а різних юридичних контор і консультативних пунктів у місті не бракує. На допомогу готові прийти адвокати, нотаріуси. Звичайно ж, потрібні чималі гроші — просто так ніхто не захоче сушити голову над будь-яким правовим ребусом.

Але це в обласному центрі. А що казати про сільські населені пункти і тим паче віддалені, жителі яких вряди-годи мають змогу вирватися до міста, хоч і в них правових питань не бракує? Та й не завжди їх можна вирішувати наскоком. Бо, як правило, навіть незначна юридична колізія потребує насамперед часу, вдумливості, не кажучи про компетентність. 

Під час революційних подій, як відомо, разом із суспільно значимими явищами на поверхню спливає й усілякий непотріб. Звідкіля тільки беруться різні шахраї та пройдисвіти, що намагаються скористатися з ситуації для власної вигоди! До вас, приміром, можуть завітати «соціальні працівники», пропонуючи взяти участь у сумнівному проекті. На власні очі доводилося бачити «біженців» із Криму, які обдзвонювали в під’їздах квартири з проханням допомогти. Люди в нас совісні, допомагають. Але коли йдеться про колишнє місце проживання, «біженці» починають плутатися, а про документи їх краще взагалі не питати.

Бетонна коробка, на даху якої — вертолітний майданчик Януковича, знову у центрі уваги ЗМІ. На мій превеликий жаль — лише тому, що силовики провели там обшук, намагаючись знайти документи колишнього «гаранта». Мене ж як еколога більше цікавить цей майданчик і бетонний монстр — його основа як фактор руйнації дніпрових схилів та як черговий крок до знищення цих оспіваних у піснях (пам’ятаєте: «Дорогими для мене стали схили Дніпра…»?) символів столиці. 

У неділю, як відомо, у Донецькій, Луганській та Харківській областях пройшли сепаратистські мітинги, під час яких було захоплено будівлі обласних держадміністрацій та місцеві управління СБУ. Із флагштоків зірвано державні прапори та встановлено російські триколори. У Луганську випустили на волю кількох затриманих у п’ятницю диверсантів, групу яких силовики викрили, звинувативши у підготовці операції із захоплення влади в області. Уранці в понеділок у Харкові звільнили від сепаратистів ОДА, яка зараз працює у штатному режимі. Однак ситуація у трьох областях залишається напруженою. Її взяв під свій особистий контроль в. о. Президента України, голова Верховної Ради України Олександр Турчинов. У регіон вилетіли керівники силовиків, високопосадовці та громадські діячі. Наші власні кореспонденти розповідають про розвиток подій на сході України.   

Мін’юстом, для сприяння реалізації суб’єктами господарювання своїх прав та законних інтересів, а також для запобігання протиправним захопленням у складних умовах в АР Крим та м. Севастополь, видано наказ «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб — підприємців» від 14.03.2014 р. № 525/5.
Наказом передбачається, що підприємці, які зареєстровані на території АР Крим та м. Севастополь, для зміни свого місцезнаходження/місця проживання можуть звернутися до будь-якого державного реєстратора України поза межами АР Крим та м. Севастополь. 
Перелік документів, необхідний для проведення вказаної реєстрації, передбачений статтями 19, 29 та 45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців». 

Центр зустрічає переселенців спокійною злагодженою роботою. Біля столу з табличкою «Пенсійний фонд» сидить дівчина зі своєю мамою й маленькою дитиною. Як виявилося, вони щойно приїхали з Криму й оформлюються. Вирішивши всі переселенські питання, жінки погодилися розповісти свої історії, проте лише за умови, що не називатимуть справжніх імен і прізвищ. Як жилося нинішнім переселенцям у Криму і як їх зустрів материк, кримчани розповідають, не приховуючи болю.

Син воїна-інтернаціоналіста Юрія Коваленка — 23-річний Сергій, хоча в армії не служив, після оголошення часткової мобілізації одним з перших прибув до військкомату і записався добровольцем. Наступного дня саме так вчинив і його батько.

— Вчинок мого сина, який є студентом Національного університету Державної податкової служби України, мене приємно здивував,— розповідає Юрій Коваленко.— Раніше у нього не було бажання служити в українській армії. Він дотримувався думки, що, мовляв, у такій армії втрачати рік, щоб будувати генеральські хатинки, немає чого. Але у відвертій розмові з батьком зізнався, що служити у такій армії, в якій служив батько, вважав би за честь.

Принадне село на Ічнянщині Чернігівської області дало назву знаменитій Іржавській чудотворній іконі Пресвятої Богородиці, котра «плакала», передчуваючи поразку козаків. Вона ж дивовижним чином поєднала долі родини Ревуцьких, п’ять поколінь якої були священиками Свято-Троїцького храму, та Тараса Григоровича Шевченка, котрий присвятив образу Пречистої поему «Іржавець». Для композитора Левка Ревуцького, 125 років від дня народження якого ми відзначаємо цього року, творчість поета стане основою його вокальних і вокально-симфонічних творів. Про це кореспонденту «УК» розповів директор Чернігівського музичного училища імені Л. М. Ревуцького Володимир Суховерський.  

Телефонний дзвінок від однокурсниці із Запоріжжя бринів розпачем: «Що там у вас на Херсонщині? По телевізору таке розповідають, що аж мурашва по спині. Невже вже й на материк пішли?..» Так і сказала — безособово. Та хіба ж і так незрозуміло, хто і звідки.

«А для чого у Крим? А у вас же — початок Північно-Кримського каналу, без якого півострів гибів би без води. Пустеля! Через вашу (тепер уже прикордонну) область окупована автономія одержує із материка електроенергію. Це ж стратегічні об’єкти!»