КіноТеатр

Після нагород на міжнародних кінофестивалях — «Найкращого дебюту» в Румунії, «Найкращого сценарію» «Кіношоку», «Найкращої жіночої ролі» в Москві та «Призу російської преси» — фільм збиратиме враження і відзнаки українських глядачів. 

У будівлі столичного Інституту соціальної та політичної психології, де працює Володимир Савінов, є залізні бокові сходи — евакуаційні. Вони виходять у старовинний подільський дворик. Саме це місце пан Володимир обирає для інтерв’ю, примощується просто на сходах, і, здається, що ми перебуваємо у майстерно зроблених декораціях. Він каже, що сидячи на цих сходах разом із Володимиром Бистревським, вигадали назву театру. Вирішили, що це має бути «Dèj? vu» зі знаком плюс.

«Я зараз не в театрі. Я більше займаюся дітьми. Я забрав їх від війни», — такими були перші слова Вадима Писарева у відповідь на прохання розповісти про нинішню ситуацію в Донецькому національному академічному театрі опери і балету ім. А.Б. Солов’яненка, в якому він до недавнього часу працював і художнім керівником якого є досі. Він говорив обережно, не даючи різких оцінок, розуміючи, що це може позначитися на долі частини трупи, яка продовжує працювати у нелегких умовах окупації. Народний артист, відомий в Україні та світі, розповів, що в театрі був великий колектив — п’ятсот співробітників: бутафори, художники, оркестр, хор, балет...

У цій стрічці, національна прем’єра якої відбудеться в Україні 12 листопада, є захопливий екшн, зворушливі лав-сторі, чудові краєвиди. Вже сама її фабула претендує на інтерес і симпатії українського глядача. Карколомна індустріалізація та пекельний голодомор 30-х років. Американський інженер приїжджає до Харкова, щоб допомогти радянським товаришам налагодити випуск тракторів.  

Що вже й казати про увагу до громадян у Швейцарії, якщо у фільмі «Швейцарські герої» Петера Луїзі якийсь утікач збиває з ніг головну героїню Сабіну, а один з трьох поліцейських, що його наздоганяють, на хвильку зупиняється, щоб допомогти їй звестися, виписати квитанцію й пояснити, що треба завірити цей папірець на компенсацію за вибитий з її рук і пошкоджений телефон у притулку для біженців-іноземців, звідки й біг чолов’яга… 

Додати трохи доброго настрою шанувальникам театрального мистецтва, розрадити теперішнього складного для України часу глядачів вирішив Тернопільський академічний драмтеатр ім. Тараса Шевченка. Тож знову звернулися до п’єси англійського драматурга Рея Куні про сучасного Фігаро — помічника прем’єр-міністра Річарда Віллі. Варто нагадати, що цей твір 2000 року визнали кращою комедією Європи. На українських сценах її грають під різними назвами.  

Новий театральний сезон Херсонський академічний музично-драматичний театр ім.  М. Куліша розпочав бенефісом свого метра — народного артиста України Анатолія Толока на честь його 75-ліття. Театр широко відзначив ювілей не лише виставами, а й відкриттям на сходах театру Алеї зірок, де першим викарбувано його ім’я. Адже зі своїх ювілейних 50 років творчої діяльності актор 48 віддав саме херсонському театру. — Анатолій Степанович — це легенда нашого театру, глядачі від нього у захваті. Я завжди почувався як його син, та й для усього колективу він наче справжній батько і наставник, — сказав генеральный директор і худрук херсонського театру Олександр Книга.  

Такого висновку дійшли учасники колегії  Держкомтелерадіо, де зокрема обговорювали, як державні телерадіоорганізації висвітлювали заходи, спрямовані на патріотичне виховання громадян. Так, зазначалося, що з цією метою було організовано телемарафони «З вами Бог і Україна», «Усе для Перемоги» (Волинська телерадіокомпанія), «Місто-герой — героям» (Одеська ТРК), «Благодійний прорив» (Полтавська ТРК). Постійну увагу колективи компаній приділяють висвітленню волонтерської діяльності. Докладніше присутні ознайомилися з діяльністю Чернігівської телерадіокомпанії, яка веде цифрове ефірне телевізійне мовлення 11 годин на добу. Охоплення жителів області становить близько 60%. Аналогове ефірне телевізійне мовлення здійснюється 12 годин на добу на обласній мережі та охоплює близько 87% населення області. 

Кажуть, коли гримлять гармати, — музи мовчать. Учасники муніципального Галицького камерного оркестру з Тернополя вважають інакше. Для них зброя — саме музика. Вона здатна об’єднувати людей, підтримувати моральний дух народу, вселяти надію на перемогу. Тож вирішили свій ХХІІІ концертний сезон відкрити програмою «Музика проти війни». «Насамперед шукайте сили в собі» — з таким гаслом звернулися до глядачів оркестранти. Бо коли Україна в небезпеці, громадянський обов’язок кожного з нас — мобілізувати власні потуги на захист рідної землі, на допомогу тим, хто захищає східні кордони нашої держави. Тож музиканти вирішили організувати доброчинний концерт, а кошти витратити на потреби бійців. 

У 44-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість» є позаконкурсна програма «Спеціальна подія», але фільм «Трубач» належить не до неї. Ще до вечірнього офіційного відкриття кінофоруму в Палаці «Україна» з його показу в столичній «Кінопанорамі» розпочалася в суботу опівдні конкурсна програма «Молодість — дітям». Та все ж ця стрічка стала для її авторів, кінорежисера Анатолія Матешка та сценаристки Анастасії Матешко, своєрідною спеціальною подією в їхньому житті.  

Для культурно-мистецьких Сум і всього краю — подія знакова. І хай сезон не ювілейний, його початок уже викликав значний інтерес у шанувальників сценічного мистецтва. Бо, як справедливо зауважив директор театру заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін, справжнє мистецтво завжди бажане, очікуване і затребуване.  Тим паче такого титулованого колективу, який протягом останніх років піднявся на якісно вищі щаблі у самовдосконаленні й нещодавно заслужено отримав звання академічного. 

«Немає значення, коли він загинув, — сімдесят років тому в карпатському лісі, сім місяців тому на Інститутській чи сім днів тому в Донецькому аеропорту. Ми маємо берегти пам’ять про всіх них. Адже наша свобода — їхня кров», — цими словами відкрив пре м’єрний показ документальної стрічки «Хроніка Української Повстанської Армії (1942—1954)» у Центральному будинку офіцерів Збройних сил України директор Українського інституту національної пам’яті історик Володимир В’ятрович. Організували захід Український інститут національної пам’яті, Міністерство оборони та Галузевий державний архів Служби безпеки України.