ЕКСПЕДИЦІЯ

Вершники з Литви відтворили шлях князя Вітовта 600-річної давнини

Цей 40-денний кінний похід під назвою "2000 кілометрів історії" фінішував у курортному Очакові. Подорож, в яку мало вірили скептики, розпочалася з литовського міста Тракай, охопила територію сучасної Литви, Білорусі та України. Її учасники верхи на конях мали пройти шлях князя Вітовта, правителя Великого князівства Литовського і довести всім, що князь таки напоїв своїх коней водою з Чорного моря. Акцію приурочили до 600-річчя знаменитої Грюнвальдської битви. Тоді в єдиному бажанні протистояти Тевтонському ордену об'єдналися литовські, білоруські, українські, польські та російські війська. Перемога в цій битві мала величезне значення для розстановки політичних сил на мапі Європи.

Від Балтики до Чорного моря

Ідея проїхати на конях від Балтики до Чорного моря виникла у головного організатора Гедрюса Климкявічуса не так давно. Гедрюс, до речі, досить заможна людина, перейнявся своєю задумкою після розмови з батьком. "Століттями, - говорить він, - наші предки розповідали своїм дітям і онукам давню легенду. Батько сказав, що бачив на узбережжі Чорного моря пам'ятний знак на честь Вітовта. Запропонував перевірити".

Давня легенда підкріплена історичними аргументами. Декан факультету політичних наук Чорноморського державного університету Наталія Шевченко стверджує, що Північне Причорномор'я відіграло велику роль у політиці Вітовта. Саме князь взяв на себе тягар відстоювання державницької політики щодо незалежності Литви. У своїй стратегії він обрав курс на розширення території на південь і зокрема включення до князівства Литовського Північного Причорномор'я. Чому його цікавила ця територія? Відповідь зрозуміла, - з часів Київської Русі існував "варязький шлях", який мав стратегічне економічне та політичне значення. Водночас через Причорномор'я проходив "шовковий шлях". Хто володів перехрестям, той володів ключами торгівлі зі Сходом і Заходом. Навіть після смерті Вітовта територія нинішнього півдня України тривалий час перебувала під патронатом Великого князівства Литовського.

Похід переслідував ще одну мету, - представити породу жемайтийських коней як одну з найвідоміших в Європі і звернути увагу громадськості на збереження цього виду. Саме на таких конях здійснив свій похід литовський князь. Ці коні, незважаючи на свій непоказний зовнішній вигляд, вирізняються особливою стійкістю. Але сьогодні їх лише 400.

І люди, і коні іспит на витривалість склали успішно. Щоправда, були й втрати. З 15 коней до Чорного моря дійшли 14. Але радість перемоги та досягнення поставленої мети переважили всі прикрощі.

Серед десяти вершників у поході брали участь дві дівчини. Як згадує Скірманте Нагліте: "Сказати, що було легко, не можна. Спати доводилося в наметах при мінусовій температурі. Але ми вистояли. Коням також було непереливки. Мій Каркас, із так званих "паркетних" коней, до тривалих переходів не звичний. До того ж, траплялися дороги з гострим камінням, яке впивалося в підкови. Доводилося ставити спеціальні грифи у підкови на кшталт шипів на шинах авто в зимовий період".

Радіють люди, коні...

У поході кінників супроводжували коваль, ветеринар, кухар, знімальна група, відповідальні за маршрут. Постійно був із групою і віце-мер Вільнюса Гінтаутас Бабаравіціус. Він вважає, що користь від такого двостороннього обміну є взаємовигідною. Литовці більше дізнаються про привабливість відпочинку на українському узбережжі, бізнесмени обох країн зможуть знайти спільні інтереси, є й інші економічні мотиви. Наприклад, участь у реалізації спільного проекту литовських, білоруських та українських залізниць та портових компаній "Інтермодальний потяг "Вікінг", який курсує за маршрутом Клайпеда-Вільнюс-Мінськ-Київ-Іллічівськ.

"Ми єдиною державою були більше, ніж окремими, - зазначив віце-мер литовської столиці, - тож і братні стосунки між нами цілком закономірні".

Уже в дорозі у вершників з'явився незваний попутник, - пес, який пристав до групи при перетині литовсько-білоруського кордону. Собаку назвали Вільшан за назвою містечка, біля якого він приєднався. Сьогодні йому вже зробили спеціальний собачий паспорт, аби він мав змогу без проблем перетнути кордон з Литвою. А прибалтійські дітлахи, дізнавшись зі ЗМІ про це, оголосили акцію зі збирання коштів на будівництво будки та на їжу. Не залишив пес своїх покровителів і в найвідповідальнішу годину - прибуття на Очаківське узбережжя.

Поява вікінгів на березі Чорного моря зачаровувала особливою енергетикою та величчю. Ось вони з'явилися на кручі, розгорнувши старовинний прапор, швидко спускаються до моря, швидко пересуваються вздовж берега, нарешті заходять у море. І коні справді п'ють воду, із задоволенням занурюються в ще теплу лиманську воду. Здається, що одночасно радіють і люди, і коні.

На свято завершення довготривалої акції завітали міністр сільського господарства Литви Казіс Старкявічюс, посадовці з Миколаївської облдержадміністрації та міськради.