Голова Представництва Дитячого
фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні 
Юкіе МОКУО 

—  Шановна пані Юкіе, які  пріоритетні напрямки співпраці ЮНІСЕФ з Україною заплановано на цей рік? Чим  може допомогти ваше представництво у найближчій перспективі стосовно зміцнення інституту сім’ї?

— Ми схвалюємо  прагнення уряду України надати допомогу і підтримку сім’ї і дітям. Тому ЮНІСЕФ підтримує розроблену віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком національну стратегію, спрямовану саме на допомогу сім’ї.  Політична воля є, але тепер потрібно впровадити цю ініціативу в життя. Для цього важлива взаємодія та ефективна співпраця всіх міністерств соціального сектору. Ця стратегія передбачає, щоб дітей не забирали із сімей. А коли не в інтересах дітей залишатися в сім’ї у разі жорстокого поводження чи насильства, тоді необхідно підібрати альтернативну форму, наприклад, прийомна сім’я чи дитячий будинок сімейного типу. І ще важливо, щоб у дітей була можливість повернутися в свою біологічну сім’ю після  періоду реабілітації батьків.

Ми працюємо на національному рівні з урядом, щоб досягти змін на інституційному рівні. Водночас  взаємодіємо із громадськими організаціями, які роблять свій внесок у роботу з населенням. Наприклад, наш проект «Тато-школи», спрямований на те, щоб привнести в суспільство хороші батьківські практики, показує, що мама і тато однаково важливі для розвитку дитини.

Україна — член ООН, і наше завдання, як частини ООН, допомогти вашій країні змінити себе так, щоб на рівні суспільства були створені всі потрібні умови для нормального розвитку дітей

—  Чи потрібно, на вашу думку, Україні прискорити запровадження ювенальної юстиції? Як відомо, у світі вона існує понад 100 років.

— Так, обов’язково.   Розвиток системи ювенальної юстиції в Україні є свідченням того, що держава належно виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання у частині забезпечення дітям їхніх прав, а також особливого піклування та допомоги.  Система юстиції  щодо неповнолітніх враховує вікові та психологічні особливості дітей, які перебувають як у конфлікті із законом (скоїли правопорушення або злочини), так і в контакті із законом (стали жертвами або свідками злочину чи правопорушення).  Для таких дітей необхідне створення особливих, порівняно з дорослими, юридичних процедур, соціального супроводу, надання допомоги та реабілітаційних послуг або виховання. 

Саме врахування дитячих потреб цих специфічних груп є свідченням гуманності держави, виявом  її соціального та правового характеру, спрямованості на допомогу та врахування інтересів і потреб кожної конкретної людини.   Наголошу, що ювенальна юстиція — це не створення окремої системи покарання для дітей, а створення системи державної політики в цій сфері, яка враховує особливості дітей і відповідає їхнім  потребам та інтересам.

Для розвитку дитини важливі тато і мама. Фото з сайту tk.de

—  Що передусім стає каменем спотикання в дискусіях  щодо прийняття  дитячої та підліткової юстиції, які теми суперечливі?

— Нині багато можна прочитати та  почути про те, що розвиток системи ювенальної юстиції загрожуватиме сім’ям, батькам, а отже і суспільству загалом, що завдяки розвитку цієї системи з’явиться можливість дуже просто забирати дітей із сім’ї, а соціальні працівники  втручатимуться в життя будь-якої родини.  Розповсюдження таких речей дезінформує суспільство про сутність, принципи, мету й завдання впровадження ювенальної юстиції та відводить від розуміння того, що саме ця система може краще допомагати вирішенню проблемних питань у родині, коли дитина або потрапляє у конфлікт із законом, або страждає від порушення власних прав, злочинів чи правопорушень.

Питання захисту та відновлення прав дітей, а також здійснення заходів реабілітації, виховання та профілактики  мають відбуватися всюди, де це можливо, не поза сім’єю, а разом з нею.  На цьому принципі ювенальної юстиції  наголошено в національних та міжнародних документах.

—  Звісно, у сфері захисту прав дітей важливо звернути насамперед увагу на тих осіб, які можуть перебувати  у конфлікті із законом. Та як маємо  працювати з асоціальними родинами, коли дорослі реабілітації майже не піддаються?

— Ми все-таки не повинні позбавляти права виховувати дитину в сім’ї, яка перебуває не в найкращих життєвих умовах. Сім’ї стикаються з різними ситуаціями: в деяких батьки зловживають алкоголем або наркотиками, є сім’ї, що страждають від матеріальних проблем і багато іншого. Ці родини повинні мати підтримку, перш ніж проблеми стануть серйозними і зможуть спровокувати розрив між дитиною та сім’єю. І, звичайно, треба розвивати потенціал цих батьків для того, щоб вони і далі змогли виховувати своїх дітей. Це в інтересах дитини, сім’ї, держави і суспільства. І тут реформи необхідні.

Також нині соціальні працівники повинні отримати нові навички, розвинути свій потенціал, щоб успішно працювати з кризовими сім’ями і дітьми. Держава має бути готовою надати підтримку сім’ям, а вони повинні знати,  де можуть її отримати.  Крім того, сім’ї і самі діти повинні бути ключовими партнерами у сфері розробки рішень. 

—  Скільки дітей в Україні проживають у кризових сім’ях?

— Дитяче населення в Україні (особи віком до 18 років) становить 8 мільйонів. Приблизно 60 тисяч із них вважаються такими, що опинилися у складних життєвих обставинах. Багато дітей наражаються на прояви насильства, вживають наркотичні речовини та  живуть за межею бідності.

—  Як подолати негативні явища у молодіжному середовищі — наркоманію, тютюнокуріння, алкоголізм? Порадьте рецепти оздоровлення суспільства.

— На поведінкові практики щодо здорового способу життя підлітків істотно впливають такі чинники, як стать, обізнаність про ризики, зайнятість, рівень порозуміння з батьками, вплив компанії друзів, атмосфера в навчальному закладі тощо. Результати досліджень, проведених торік Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), свідчать, що значна частина учнівської молоді нехтує своїм здоров’ям: зі шкільного віку вживає алкогольні напої, має досвід вживання наркотиків та починає незахищені статеві стосунки, що збільшує ризики передачі ВІЛ-інфекції і сприяє подальшому загостренню епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Найактивніший вік першої спроби алкогольних напоїв — 13–15 років (33%). Кожний другий з числа 6-класників та більш як 90% 15—17-річних мають досвід вживання будь-якого алкогольного напою; 15% респондентів спробували алкоголь ще у віці 10—11 років.

Частина молоді курить, але кількість залишається значущою: 48% мають досвід тютюнокуріння (зокрема 55% хлопців і 41% дівчат), а 11% курять щодня. Найбільш поширеним є куріння серед учнів ПТНЗ: кожний другий хлопець та кожна четверта дівчина курять щодня. «Помолодшав» середній вік початку куріння серед дівчат з 14 до 13 років. Загальна перша хвиля початку куріння припадає на 11 років. 

Результати дослідження свідчать, що є нагальна потреба в розбудові ефективної системи формування здорового способу життя молоді, розвитку міжгалузевої співпраці та концентрації відповідних ресурсів для збереження здоров’я учнівської молоді України. Проведені серед учнів опитування доводять, що важливу роль у приверненні уваги молоді до здорового способу життя відіграють ЗМІ. Молодь довіряє та наслідує той стиль життя, образ якого створюють телебачення, журнали, газети та Інтернет. Отож рівень усвідомлення відповідальності ЗМІ за формування цінностей здорового способу життя серед молоді має бути дуже високим.

Валентина КОКІНА, 
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юкіе МОКУО . Народилась у м. Токіо (Японія).  Отримала ступінь бакалавра за дисципліною архітектура та дизайн внутрішніх інтер’єрів у Японському жіночому університеті в 1983 році. Пізніше  отримала диплом магістра з регіонального планування та розвитку в Корнельському університеті (США) у 1995 році.

В ЮНІСЕФ працює  з лютого 1995 року. Була керівником програм в  м. Улан-Батор (Монголія), потім  у м. Приштина (Косово)  та у м. Подгориця (Чорногорія).

Юкіе Мокуо офіційно вступила на посаду Голови Представництва ЮНІСЕФ в Україні 1 липня 2009 року. До свого призначення в Україну Юкіе Мокуо обіймала посаду Представника ЮНІСЕФ в Таджикистані до 2008 року.

Одружена та виховує доньку.