Іван Марчук — гордість і світова слава України — травневої квітучої пори 80 років тому прийшов на білий світ у селі Москалівка на Тернопіллі. Тож нинішній рік у краї оголосили Роком Івана Марчука. А почалися вшанування з відкриття у Тернополі двох виставок, до того ж в один день.

Спочатку тернополян запросили в Український дім «Перемога» побачити «вітражі душі» Івана Марчука, схоплені-зафіксовані зненацька, у хвилини радощів і задум, виявів різних емоцій, вихоплені з гомону та барв його життя. Півсотні таких світлин. Автор їх — заслужений журналіст України Олег Снітовський. Ці фотороботи ще три роки тому ввійшли до книжки «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина». Дев’ять місяців тривала тоді співпраця живописця й фотомайстра. Олег каже, що прагнув зробити різножанрові, нестандартні знімки, показати маестро пензля різноплановим, передати його характер, душевні переживання. І це йому вдалося. 

Поїзд прибув на кінцеву зупинку за розкладом. На пероні станції Лисичанськ побачила військових з автоматами. Якось стало не по собі і згадала одну з жінок у купе: «Лисичанськ — остання українська залізнична станція перед фронтом. Далі колії ведуть до окупованого Луганська». Але це, мабуть, лише в мене, людини не місцевої, були такі тривожні відчуття. Більшість пасажирів, хто до Лисичанська приїздить частіше зі столиці і живе тут, на прифронтову дійсність реагували спокійно, зосереджено: вони без метушні покидали вагони і зосереджено прямували до привокзальної площі.

— Залишатися пильним потрібно і зараз, — сказав під час зустрічі на вокзалі директор ТОВ «Лиспи» Олег Кострюков. — Місто, на щастя, сепаратистську кашу їло недовго (Лисичанськ під окупацією перебував менш ніж три місяці), але мирне небо цінувати навчилися.  

Чернігівщина як лісовий край багата на паливні ресурси, що буквально лежать під ногами. Це відходи деревообробної галузі та рештки після догляду за лісом. Ще кілька років тому на вирубках галузки та інші залишки заготівлі деревини просто спалювали, обігріваючи таким чином атмосферу. Нині ж таке марнотратство недоцільне, адже в області є приклади, коли відходи дають прибутки — і лісівникам, і власникам котлів, що працюють на твердому паливі. Тож впровадження нових енергоощадних технологій та модернізація застарілого обладнання паливно-енергетичного комплексу в області на часі, адже дає змогу заощаджувати газ, який нині став недешевим задоволенням.  

Електронне обслуговування клієнтів банків в Україні з кожним місяцем набуває обертів. Проте, за словами шеф-редактора Financial Club Руслана Чорного, на інтернет-банкінг у нашій країні припадає лише 9% усіх операцій фінустанов, а на мобільний (через мережу операторів стільникового зв’язку) ще менше — 3%. Українці повільно переходять зі звичайних послуг, які надають банки у своїх відділеннях та філіях, на електронне «диво». «Приміром, у нашої сусідки — Польщі — ці показники відповідно становлять 61 та 15%. Тож перспективи зростання частки електронного банкінгу в Україні непогані», — вважає експерт. 

Учасники зібрання сільської громади надовго замовкли, немов школярі, зненацька захоплені запитанням «Хто не виконав домашнього завдання?» Втім, зараз дорослі напружено морщили лоби і шукали у закапелках своєї пам’яті іншу відповідь.

— Може, підійде дід Матвій Ілліч, який колись сторожував наш баштан? — озвався хтось із присутніх. — А що? Ветеран праці… Щоправда, він мав трохи непідходяще вуличне прізвисько Аврора. 

Сьогодні інформаційний чинник у «гібридній» війні Росії проти України не менш важливий, ніж військовий. Адже масштаби застосування інформаційного складника значно розширюються: серед населення в зоні конфлікту; серед населення країни, проти якої ведеться агресія, на території  не охопленій конфліктом; серед громадян країни агресора і серед міжнародного співтовариства.  Формування єдиного й повністю контрольованого інформаційного простору – очевидна стратегія розгортання інформаційної  війни з боку агресора.  Нинішнє пріоритетне завдання  –  дати ефективну і змістовну відповідь передусім на військову, а також на інформаційну агресію проти нашої держави. 

Наші знання про Другу світову війну — здебільшого міфи, табу та пропаганда, які тягнуться ще з радянських часів. У цьому впевнені 15 українських істориків, які з ініціативи Українського інституту національної пам’яті здійснили просвітницький проект «Війна і міф: невідома Друга світова». Вони, спираючись на тривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів, спростували 50 міфологізованих сюжетів, які стосуються бойових дій на території України, українців на фронтах Другої світової, українського визвольного руху, втрат України у Другій світовій, життя під нацистською окупацією та багато іншого. Напрацьовану інформацію подано на спеціальному сайті й у науково-популярній книжці «Війна та міф. Невідома Друга світова».

«Урядовий кур’єр» сьогодні розповідає лише про кілька міфів історії Другої світової. Зізнаємося, деякі факти нас вразили і позбавили певних ілюзій. І таке прозрівання нашому суспільству вкрай необхідне у нинішніх умовах протистояння з нащадками і послідовниками СРСР.

Африка вже давно стала іншою і в політичному, і в економічному сенсах. Проте усталені стереотипи про цю чималу частину суші з мільярдним населенням, які склалися ще у ХХ столітті, заважають Україні серйозно з погляду міжнародної економічної співпраці й торгівлі ставитися до африканських країн.

Цим матеріалом ми продовжуємо цикл статей, присвячених експортним можливостям України. Останній з них вийшов у №84 від 5 травня, де йшлося про загальні проблеми стратегії експорту. Нині ж матеріал про цікавий континент, який останніми роками манить бізнесменів з усього світу. 

У День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні по всій Україні відбувалися пам’ятні заходи. Київ нагадував про події своїм жителям у найурочистішій формі. 9 травня Президент Петро Порошенко разом із Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм поклав квіти до Вічного вогню та могили Невідомого солдата. Урочиста церемонія відбулася в Меморіалі Вічної Слави. Пам’ятна хода пройшла алеєю Полеглих Героїв, де розташовано 34 могили воїнів, які загинули в роки Другої світової війни. Разом із главою держави та главою уряду в урочистій Пам’ятній ході взяли участь ветерани Другої світової війни та ветерани АТО, представники всіх релігійних конфесій України. Учасники церемонії вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання, військовий оркестр виконав Державний гімн, а воїни Почесної варти салютували залпами. Завершив церемонію урочистий марш Роти почесної варти Президента, яка представляє всі види військ Збройних сил. 

Аспекти поліпшення роботи митних органів та впорядкування їхньої діяльності відповідно до нових вимог були в центрі уваги наради з проблемних питань функціонування митниці. На пункті пропуску через українсько-польський кордон Краковець — Корчова її провів Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

«Найближчим часом буде створено міжвідомчий підрозділ, який додатково контролюватиме і митників, і усіх інших. Це буде сотня людей, яка матиме всі технічні засоби, щоб показати, як має працювати система. І можете мені повірити, що цю сотню я забезпечу якомога краще», — запевнив глава уряду.