КіноТеатр

Протягом семи днів струнна група академічного симфонічного оркестру Закарпатської обласної філармонії перебувала у творчій подорожі в Німеччині. Виступали із благодійними концертами у містах Бамберг, Хале, Байройт. «Це були незабутні сім днів, у які вмістилися і наші виступи, і правда про війну в Україні, що її ми доносили до німецьких друзів», — сказала після повернення додому керівниця хору заслужена артистка України Вікторія Свалявчик-Цанько. Враженнями про поїздку з важливою для закарпатських артистів місією вони поділилися з кореспондентом «Урядового кур’єра».

Відбувся 24-й Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Театри з різних міст грали вистави на своїх сценах, але говорили про Херсон, надсилали його жителям слова підтримки, надії на швидке визволення від окупантів. Задум провести саме в такий спосіб цей значимий культурний захід виник у генерального директора — художнього керівника Херсон­ського академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша народного артиста України Олександра КНИГИ.

На Закарпатті в час, коли лунають сирени повітряних тривог, мистецьке життя не припиняється. На авансцену культурного життя виходять аматори, створюючи колективи. Одним із таких став театр-студія переселенців УЖіК, який уже встиг завоювати серця шанувальників мистецтва. Про сміливий творчий проєкт, його натхненників та учасників — акторів-аматорів розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Щосуботи та щонеділі впродовж усього червня Тернопільський академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка запрошував шанувальників Мельпомени подивитися комедію «Дім божевільних». Прем’єрну виставу  за п’єсою італійського драматурга Едуардо Скарпетти поставив режисер заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила.

Україна має велику історію, видатні постаті. Вона була, є й буде. Україна назавжди, Ukraine Forever. Це та основа, на яку оперся  у своїй ідеї музикант, саунд-продюсер Андрій Мазепа, який уже 12 років живе у столиці, але рід його закорінений у Тернополі. На початку широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну завдяки Андрієві з’явилася нова медіаплатформа, яку він так і назвав: Ukraine Forever. Це, як сам визначає, — український культурний мовець. 

Донецький академічний обласний драматичний театр у Маріуполі вважається одним із найстаріших культурних закладів на лівобережжі України. Сучасну його будівлю споруджували у 1956—1960 роках зокрема з інкерманського сірого каменю. Головна сцена має 680 місць, а мала — 62. Не випадково звертаю увагу насамперед на кількість місць та добротну фундаментальну міцність споруди, що стала окрасою центру приморського міста. Бо 16 березня 2022 року тут був не просто вимушений аншлаг. У театрі було переповнено  глядацькі зали. 

З початком війни закон заборонив масові культурні заходи, однак мистецькі колективи наполегливо шукають шлях до глядача й слухача. Черкаський ляльковий театр зіграв уже кілька виїзних вистав для дітей-переселенців. А ось актори Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка вперше показали виставу в укритті. Благодійний захід відбувся в одному з торговельно-розважальних центрів. Переглянути спектакль глядачі мали змогу і з власного комп’ютера на сторінці театру в соцмережі. Для глядачів підготували поетичну виставу «Осьмачка... Вільний».

Буремні 1990-ті роки асоціюються з рекетом, розбірками, шантажем, підпалами, поділом територій між різними кримінальними угрупованнями. Атрибутами того часу стали вишневі «дев’ятки», «бумери», бейсбольні битки, спортивні костюми, плакати зі Шварценеггером і Сталлоне. Це складний період життя нашої країни, і хоч як прикро, деякі його відголоски відчуваємо й нині.

Серед численних новорічних дзвінків на мобільний від Валерія Мельника відреагував одразу — він серед сотні контактних номерів у моєму телефоні. «Цього року, певне, вже можна готувати вудки, коронавірусна пошесть нібито задихається», — була одна з перших фраз нашого волинського друга, письменника і талановитого власкора, який високопрофесійно тривалий час представляв «Урядовий кур’єр» у цьому регіоні. 

Аматорський хореографічний ансамбль танцю «Ритм» будинку культури села Есень Ужгородського району понад три десятиліття виступає на сценах України та зарубіжжя. У його репертуарі танці багатьох народів світу. Про те, як колектив зі званням народного досяг вершин виконавської майстерності й несе мистецьку вахту, розповідає керівник колективу Тиберій САБОВ.

 Дітям, чиї роки минають поблизу лінії зіткнення, м’яко кажучи, не позаздриш. І тому представники місцевої влади, військові та громадські активісти дедалі частіше намагаються прикрасити сірі й похмурі будні малих заручників гібридної війни яскравими кольорами свят, серед яких і найулюбленіші зимові. Отож і нині творчі колективи та представники ЗСУ вирушили до дітвори з населених пунктів Донеччини біля лінії фронту, щоб подарувати їм не тільки солодкі гостинці, а й гарний святковий настрій.

 У передсвяткові дні шанувальникам хорового співу України заслужений академічний Закарпатський народний хор зробив чудовий подарунок. За власні зароблені на виїзних концертних виступах кошти видав окремою книжкою твір корифея композиторського мистецтва Іштвана Мартона — кантату «Карпатська рапсодія».