Напередодні Новоріччя з’являється багато атрибутів майбутнього святкування. Місто прикрашають яскравими вогниками й мішурою, на головній площі встановлюють красуню-ялинку, поряд ярмаркують.

На вигляд усе дуже красиво і по-європейськи. Тут тебе нагодують, пригостять глінтвейном, запропонують сувеніри. Загалом усе чудово, ніби все для людей. Але чи так це насправді? 

Президент України

Звільнив

Народні обранці змогли висловити своє «за» щодо проекту кошторису країни з першими півнями. Документ доопрацьовували ближче до опівночі в синхронному режимі у Будинку уряду на позачерговому засіданні Кабміну й у Верховній Раді — під час засідання Бюджетного комітету парламенту. Врешті о 3.02 доопрацьований урядовцями проект закону про держбюджет дійшов до «голосувальників». Парламентаріям запропонували підтримати оновлений документ з дефіцитом у 3,7% ВВП, доходами 595 мільярдів гривень і видатками 667,7 мільярда. Абсолютний показник граничного дефіциту держбюджету залишився без змін — 83,7 мільярда гривень, як і граничний показник державного боргу — 1,5 трильйона гривень. Показник держгарантій становить 28,2 мільйона гривень, а обсяг запозичень — 202,997 мільярда гривень. В оновленому документі закладено прожитковий мінімум із 1 січня 2016 року на рівні 1330 гривень, з 1 травня — 1399 гривень, а з 1 грудня — 1496 гривень. Розмір мінімальної зарплати також поступово зростатиме: з 1 січня — до 1378 гривень, з 1 травня — до 1450 гривень і з 1 грудня — до 1550 гривень. 

У січні-листопаді цього року в державний бюджет надійшло понад 522 податкові мільярди гривень. Про це журналістам повідомив голова Державної фіскальної служби (ДФС) Роман Насіров на прес-конференції, присвяченій результатам роботи ДФС за 2015 рік. За його словами, цього року ДФС суттєво перевиконала надходження в бюджет. У вересні це дало урядові змогу збільшити дохідну частину бюджету та, відповідно, план для державної фіскальної служби на 24 мільярди гривень, які потрачено на індексацію мінімальних зарплат, пенсій тощо. 

Схопило серце — і нема людини. Цих трагічних історій, що трапилися зі знайомими, друзями, родичами, мабуть, по кілька в кожного з нас. Щороку від серцево-судинних хвороб помирає півмільйона українців. Ці недуги становлять дві третини структури смертності в Україні. Велика частка серед них — гострі інфаркти міокарда.

«Статистика щодо гострих інфарктів не змінюється в нас 60 років. Знаємо, що потрібно робити, але не робимо. Ідея проста: треба швидко відкрити артерію. Бо крім того, що люди помирають, багато стають ще й інвалідами, залишаючись на утриманні в держави. Приблизно 18% після інфаркту зазнають аневризми шлуночка. Але якщо допомогу надати в перші дві години — то лише 2%», — каже завідувач відділення інтервенційної кардіології Інституту кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска професор Юрій Соколов. 

Усі розвинені країни дбають про захист свого споживчого ринку, застосовуючи механізм технічного регулювання, зокрема сертифікацію продукції. Реалізувати харчові продукти без підтвердження їхньої безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо.

У США встановили жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законодавчому рівні. Канада, Австралія та Японія теж мають подібні системи перевірок. Постачати харчові продукти на їхні ринки без ретельного контролю уповноважених державою органів також неможливо! А в Україні ситуація з якістю харчів суперечлива через скасування обов’язкової сертифікації. Натомість парламент ухвалив закон, яким передбачено запровадження добровільної сертифікації харчових продуктів на території України для експортних операцій. 

Рік тому «УК» писав про подвиг добровольця, журналіста, «кіборга» Олександра Терещенка («Подвиг журналіста», «УК» від 12 листопада 2014 р.). В донецькому аеропорту, рятуючи бійців, він намагався викинути снаряд, що потрапив в укриття. Але вибухівка розірвалася в його руках. Сашкові відірвало праву руку та кисть лівої руки, пошкодило око. Це не зламало бійця. Він пройшов тривалий курс лікування, пристосувався до нових умов життя і, звісно, мріяв про нові руки — протези. Мрія здійснилася — нещодавно Олександр повернувся з Німеччини, де йому зробили протезування кінцівок. 

Ще вчора Сергія Павлюка, режисера Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, називали молодим і перспективним. А нині, через 10 років після успішного дебюту, це вже відомий митець із багатьма іншими епітетами: плідний, креативний, харизматичний, епатажний, глибокий. І, мабуть, у нинішньому українському театральному просторі в нього немає конкурентів у творчій активності: за ці роки — майже 60 вистав, більшість із яких відзначили і глядачі, і критики. На початку цього сезону Сергій у рідному театрі вже поставив дві прем’єри і готує ще кілька. А також дебютував на київській сцені. 

Ще трохи часу — і Новорічні свята вступлять у свої права. І навіть ті з нас, хто не вельми дружить з телевізором, налаштуються на перемикання каналів — щось цікаве обов’язково буде. Тож від такої можливості додати собі аудиторії не відмовиться жоден із них. Щоправда, нині їхні плани показати традиційно рейтингові фільми порушило Міністерство культури, доповнивши список осіб, які створюють загрозу національній безпеці. А це означає, що, скажімо, рязановська стрічка про іронію долі теж поза показом. Адже одіозна Валентина Тализіна, хоч і зіграла там епізодичну роль, але озвучила головну героїню. Власне, для нас, глядачів, це не кінець світу. А в кого ностальжі зашкалюватиме, є технічні можливості витягнути цю історію на екран.

А те, що ми чудово можемо обходитися своїми мистецькими силами, відмовляючись від подекуди вкритих пліснявою персонажів російської попси, прекрасно на зламі років демонструватимуть наші канали. Особливо показовим для мене став «Інтер», який донедавна тільки те й робив, що популяризував усяких-різних кобзонів. 

Бажаєте дізнатися, як готувалися до святкування Різдва заможні киянки у ХІХ столітті, у що вбирали своїх дітлахів та які іграшки клали під подушку чи ялинку? Саме час завітати до Музею історії Києва та зануритися у неповторну атмосферу передноворічних та Різдвяних свят наших пращурів.

На виставці «Різдвяна казка кінця ХІХ століття» ви не лише побачите елегантне жіноче вбрання й аксесуари, дитячий трикотаж та іграшки епохи модерну, а й зануритеся в чарівні інсталяції, присвячені зимовому Києву минулих століть, який як і сьогодні напередодні Новоріччя живе в очікуванні дива.