ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Яка школа, така й держава

Письменник, який навчив гордості

Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали

Відповідно до статті 26 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», надаємо статистичні показники діяльності за період з серпня 2015 року по лютий 2016 року. 

Чимало наших політиків люблять похизуватися професійною обізнаністю. Мабуть, щоб українці не тільки заздрили їхньому інтелекту, а й розуміли, що ті невипадково протирають штани у найвищих посадових кріслах. Тому принагідно, ніби між іншим, слуги народу зізнаються, що у рідкісні хвилини відпочинку (а хтось у в’язниці) зачитувалися мемуарами чи біографіями Вінстона Черчилля і Франкліна Рузвельта, студіювали твори Конфуція і Густава Лебона. Начебто натякаючи, що стали вони ще розумнішими, віднині послуговуватимуться мудрими порадами геніїв, і заживемо ми ще краще.

Насправді ж те, що вони ліплять із парламентської трибуни, їхні голосування і спосіб життя свідчать: вони так нічого не навчилися ні в Лебона, ні в Черчилля, ні в Макіавеллі. Працею останнього «Державець» («Володар») як прапором розмахують окремі політики, бо ж звучить так солідно і переконливо. Та й хто ж із пересічних виборців стане порпатися у тому Макіавеллі? Однак трактат мислителя і держсекретаря Флоренції Нікколо Макіавеллі, присвячений Лоренцо де Медичі, й через півтисячі років після написання сприймається неоднозначно. 

Хоч перші інформаційні війни Росія почала вести у зв’язку зі створеними нею ж сепаратистськими регіонами — Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, Карабах, та, на думку професора Державного університету Ілії (Грузія) Олега Панфілова, всерйоз ця машина запрацювала під час другої чеченської війни. 

Про історію та особливості російських інформаційних воєн пан Панфілов (він, до речі, засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики у 2000—2010 роках) днями годину спілкувався з українськими журналістами. 

Відтепер усі засідання Кабінету Міністрів відбуватимуться у відкритому режимі — преса зможе працювати в залі засідань упродовж усього заходу, а не лише під час вступного слова Прем’єр-міністра, як зазвичай було раніше. А пересічні українці матимуть змогу за бажання спостерігати за перебігом подій та ухваленням урядом постанов і законодавчих актів з моніторів або телеекранів.  Однак не лише на під∂рунті цього нововведення розпочинався захід у Будинку уряду. Міністри одностайно схвалили програму діяльності Кабміну та базові принципи й завдання політичної діяльності на поточний рік.

Програма дій розписана на 161 сторінці — це дорожня карта роботи міністрів, базові принципи — це дві сторінки вимог урядовців, на які мають зважати парламентарії. 

Представником уповноваженого Верховної Ради з питань захисту прав військовослужбовців при уповноваженому ВР з прав людини призначено Юрія Матвійка. Про це під час прес-конференції на тему «Актуальний стан забезпечення прав військовослужбовців в умовах особливого періоду в час проведення АТО» повідомила омбудсмен Валерія Лутковська.

— Згідно із законом уповноважений має здійснювати цивільний контроль за діяльністю військової організації, — сказала вона. 

— Миколо Миколайовичу, чи має очолювана вами служба інформацію про те, скільки неповнолітніх торік в Україні пішли з дому? Скількох вдалося розшукати та повернути?

— За інформацією, яку надали мені фахівці Міністерства внутрішніх справ, упродовж 2015 року до територіальних органів поліції надійшло 4524 заяви та повідомлення, пов’язаних зі зникненням дітей. Із них 178 (4%) самовільно залишали навчально-виховні заклади. Упродовж доби з моменту подачі заяв було розшукано 81% таких утікачів. 

Коли дитина йде з дому — це завжди погано, хоч би якою була на те причина: безвідповідальне бажання помандрувати та пошукати пригод чи втеча від негараздів у родині. Адже це означає, що недогледіли не лише батьки, а й інші дорослі, які мали бути поруч: родичі, вчителі, ба навіть старші друзі чи сусіди. Чому ж діти інколи зважуються на такий радикальний крок, полишивши звичне життя, що з того виходить та чи можна цьому запобігти і як саме, дізнавався «Урядовий кур’єр».    

Уже звичною мантрою, під акомпанемент якої обважених і обрахованих покупців переконують, що вони самі винні, стали заклики оминати стихійні ринки. Однак, як засвідчило засідання прес-клубу реформ у Житомирі за участі керівників державного підприємства «Житомирстандартметрологія» та реорганізовуваної Інспекції з питань захисту прав споживачів, на офіційних базарах належного порядку теж немає. 

Найбільш не захищені на світі діти. Нерідко їх ображають дорослі, й на допомогу малечі поспішають правоохоронці. А ось трагедія, що сталася в Якимівському районі Запорізької області, не вписується у свідомість нормальної людини: мати вбила тримісячну доньку. Вона викинула її тільце у вигрібну яму й зателефонувала в поліцію, розповівши нісенітницю, що в її дочки лікарі виявили онкологічну хворобу та забрали її в Запоріжжя, де мала зникла.

Того самого дня в неї вдома правоохоронці виявили труп маленької дівчинки, яку упізнано як дочку. За цим фактом слідчий вніс дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за умисне вбивство дитини (п.2 ч.2 ст.115 КК України), повідомивши матері про підозру в умисному вбивстві малолітньої дитини. Та суд навіть не відправив дитиновбивцю за грати на час досудового слідства, залишивши її під домашнім арештом. Тільки настирливість прокурора, який подав апеляційну скаргу, призвела до арешту вбивці. Так у Якимівці мати забрала життя своєї дитини.