Про це заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров, виступаючи на засіданні Оргкомітету з підготовки українських спортсменів до Олімпійських, Юнацьких Олімпійських, Паралімпійських та Дефлімпійських ігор, що відбулося в Олімпійському навчально-спортивному центрі «Конча-Заспа». 

Під час прес-конференції народних депутатів Василя Грицака та Валерія Коновалюка, присвяченої презентації ними законопроектів «Про поліцію» та «Про державну службу правопорядку», як розповів колега-журналіст, йому чомусь згадався анекдот про пересування меблів у борделі. Очевидно, тому, що основна проблема нині не в тому, як називати стражів порядку, а де знайти людей із відповідною правосвідомістю, правовою культурою, як запобігти тому, щоб на службу в органи внутрішніх справ не потрапляли особи із садистськими нахилами та ті, хто йде сюди з метою наживи. 

Після футбольного Єврочемпіонату єврочиновники суттєво змінили риторику стосовно України. Принаймні говорячи про економічний розвиток нашої держави та реформи в енергетичному секторі. 

Ми, споживачі житлово-комунальних послуг, кажемо, що надто дорого платимо за них. А комунальники навпаки — стверджують, що недоплачуємо. Вирішити цю суперечку можна, мабуть, єдиним шляхом — чітким обліком і економією того, що споживаємо, — аби не платити за втрати води чи тепла у мережах. А з іншого боку, ця економія не повинна негативно впливати на якість комфорту у наших помешканнях. Фахівці кажуть, що ощадливе використання енергоресурсів можливе лише після того, як наші будинки будуть обладнані лічильниками та приведені до «відповідної кондиції», тобто належно утеплені.  

Рано чи саме час ставити питання про роль кредитних спілок у соціально-економічному розвитку територіальних громад? Якщо з огляду на масштабність цього руху в Україні, то, мабуть, зарано. Якщо ж із прицілом на перспективу, то саме враз. Адже свого часу кредитний рух у нашій країні був настільки потужним, що охоплював не лише фінансову, а й соціальну та культурну сфери. 

Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону. 

Кримські гори Байдарської долини на десять днів стали домівкою для  міжкурінного регіонального таборового з’їзду пластунів «Таврида-2012». До кримських скаутів у гості завітали одні з найкращих пластових куренів України — 56-й  ім. Мілени Рудницької та 59-й  ім. Степана Ленкавського з Франківщини.  Близько 90 юнаків та юнок із захопленням поринули у насичене подіями таборове життя — змагання, теренові справи, ватра, Клуб веселих та кмітливих, а на додачу ще й  майстер-клас із сальси. Таборове життя щодня починалось о 7-й ранку, а для чергових по кухні о 6-й і закінчувалось далеко за 9-ту вечора. А коли руки та ноги не мали роботи, то розпочинались співи —  проспіваних пісень неможливо порахувати. 

Вони ведуть у двір будинку, де народився, зростав і почав писати вірші один з найвидатніших поетів ХХ століття. Відкрив незвичну музейну експозицію автор арт-проекту «Безпритульний музей-квартира Пауля Целана» епатажний український художник Анатолій Федірко. Це — чергове його арт-провокаторство, покликане нагадати нам, які ми є і якими маємо бути. 

У залі, де зібралися учасники і гості підписання першого в Україні меморандуму щодо боротьби з розсіяним склерозом, була напрочуд ділова атмосфера. Без патетики, як це часто буває в подібних випадках, багатослівних обіцянок. Діловий тон, переконаний, задав вчинок. 

Оспівана в літературних та музичних творах, народних легендах історична Корсунська земля нині набуває все нових ознак соціального відродження. Об’їздивши майже увесь район з його численними історичними та культурними пам’ятками, намилувавшись чарівними природними краєвидами Надросся, звернули увагу на незначні, на перший погляд, «дрібниці», які, одначе, відіграють у щоденному житті корсунців далеко не останню роль: відремонтовані шляхи, освітлені вулиці, гарно облаштовані автобусні зупинки, відчинені магазини з необхідним набором товарів. Селяни, з якими довелося спілкуватися, цим, зрозуміло, задоволені, хоча й проблем не приховують. Вони в кожному селі свої, але є й спільні: невисокий заробіток, обмеженість робочих місць, не досить розвинена соціальна інфраструктура…