Влада зобов’язана на всіх рівнях використовувати можливості нових інформаційно-комунікаційних технологій для реформування практично всіх сфер в нашій державі. Про це заявив перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв у рамках 45-го засідання Ради глав адміністрацій зв’язку Регіональної співдружності у сфері зв’язку (РСЗ).
Вбачаючи у використанні комп’ютерних технологій великий потенціал підвищення ефективності широкомасштабних реформ, які проводяться в країні, Президент проголосив 2011 рік в Україні роком інформаційного суспільства, сказав Андрій Клюєв. 

«Чули, посадовця N спіймали під час одержання хабара?». «Читали в газеті, що селищний голова з Криму в порушення закону віддав частину парку своєму кумові?». «Бачили по телевізору кількагектарний маєточок нашого прокурора?». Такі чи схожі розмови між нашими громадянами не дивина, бо виразкова хвороба на ймення «корупція» ще істотно стриножує поступ молодої незалежної держави, завдає втрат економіці, применшує інвестиційну привабливість країни, немов іржа роз’їдає вітчизняний суспільний організм.

На Тернопіллі визначали кращі навчальні заклади. Переможцем у номінації «Храм науки» серед вишів III-IV рівнів акредитації став Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ). Рівно 45 років тому цей ВНЗ розпочав свою діяльність з відділення столичного інституту. Крок за кроком він зростав, досягав успіхів, перетворювався у потужний осередок науки й освіти міжнародного рівня, в один з найпрестижніших навчальних закладів нашої країни.  Вже п’ять років має статус національного.  

Якщо спробувати визначити сенс нещодавньої віце-прем’єрської поїздки до Одеси одним словом, то це буде, вочевидь, «контейнери». Борис Колесніков відвідав тут відразу два мегаоб’єкти, що незабаром матимуть неабиякий вплив на національний ринок контейнерних морських перевезень. Один із них — контейнерний термінал на Карантинному молі Одеського морського торгового порту.

Донедавна до більшості сільських навчальних закладів Прикарпаття медичні сестри і лікарі, як правило, тільки навідувалися, та й не в усіх  школах райцентрів постійно працювала медсестра. Чи правильно це, особливо після непоодиноких смертей учнів на уроках фізкультури?. 

Донедавна трасу Миколаїв — Одеса називали «дорогою смерті». Щодня тут траплялися аварії, більшість з яких мали трагічні наслідки. І таких автошляхів по області налічувалося чимало. Причини відомі — жахлива якість самих доріг. Утім, сьогодні автомобілісти в разі аварії можуть дорікати лише собі. Адже дороги більш-менш приведені в належний стан.
Хоча подібних одеській «доріг смерті» існувало чимало. 

Ідея цього відрядження виникла в нью-йоркському Українському народному домі під час святкування ювілейного дня народження мого товариша. Коли він познайомив мене із сім’єю, яка є прекрасним прикладом безкорисливої, справжньої, а не показної доброчинності. Спершу суто з професійного журналістського інтересу мене зацікавила  його розповідь про  те, як подружжя  американців українського походження зігріло  теплом своїх сердець і подарувало радість дитинства більш ніж тисячі  українських діток, позбавлених родинного тепла.  

Півтора року в області реалізується регіональна програма «Безпечне місто», згідно з якою створюється єдина система безперервного патрулювання вулиць. За цей час правоохоронці отримали 96 нових патрульних спецавтомобілів, якими тепер забезпечені підрозділи не тільки обласного центру, а й Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Павлограда, Нікополя, Новомосковська. Проект реалізується без залучення бюджетних коштів, за рахунок соціально відповідального бізнесу.

«Я живу, як знедолений! — писав 32-річний Людвіг ван Бетховен під тиском глухоти, яка швидко прогресувала. — О, як жорстоко я стикався з двічі трагічним досвідом мого поганого слуху, я все-таки не знаходив у собі сили сказати людям: говоріть голосніше, кричіть, адже я глухий».  

В уяві більшості з нас знамениті меценати початку ХХ сторіччя — заможні люди, які частину своїх прибутків спрямовували на патріотичні починання. Певною мірою це так, але тим більша заслуга тих, хто підтримував українську справу не лише від «щедрот своїх», а розпродуючи власне майно і навіть влазячи у борги, як робив це Євген Чикаленко. Його знаменита фраза — «Любити Україну не тільки до глибини душі, але й до глибини власної кишені» — не данина красивому слівцю, а життєве кредо Громадянина, чия доля — і приклад для наслідування, і докір нині сущим в Україні.