Новоріччя прагне чепуритися. Як саме? Це вже справа кожного з нас. Ольга Давида з Тернополя про те, аби прикрасити ялинку, оселю новорічно-різдвяної пори, турбується ще з літа. Приїжджаючи на вихідні до батьківської садиби в мальовниче село Устечко біля Дністра в Заліщицькому районі, бере кошик і йде в ліс, на луки, в сад. Збирає шишки, жолуді, горішки, каштани, кісточки плодових дерев, лозу, різні рослини. Усе засушує. І фантазує, які з цього всього природного матеріалу можна створити композиції.

Ольга закінчила Київський національний університет культури та мистецтв. Здобула там фах юристки, за яким уже сім років працює в головному управлінні державної податкової служби в Тернопільській області. Після роботи часто кілька годин віддає рукоділлю. Каже, це добрий відпочинок і серцю розрада. Виросла в родині умільців. Бабуся працювала при церкві, декорувала храм, квітами прикрашала образи, фігури. Мама вишила багато ікон, плела маленькій донечці костюми, сукеночки, светрики. Ольга вишивати, звісно ж, уміє, але її більше приваблюють композиції з природних і штучних матеріалів.

Захопилася цим під час декретної відпустки, коли мала вільний час. Коли ж народила донечку Вероніку, щомісяця організовувала для дитини своєрідну маленьку фотосесію й задля цього дбала про певне декорування. Але умілицю передусім полонили квіти. Виготовляла їх власноруч з гофрованого паперу, а потім освоїла декоративний пінистий матеріал фоаміран. Спочатку його нагріває, згодом відтискає, вирізає тичинки, пелюстки й в окремій формі творить квітку. Такі вироби стають подарунком на врочисті події.

Ольга Давида показує новорічний вінок, виготовлений власноруч. Фото автора

Найпопулярніші серед рідних, колег чи інших замовників троянди, хоч Ольга виготовляє хризантеми, волошки, ромашки, маки, гортензії. З її вмілих рук вийде будь-яка квітка. Різнобарвні Ольжині квіти прикрасили і великодні кошики, і листівки, і підсвічники, з’явилися у віночках.

Торік у вересні віночки, обручі, шпильки та затискачки для волосся для дорослих і дітей відправила до Великої Британії на благодійний фестиваль ярмарок Dobro Fest, на якому наші співвітчизники збирали кошти на потреби хворих дітей в Україні. Щоб виконати цю шляхетну місію, майстриня два тижні по десять годин працювала над дитячими віночками. Виготовила їх 30. Каже, була щаслива, що змогла впоралася з виконанням завдання, особливо коли йдеться про доброчинний захід. Тішилася, що навіть далеко від материзни українці шанують і цінують свої традиції. На її переконання, саме віночок — важливий символ українського життя. Адже крізь століття «образ української дівчини неможливий без гарно уквітчаної голови».

Уже після доброчинного фестивалю багато користувачів соціальних мереж були одностайні у коментарях, що в Ольги золоті руки, вона славна майстриня. Такі слова надихають її на творення нових виробівкомпозицій.

Тема новорічно-різдвяного циклу святкувань у творчому доробку Ольги Давиди займає чільне місце. Настає листопад, і майстриня творить подарунки для рідних, колег на День Св. Миколая, Новий рік, Різдво Христове. З дитинства батько приносив ялинки, які ставили і в хаті, і надворі. Ольга завжди любила їх прикрашати. Пригадує, старшокласницею взялася за декорування даху, вирізала навіть два сніговики, розмалювала їх, оздобила гірляндами. Нині для святкового настрою й краси робить віночки, декоровані сердечка, півмісяці, сніжинки, шишки, тваринки, янголики, ялиночки, кульки з лози. У її новорічно-різдвяних композиціях просторо й підсвічникам, хатинкам, шопці та іншим речам, прикрасам.

Новий рік Ольга зустріне в родинному колі в рідному селі. Мерехтітиме різнобарвними вогниками ялинка. Її прикрашатимуть творіння Ольжиних рук. Майже чотирирічна донечка Вероніка, як і торік-позаторік, загострюватиме увагу на цих виробах, кажучи: «Мамуся зробила».