Однолітки грають у футбол. За ворота їм слугують дві жердини, а трохи продовгуватий гладенький предмет, який вони котять босими ногами, чомусь магнітом притягує мою дитячу увагу. Підходжу ближче і з грудей мимохіть виривається зойк: «Хлопці, це ж людський череп!» Вони зупиняються, беруть до рук, як їм здавалося, каменюку і суха глина висипається з отворів, що колись були чиїмись очима. А ось і дірка від кулі. Зі слізьми на очах і полохливим серцем розбігаємося врізнобіч.
Статті
Травнева спека пришвидшила відкриття туристичного сезону в Криму. Плани на відпочинок у всіх різні: когось ваблять закордонні поїздки, а от значна частина українців, як завжди, поїде до Криму, бо, за статистикою, 70% співвітчизників відпочивають саме тут. Дивувати туристів і самих кримчан курортні міста та селища збираються новими туристичними маршрутами: історичними, екстремальними, етнічними та військовими турами.
У надзвичайній ситуації в Дніпропетровську дії правоохоронців були професійними. Таку оцінку дав Президент Віктор Янукович під час засідання координаційного штабу, створеного за його дорученням для розслідування вибухів 27 квітня.
Президент Віктор Янукович провів планову зустріч з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим, у ході якої глава уряду доповів про стан національної економіки та поточні питання, що потребують нагального вирішення. «Ми домовилися, що уряд посилить увагу до таких важливих галузей, як промисловий комплекс і транспорт», — поінформував Микола Азаров після закінчення зустрічі.
Під час робочої поїздки на Дніпропетровщину Прем’єр-міністр Микола Азаров ознайомився з роботою амбулаторії загальної практики — сімейної медицини №5, яка є структурним підрозділом Центру первинної медико-санітарної допомоги №4 міста Кривий Ріг.
«Наш внутрішній ринок буде повністю відкритий для якісних білоруських товарів, як і білоруський — для українських», — повідомив під час вечірнього брифінгу дещо втомлений, але явно задоволений результатами перемовин у Мінську міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко. За його словами, це були непрості переговори, на яких досягнуто перемогу. Адже ще два роки тому Білорусь в односторонньому порядку на своєму ринку запровадила регулювання роздрібних цін на наші пиво та безалкогольні напої, відтак захистила внутрішніх виробників і зробила неконкурентними українських. Як наслідок, за розрахунками Мінекономрозвитку і торгівлі України, якими наша сторона оперувала під час переговорів, щокварталу держава на цьому ринку втрачала $12,7 млн експорту в цій галузі, або приблизно $50 млн у рік. Окрім того, під час митного оформлення вітчизняних товарів на білоруських кордонах була необ∂рунтовано завищена їхня вартість, що вдалося довести під час переговорів завдяки узагальненій практиці експорту фахівцями міністерства.
Весняний «подарунок» — зростання тарифів на водопостачання і водовідведення у більшості регіонів України — аж ніяк не йшов паралельно з іншим, більш очікуваним подарунком: підвищенням якості цих послуг. Кажуть, що оплата за воду зростатиме і надалі (бо дорожчають енергоносії). Ось тільки як бути зі зворотним боком «тарифної медалі» — якістю? У Мінрегіоні шукають відповідь на це запитання. І вже навіть можна говорити про перші кроки у розв’язанні проблеми. А допомогти Україні в цьому можуть іноземні партнери, запропонувавши свій досвід, експертні оцінки і навіть фінанові ресурси.
Навколо фортеці, на смарагдовому оксамиті дністрових круч розкинулися живописні шатро і намети, над якими майоріли лицарські прапори і хоругви. Побут таборів різних армій, що з’їхалися на ристалище до Хотина, відповідав історичній реальності: посуд, меблі і навіть страви були саме такими, до яких звикли у військових походах наші предки.
Хоча б раз на день кожен з нас заходить до магазину, щоб купити харчі. Та коли оглядаєш буквально набиті різноманітними товарами полиці, мимоволі закрадається думка — наскільки якісна та безпечна ця продукція. Дослідження, які проводять як громадські організації, так і державні контролюючі органи, доводять, що попри широкий асортимент товарів, справді якісних серед них дуже мало.
Геніальності видатного композитора сучасності Алемдара Караманова дивувалися всі: від рідні — до таких відомих композиторів-педагогів, як Кабалевський, Хренніков, Хачатурян. Його твори виконували найкращі диригенти світу — Володимир Ашкеназі, Антоніо де Альмейда, Едуард Гулбіс. Однак за життя Алемдар Караманов ніколи не мав тієї слави та пошани, на які заслуговував.
Ті, хто особисто знав Миколу Івановича, стверджували: його зовнішність була не те що не геройською, а радше навпаки. Скромний, небагатослівний, аж наче сором’язливий — ніщо не вказувало на виняткові бойові заслуги ветерана. Ніколи не випинав грудей із Золотою Зіркою і багатьма іншими нагородами, жодного разу не скористався пільгами, що належали за статусом, жив у простенькій хатині в поліському Глухові.
Зворушливий у своєму невігластві і спробах усвідомити буття не тільки як життя плоті, а й Духа десятирічний хлопчик Оскар помирає в лікарні від раку. Батьки не відразу знаходять сили разом з ним прожити гідно останні відведені синові дні. Більше душевної мужності виявляє доглядальниця, колишня чемпіонка з боротьби, яку діти з лікарні прозвали Рожевою Дамою. Коли хлопчик випадково дізнається, що йому залишилося тільки 12 днів, життя для нього особливим чином прискорює свій перебіг. Рожева Дама пропонує гру: вважати один день за десяток років.
Звертається до вас громада селища Лисичанський з Луганщини. У нашому населеному пункті хочуть закрити пошту і ми цим дуже незадоволені. Хочемо запитати, чи можемо щось зробити, аби цього не сталося? Справа в тім, що працівники Першотравневого Центрального пункту зв’язку Луганської дирекції «Укрпошти», починаючи ще з 2010 року, намагаються закрити наше поштове відділення. А громада, у свою чергу, намагається цьому запобігти. Але нині вже пошту хочуть закрити, не зважаючи на думку місцевих жителів, ні навіть депутатів, які намагаються нас захистити. Адже після того, як пошта звільнить приміщення, його планують продати зацікавленим особам, які відкриють там магазин. Розташування будівлі дуже зручне — у центрі селища, біля дороги. А нам не потрібен ще один магазин, їх і так вже занадто багато. До того ж, недалеко — базар Лисичанська. А ось поштове відділення нам дуже потрібне. Отже, хочемо дізнатися, яка офіційна причина закриття пошти у Лисичанському і чи можна відмінити це рішення? МІСЦЕВА ГРОМАДА, селище Лисичанський Луганської обл.
Маю невелику зарплату, яка ледве сягає прожиткового мінімуму. Через це від мене пішла громадянська дружина, забравши восьмирічну дочку. Вже два роки вони зі мною не проживають. Підозрюю навіть, що виїхали з України. А отже, я хотів виписати дружину зі своєї квартири. Бо досі змушений платити за комунальні послуги як за двох людей. Але мені сказали, що не все так просто і робити я це маю через суд. На суді мої сусіди підтвердили, що дружина вже два роки у квартирі не з’являється. Але суддя зауважив, що маю подати оголошення саме до «Урядового кур’єра». На юридичних тонкощах я не знаюся, тому хочу запитати, чи насправді я зобов’язаний давати це оголошення? І чому саме у вашу поважну газету? Поясніть мені, будь ласка. В. БУБНОВ, Житомир
Ми — пенсіонери, діти війни. Ще минулого року отримували субсидію від фактично нарахованого розміру пенсії. Та на початку цього року нас викликали до відділу субсидій, аби заповнили нову декларацію, бо ми подавали позов до суду, аби нам як дітям війни виплатили належні за законом суми. Суд виніс рішення на нашу користь, та грошей ми досі не отримали. Проте відділ субсидій зауважив, що гроші нам нарахували. І під їхнім тиском нам довелося заповнити нову декларацію. Тож різниця від фактично отриманої і нарахованої на папері пенсії становить 100 гривень. От ми і хочемо дізнатися, у чиїх кишенях залишається ця різниця? Та чому ми й досі не отримали грошей, які нам належать за рішенням суду? М. ГОРЯНАЯ, Л. ЗАКРЕВСЬКА, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.
Працюю директором сільського будинку культури. У березні 2012-го мені виповнилося 60 років, тобто я отримав право виходу на пенсію за віком. Десь у ЗМІ читав, що саме при виході на пенсію за віком людині моєї професії мають виплатити 10 посадових окладів. Але коли звернувся до бухгалтерії сільради, мені відповіли, що навіть про таке не чули і нічого мені виплачувати не збираються. Загальний стаж моєї роботи — 43 роки з них 25 — у сільському будинку культури. Спочатку на посаді художнього керівника — 12 років, а згодом директора — 13 років. До того ж, понад сім років є інвалідом ІІІ групи загального захворювання. Отже, хочу дізнатися: враховуючи мої дані, чи повинні мені виплатити грошову допомогу при виході на пенсію за віком чи ні? Г. СЛИНЬКО, с. Лютенські Будища, Полтавська обл.
На недавній передачі про інтернет-трейдинг на телеканалі «Інтер», де йшлося про обман на форексі, на телеекрані демонстрували графіки… фондової Української біржі та інформацію з регульованого біржового ринку, хоч до торгівлі на форексі ці дані не мають жодного стосунку. Та, на жаль, більшість журналістів не відрізняє біржовий ринок (торгівля цінними паперами. — «УК») від форексу (торгівля валютами різних країн).
Реклама, як відомо, — двигун торгівлі. І не так уже й важливо, що вона просуває на вітчизняному ринку — товари чи послуги, ми всі так звикли до реклами, що не мислимо без неї сучасного життя. Тож не дивно, що переважна кількість тих, кого прийнято називати обивателями, віддає перевагу всьому тому, що день у день миготить з екранів телевізорів. І хоч ми добре знаємо, що вартість будь-якої реклами закладається у вартість продукту чи послуги, ціна яких збільшується пропорційно затратам на рекламу, однак у супермаркеті, на ринку торговому чи фінансовому обов’язково вибираємо ту продукцію або послугу, яку, наївно вірячи рекламі, вважаємо найбільш якісною, дешевою, безпечною і просто необхідною для нашого дому.
В Україні завжди з повагою ставилися до учасників Великої Вітчизняної війни. День Перемоги — особлива нагода ще раз уклонитися ветеранам, які сьогодні поруч із нами, за їхній подвиг, розповісти про буремні воєнні роки молодому поколінню, вшанувати пам’ять тих, хто навіки залишився вартовим Перемоги. Їхні могили та меморіали завжди доглядають та впорядковують, висаджують квіти... А ще — закладають живі пам’ятки на згадку про ті буремні дні.
Тиждень минув відтоді, як місто на Дніпрі здригнулося від серії вибухів. Це підштовхнуло Прем’єр-міністра Миколу Азарова зробити кілька невтішних висновків і поділитися ними зі своїми підлеглими.