КіноТеатр

 Балет за однойменною поемою Байрона на музику А. Адана вперше було презентовано у 1856 році на сцені Паризької опери. Тоді дружина Наполеона Євгенія сказала, що ніколи вже не побачить чогось романтичнішого, ніж «Корсар». Відтоді й до сьогодні історія кохання пірата Конрада не залишає байдужим нікого. За півтора сторіччя балет пережив багато інтерпретацій як у музиці, так і в сюжеті. Кожен із постановників хотів зробити цю виставу яскравішою й цікавішою. Навіть Маріус Петіпа переробляв «Корсара» п’ять разів. І якщо в знаменитого хореографа пригодницький сюжет завершувався «хепі-ендом», то в Дніпропетровську пішли за Байроном і залишили його трагічну кінцівку.

Минулої суботи закінчив свій виступ у пісенному шоу «Х-фактор» на телеканалі СТБ 71-річний Володимир Куліков.  Цей учасник довів, що починати кар’єру вокаліста не пізно навіть у такому віці, посоромивши всіх, хто вважає, що десь за 50 треба вже звикати до землі. Глядачі влаштували співаку справжню овацію. Він пішов із шоу лише після п’яти прямих ефірів, тоді як набагато молодші та більш голосисті конкурсанти зійшли з дистанції раніше. На жаль, Володимир Куліков не встиг продемонструвати своє чергове досягнення — заспівати англійською, яку вивчив. 

Років шість тому телеканал «Інтер» демонстрував глядачам дивне видовище. Симпатичні діти, яким не виповнилося й восьми років, співали й танцювали, наслідуючи естрадних кумирів. Пам’ятаю, маленька дівчинка зображала Глюкозу, старанно виспівуючи тоненьким голоском «Жениха хотіла, ось і залетіла». На запитання ведучого, що вона розуміє під словом «залетіла», співачка, потупивши очі, манірно відповідала: «Якісь ви дивні запитання ставите. Самі ж знаєте». 

Скорочення квот на українське мовлення з 50% до 25% спричинило в українському суспільстві великий і цілком очікуваний резонанс. Ухвалений законопроект розкритикував на засіданні Гуманітарної ради Президент України Віктор Янукович, зазначивши, що парламент перегляне цей документ. Не підтримало зміни й Міністерство культури, чию позицію озвучив перший заступник глави відомства Юрій Богуцький. Позаяк дискусії не вщухають і досі, «УК» повертається до обговорення цієї теми.   

Він увірвався в український театральний світ і трохи струсонув його своїм відвертим патріотизмом, молодою енергією та амбітністю. Очоливши провінційний театр, він не тільки зробив його помітним на мистецькій мапі країни, а й популярним серед глядачів та економічно успішним.  

Серед таких ранкових атрибутів сучасної людини, як кава, зубна щітка тощо, своє почесне місце займає і телевізійний пульт. Для когось це – рефлекс, для когось — усвідомлене бажання пересвідчитися, що в світі протягом ночі  не трапилося нічого екстраординарного, але ранок без телебачення нам уявити складно. З якою б швидкістю ми не бігали квартирою, як би затято не намагалися перевершити талант Юлія Цезаря, готуючи сніданок, перевіряючи портфель доньки і шукаючи потрібну краватку для чоловіка одночасно, краєм ока неодмінно позираємо в бік телевізора. А там, по той бік екрана, раді старатися!

Якось дві бабусі всерйоз засперечалися, коли почалася гроза і не стало світла: під час «Мама у законі» чи «Здрастуйте, я – ваша мама!», які йшли приблизно в однаковий час на різних каналах. Боюся, якби нині збереглася традиція вести літописи, то вони мали б приблизно такий вигляд:  

Що, на думку Людовика ХVІ, могло зруйнувати Бастилію? Уявіть: вистава… Сценічне дійство, якого боявся король і яким відкрив свій ювілейний 85-й сезон Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка: «Весілля Фігаро» П’єра Бомарше.  

Телебачення можна дивитися чи ні, любити чи критикувати, проте його колосальний вплив на аудиторію є беззаперечним.  

Чи талановитий одесит Микола Сєднєв? Не братимусь навіть міркувати на цю тему. Довірюся смакам експертів, які 2007 року номінували його роман «В околицях Мілени» на престижну літературну премію «Російський Букер». А ще далекого 1991-го дебютна стрічка кінорежисера Миколи Сєднєва «Прокинутися в Шанхаї» отримала Гран-прі на Міжнародному фестивалі для дітей та юнацтва у Харкові, а через рік здобула найвищий рейтинг з-поміж дитячих стрічок на кінофорумі «Інтерфест» у Москві.

Представляти Олексія Богдановича — для когось Миколу з «Украденого щастя» чи Ксанфа з «Езопа», а для когось і адвоката Льоню з серіалу «П’ять хвилин до метро» — практично немає потреби: навіть попри те, що в театр сьогодні ходять далеко не всі, народного артиста Богдановича, провідного актора Театру Франка знають не тільки в Києві чи Україні, а й, приміром, у Росії, де фільми за його участю доходять до глядачів швидше, аніж у нас.

Хто не був  в уманській «Софіївці» або принаймні не чув про цей шедевр  паркового мистецтва, який магнат Станіслав Фелікс (Щесний)  Потоцький подарував своїй Софії?! Вона була у нього третьою дружиною, а він у неї — другим чоловіком. Як відкупне він дав її першому чоловікові один з маєтків і великі гроші.