ТЕРИТОРІЯ РОЗВИТКУ

У Ладижині зводять нові будинки  і мають найбільшу на Вінниччині зарплату
 

Чи то ми ще не вийшли на той розмах, чи то у тому вже немає потреби, щоб методом всенародної толоки створювати нові міста. А в колишньому СРСР це було звичним. Молодь брала на плечі рюкзаки і гайда за романтикою на спорудження будови п’ятирічки! Зведені ними міста є у багатьох областях України. Вони старі і водночас молоді. Старі тому, що прадавня українська земля до глибин просякнута історією, а молоді тому, що хлопці і дівчата ставали першими мешканцями зведених ними моногалузевих міст, які будувалися задля того, аби рухати вперед економіку. І рухали! Та в період розриву усталених зв’язків ставка на одну або лише кілька галузей обернулася додатковими труднощами. Цікаво: а чи тепер присутній у них і, зокрема, у місті обласного значення Ладижині, дух молодечого завзяття, прагнення до розвитку?

Городян  стає більше

«Моє місто комфортне для життя і я точно знаю, що звідси нікуди не хочу їхати», — зауважила Анна Черниш, машиніст крана теплової електростанції, а наразі матір, яка народила першу в цьому році дитину в місті. Це дівчинка, зріст 45 см, вага 2530 грамів. Ім’я в неї гарне — Єва. Мама щаслива, що донька з’явилася на світ здоровою. За доброю традицією з квітами і дарунками привітав молоду матір з поповненням в родині та в громаді міський голова Валерій Коломєйцев.

Ладижинська міська лікарня — одна з кращих в області. Сюди приїжджають народжувати навіть зі столиці, звісно, за нагоди. Так у день мого відрядження у пологовому будинку були чотири матері з немовлятами — з Києва, Кіровограда, Гайсина і місцева. «Персонал кваліфікований, після пологів кожна перебуває в окремій палаті. Тому й їдуть до нас», — пояснив завідувач акушерсько-гінекологічною службою міської лікарні Олександр Гураль. Він з гордістю показав пологовий будинок, в якому тепло, затишно і на сучасний манер зроблено сімейні та партнерські родильні зали. Породіллям міський бюджет повністю оплачує необхідний набір медикаментів. І лише якщо операція складна, то допомагають рідні. «Міська влада дбає про людей і з кожним роком якість надання медичних послуг в лікарні поліпшується. Крім того, з місцевого бюджету доплачується до норм харчування, хворим у кашу і масло кладуть, і котлету дають», — зазначив співрозмовник.

Можливо, Єва, коли виросте, буде працювати, як її матір та бабуся, на ТЕС — містоутворюючому підприємстві. Галина Черниш, яка перебуває разом зі своєю дочкою в палаті, зауважила, що то вона прищепила їй любов до свого міста. «На ТЕС у справах приїжджають з різних регіонів і люди в захопленні від чистих і зелених вулиць, голубої річки, водосховища... Такого другого міста немає», — запевнила вона.

Ось такі будинки тепер зводять у Ладижині. Фото Олега ЧАБАНА

Тут живуть вільні люди

У писемних джерелах Ладижин вперше згадується у 1240 році як місто-фортеця, яку хан Батий за непокору спалив, а мешканців — вирізав. Тож у 1968 році, коли методом експериментального швидкісного будівництва представники чи не з усіх республік колишнього СРСР почали тут споруджувати державну районну електростанцію (потім вона стала ТЕС), потужністю 1 млн 800 тис. кВт, це було звичайне подільське село. Донська козачка Людмила Уколова приїхала зі своїм чоловіком-енергетиком дати життя електростанції, а, вийшовши на пенсію, очолила міську організацію інвалідів. Сьогодні у місті — 36 жителів, яким від 90 до 100 років. З її слів, місцева влада і підприємці жодного разу не відмовили у проханні організації ветеранів. Своїм коштом міський бюджет утримує будинок для престарілих людей. «Наші люди добрі і легкі на підйом. Проте кожен є особистістю і має свою думку. Загалом настрій у місті бойовий», — зауважила вона.

З селом Лукашівка і селищем Губник, які входять до території міської ради, населення Ладижина становить майже 25 тис. осіб (з яких українців — 82%, росіян — 16%, інших — 2%). Один про одного тут усе знають. Я був здивований відвертістю, емоційністю і водночас розсудливістю Валерія Коломєйцева, який 11 років поспіль є міським головою. Це публічне місто, а він типовий його представник: народився на Чукотці та 16-річним юнаком вже будував Ладижинську ДРЕС, працюючи зварювальником, і пишатися тим, що тоді він першим в Україні у зварюванні застосував новий метод. Тут городяни заповзяті, згуртовані і вміють відстоювати свої права. «З вільними людьми працювати непросто. Але з ними можна робити краще місто в області», — зазначив міський голова.

Міський голова Валерій Коломєйцев вітає Анну Черниш з народженням дитини

Давні проблеми розв’яжуться

Другий рік поспіль Ладижин занесено на обласну Дошку Пошани.  В останні роки тут найкраще в області виконується бюджет, розмір середньої заробітної плати теж найвищий (3300 грн у місяць), а виробництво промислової продукції на одного жителя — одне з найбільших в країні. Розвивається культура, спорт (кращі спортсмени отримують стипендію міської ради), коштом місцевого бюджету утримується позашкільний комбінат «Спадщина», де діти мають можливість долучитися до народного мистецтва — гончарства, вишивки, різьби по дереву, художньої обробки металу тощо, вчаться токарної справи, готувати їжу. Матеріально заохочується розвиток обдарованих дітей. Це місто твердо стоїть на ногах, хоча проблеми його не оминули.

Так, був дуже скрутний період, коли не склалася доля у другого містоутворюючого підприємства — заводу ферментних препаратів, коли потужні підприємства будіндустрії, які обслуговували спорудження ТЕС, залишилися без замовлень, коли сама ТЕС зменшила оберти. Бюджетна сфера міста мала борги за електроенергію, опалення, по зарплаті. Тоді ситуацію вдалося пом’якшити завдяки грамотному підходу до розвитку підприємництва та залучення інвестицій. Є проблеми й тепер.

Майже 72% багатоповерхівок стоять на балансі міськвиконкому і 28% на балансі компанії «Західенерго». Міський голова зауважив, що за весь час ні ТЕС, коли працювала зі статусом юридичної особи, ні потім компанія «Західенерго», куди ввійшла ТЕС, не спрямовували коштів на підтримку житлового фонду. Сьогодні він у плачевному стані, і тому міська рада не може взяти його на свій баланс. Утім компанію «Західенерго» нещодавно приватизували і з представником нового власника міська влада вже сіла за круглий стіл, за яким досягли домовленостей щодо спільної роботи з розв’язання існуючих проблем. «Я радий, що потужна компанія ДТЕК, власником якої є відомий в країні меценат Рінат Ахметов прийшла у місто. Переконаний, що його позиція такою буде і до Ладижина і городяни відчують, що прийшов справжній господар, якому не байдужа доля не лише ТЕС, а й міста загалом», — зауважив В. Коломєйцев.

Актуальним є і таке питання: на спеціальному природоохоронному фонді міської ради з минулого року в нинішній рік перейшло 10 млн грн. Для малого міста сума значна. Але ці гроші, які перераховують підприємства і, зокрема, ТЕС за шкідливі викиди в атмосферу, воно не може використати, наприклад, для того, щоб придбати ліки для хворих на астму, апарат діагностики захворювань, встановити сучасні фільтри на водозаборі і покращити якість питної води, у чому є потреба. «Сьогодні я вдячний за розуміння проблеми народним депутатам і передусім В.Демчишину, В.Бевзу, О.Зарубінському, голові комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи А. Семинозі, з якими ми спільно підготували проект закону про внесення змін до відповідного закону України, щоб чітко визначити межі між державним і місцевим природоохоронними фондами. Це дасть можливість ефективно використовувати гроші на благо людей», — зазначив міський голова.

Буде стовідсоткова зайнятість

Слюсар ТЕС Олексій Попов пише партії для ударних музичних інструментів відомим естрадним виконавцям. Навіть з Москви до нього приїжджають. Про це мені розповів молодий підприємець Михайло Багнюк, в якого хобі грати на барабанах і їздити на мотоциклі. Михайло сам створив свій бізнес. Він працював у приватних структурах водієм, менеджером, потім відкрив майстерню і різав скло. А тепер виготовляє корпусні меблі, започаткував пілотний проект роздільного збору сміття. Він веде у школі гурток юних лісників та популяризує серед городян бережне ставлення до природи.

Малий бізнес тут поважають, бо ці люди не ідуть на біржу праці, а годують себе та дають роботу ще кільком. У той же час місто залучило до себе потужного інвестора — ВАТ «Миронівський хлібопродукт», яке очолює Герой України Юрій Косюк. Товариство створює в області найпотужніший в Європі комплекс з вирощування і переробки м’яса птиці. Переробні потужності, заводи з виготовлення кормів тощо споруджуються на території Ладижинської міської ради. А це значить, що у місті буде повна зайнятість. Точніше, своїх робочих рук навіть не вистачить. Уже тепер інвестор набирає працівників, зводить дев’ятиповерхові житлові будинки майже на тисячу квартир. Міський голова підрахував, що саме ладижинці отримають в новобудовах 60-70% квартир. «У мене спокійна душа, що з пуском об’єкта середній показник по зарплаті зросте. А якщо сім’я має житло, роботу, це створює впевненість людей у завтрашньому дні та стабільність у державі. І тоді зростає народжуваність, бажання жити радісно. Сьогодні місто за один крок від цього», — зауважив він.

ДОВІДКА «УК»

Ладижин розташований на правому березі річки Південний Буг на відстані 110 км від обласного центру. У 1972 р. збудовано ДРЕС. З 1973 р. отримав статус міста, з 2000 р. — місто обласного значення. Тут є лікарня, вісім дитсадків, чотири школи, дві спортивні школи, позашкільний заклад, музична школа, коледж Вінницького аграрного університету. Основу промисловості становлять ТЕС, заводи з виробництва селікатної цегли, залізобетонних конструкцій, ремонтно-механічний, «Буддеталь», «Біолік».