Дмитрій БУДКЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»

Телебачення давно стало вірним другом кожного з нас. Важко уявити, що вдома немає телевізора. Однак дедалі частіше він став називатися «ящиком» і отримувати різні негативні характеристики, особливо від Інтернет-спільноти.

Історія телебачення починається ще у XX столітті – тоді це був потужний ривок у розвитку інформаційного світу. Інтернет почав надолужувати втрачене лише останні 20 років, та вже за цей час ми встигли і про нього почути багато поганого. Це можна назвати не лише боротьбою двох найсильніших засобів масової інформації за виживання, а боротьбою їх самолюбних прихильників. Інтернетом більше користується молоде покоління, телевізор популярніший серед старших людей. Боротьба мети не має, аргументи також слабкі –– телевізор дурить людей, а Інтернет повністю затягує людину у віртуальний простір без зворотного квитка. Хоч насправді в мережі так само багато «отупляючої» інформації, а деякі «телемани» так само стали залежними.

Питання небезпеки Інтернету порушували вже не раз. Якщо ж бути точнішим, то при розумному його використанні її немає. На жаль, людей, які вміють це робити, дуже мало, а більшість користувачів бездумно витрачає години на непотрібну їм інформацію. Розповідають навіть, що людина перестане існувати в її нинішньому вигляді, а зіллється воєдино з комп’ютером. Таким песимістичним прогнозам можна не вірити, але куди далі приведе нас прогрес, справді ніхто не знає.

Телебачення, в свою чергу, звинувачують в умисному підштовхуванні процесу деградації людей. Загалом, це правда. Власники телеканалів мають чудову нагоду заробляти гроші всіма витонченими способами. Реклама алкоголю, хоч вона і заборонена, лунає 24 години на добу. І дитина змалечку цікавиться, що це за «перепелині яйця» та чому постійно рекламують козацький острів? До того ж актори, які неперевершено грають неземну насолоду від бажаної чарки, лише роздраконюють апетит у незміцнілих молодих мізках до «солодкого» забороненого плоду. Звісно, існує закон, який забороняє показ реклами алкоголю в денний час, проте виробники знайшли шпаринку — вони рекламують не алкоголь, а торгову марку. А навіть якщо заборонити це — все одно викрутяться. Таке свавілля ставить під сумнів принцип верховенства права — можливо, треба без суду, але по справедливості?

Політика на телебаченні — це окрема розмова. Ось, скажімо, треба «розпіарити» якусь людину чи ідею — і кожен день у новинах починають розповідати про те, як це добре, правильно і раціонально. Політичні ток-шоу, які мають найвищі рейтинги з усіх передач, успадкували античне гасло «Народу треба хліба і видовищ». А хіба це не видовище, коли всі перші обличчя країни готові одне одному перегризти горлянки, аби за них проголосували? Люди сміються з цього, але потім дружньо ідуть і обирають тих самих політиків.

Те саме видовище – всілякі танці, співи і талант-шоу. Можливо, 12-річний хлопчик зі Сваляви надзвичайно гарно грає на сопілці, але забивати таким весь ефір протягом дня — згубно для людей. Ціла плеяда «ментівських» серіалів впливає на людей не краще, різниця полягає лише в аудиторії: «таланти» для жінок, а детективи для чоловіків. Але гірше цього всього може бути лише одне – молодіжні передачі. Мабуть, там, на горі, вирішили найсильніший удар зробити саме на підростаюче покоління. Передачі музикального та розважального характеру спрямовані на підсвідомі тваринні інстинкти, закликають людину лише «розслаблятися» й не мають навіть мінімального натяку на інтелектуальне під∂рунтя. Згадати лише «попсові» пісні — прямим текстом пропагується розбещеність, байдужість і головне — постійні розваги.

Цей список можна продовжувати нескінченно довго, критикуючи ледь не кожну передачу. Проблема телебачення полягає в тому, що воно більше не задає людям планку високої моралі, а намагається відповідати первинним інстинктам людини. Щоб порозумнішати, треба грати з сильнішим суперником. Тож телебаченню слід занурювати народ в інтелектуальне середовище, і тоді люди мимоволі стануть розвиватися. Але тут постає інше питання: а чи потрібні в нашій країні розумні люди?