У містечку Гоща (від «гостинний»), за 25 кілометрів від Рівного, знайомимося з Тетяною та Дмитром Власовими — власниками рекламно-виробничої компанії «Алексія», сімейного бізнесу. У приміщенні, яке не використовували, тепер виспівують швейні машинки. 40 робочих місць — цілком конкретний результат роботи релокованого з Харкова бізнесу. Ще 15 швачок працюють у Рівному. Отже, за рік роботи на новому місці Власови перевершили ту кількість робочих місць, яка була в Харкові. Як їм це вдалося?

Їхали під снарядами та бомбами

«Ми виїздили з Харкова торік 10 березня. Місто обстрілювали із «градів», а над ним робили чорну справу ворожі літаки. Рішення про виїзд ухвалили оперативно. У Рівному підшукали житло для оренди, бо приїхали я, чоловік та його мама, а ще три котики й собака. Мої батьки залишилися в рідному селі Липці, за 10 кілометрів від російського кордону на Харківщині. На той час воно було окуповане. Тепер заберемо їх. Рівненщина стала для нас другою домівкою», — каже Тетяна.

Приміщення для цеху в Рівному їм без оплати запропонував народний депутат рівнянин Дмитро Соломчук. Там встановили перші машинки та підшукали працівників. До речі, з персоналом допоміг обласний центр зайнятості. Його директор Іван Ткачук на зустрічі в обласній військовій адміністрації (такі голова ОВА Віталій Коваль проводить з бізнесом на постійній основі) запропонував підтримку.

«Це тримісячне навчання, яке проводять наші фахівці на потужностях компанії, тобто йдеться про дуальну форму — поєднання теорії із практикою. Ми відкрили новим роботодавцям оплачуване стажування майбутніх працівників на робочих місцях, перекваліфікацію через ваучери. А оскільки професія швачки нині надактуальна, запропонував Власовим розглянути варіант розміщення основних потужностей в Гощі: це недалеко, логістика хороша, а шансів підшукати працівників більше, ніж у Рівному, яке перенасичене пропозиціями роботи для швачок», — розповідає Іван Ткачук.

Нові можливості для громади

Досвідчений голова Гощанської територіальної громади Микола Панчук особисто супроводжує релокований бізнес. Саме він запропонував для оренди приміщення площею 560 квадратних метрів, тримає руку на пульсі розгортання виробництва. Розуміє: динамічний релокований бізнес — нові можливості для розвитку громади. Саме тому проєктні менеджери запропонували Власовим долучитися до участі у грантових програмах. Результат не забарився: 300 тисяч гривень уже виграли через ГУРТ. За ці кошти докупили обладнання, тож мають 80 сучасних машин. 

«Ми перереєстрували бізнес в Гощі майже одразу, тож основні податки сплачуємо до бюджету територіальної громади. Це справедливо, бо люди, які в нас працюють, із Гощі або з навколишніх сіл. І якщо в Харкові ми здебільшого експериментували з виготовленням рекламних зразків, логотипів, то на Рівненщині виконуємо державне замовлення — шиємо форму для захисників. Нині це два найменування: штани військові зимові та костюм літній польовий. Тут висока відповідальність: креслення, держстандарти, ймовірні перевірки якості продукції. Тканини в нас високоякісні», — каже Тетяна і додає, що шитимуть одяг для військових аж до перемоги.

У цехах тепло, жодного дискомфорту в холодний квітень. Обігріває їх котельня на твердому паливі, яку облаштував власник приміщення.  Він замінив вікна, найняв кочегара і надає послуги з опалення. Тобто релокований бізнес забезпечує роботою ще й місцевих підприємців. Уже не кажу про те, що всі працівниці зазвичай прямують щось купити на обід до сусідніх магазинів, а це додатковий товарообіг. Ось так і розкручується економічне колесо громади.

Економіст Роман Шеремета стверджує: щоб один захисник повноцінно воював на фронті, в тилу має працювати щонайменше 15 людей на різних ділянках. У Гощі саме так. Серед працівниць цеху колишня сільська голова, жінки, які повернулися із закордонних заробітків, внутрішні переселенці. Технолог Марія Старик — місцева. До слова, Власови замислюються над будівництвом швейної фабрики в Гощі.

Ремесло без хліба не залишить

Микола Панчук ділиться ще однією новиною: «Нещодавно до нас релокувалося професійно-технічне училище з Бахмута, яке готує швачок, кухарів, слюсарів. Воно обживається у двоповерховому приміщенні поліклініки, яку ми перевели до лікарні. На першому поверсі будуть аудиторії, на другому — гуртожиток. Облаштовуємо укриття, щоб наступний навчальний рік розпочати у звичному форматі. Нині 450 учнів розкидані по Україні і здобувають освіту онлайн».

До речі, Гощанська громада не має професійно-технічного навчального закладу,  зате тут розвинена легка промисловість. Тож корінні жителі зможуть здобути робітничу професію поряд з домівкою, бо ремесло без хліба не залишить. Частина викладачів переїдуть на Рівненщину, 20 працівників уже підібрали у громаді. Практику майбутні швачки проходитимуть на швейному виробництві Власових з можливістю працевлаштування. А слюсарі — на міжшкільному комбінаті громади, кухарі — в навчальному кафе, яке вже облаштовують.

Так виклики війни перетворюють на можливості. Гостинна Гоща нарощує демографічні та економічні м’язи: тут немає своїх і чужих, усі почуваються єдиною українською родиною. Міцний тил безперебійно працює на нашу перемогу. 

ДО РЕЧІ

Кабінет Міністрів схвалив Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Затверджено відповідний операційний план на 2023—2025 роки.

Документ розробило Мінреінтеграції за підтримки Ради Європи. До його напрацювання долучилися експерти міжнародних і громадських організацій, які опікуються захистом прав внутрішньо переміщених.

Ухвалення нової стратегії — це реагування держави на масове переміщення населення, спричинене повномасштабною агресією рф. Передбачено державну підтримку ВПО на всіх етапах — від евакуації, у процесі соціальної адаптації на новому місці й до моменту повернення на місце постійного проживання.

Держава фокусуватиметься на п’яти стратегічних цілях: реагування на виклики внутрішнього переміщення; безпечна евакуація громадян із небезпечних районів і задоволення гуманітарних потреб; адаптація ВПО на новому місці проживання; інтеграція та розвиток ВПО у територіальних громадах, що їх прийняли; підтримка безпечного повернення до покинутого місця проживання та реінтеграції.