До ідеї материнської школи для 4-5-літніх дітей директора Кутищенської середньої школи, що на Тлумаччині, Віталія Кочерова привели час і актуальні нині теорія й педагогічна практика відомого італійського педагога Марії Монтессорі та нашого Василя Сухомлинського. Її суть - у ранньому розвиткові дитини через індивідуальний підхід, вільний виклад уроку без сталої його структурованості. Тут головне - професіоналізм, духовність і душевність вчителя - якості, що дають потужний старт ранньому розвиткові здібностей дитини, яка в такому віці передусім прагне втамувати допитливість.

Нехай інші не вірять у те, про що якось обмовився Федір Бондарчук: що батько допомагає йому і з Небес, часто навідує його у снах і подовгу з ним розмовляє. Я - не з них. Бо то пуповина знаменитого українця Сергія Бондарчука зарита в селі Білозерка на Херсонщині, де він прожив лише п'ять роківі. Але голос його особистості був однаково рідним ще й високості, мені завжди відчувалося в цьому Майстрові світового кіномистецтва щось планетарне. Пам'ятаю враження: екранізований ним "Степ" Чехова неймовірно щемно дихав Космосом так само, як і "Соляріс" Андрія Тарковського, де в головній ролі його донька Наталія.

Майже 450 років тому із княжого міста Пересопниця полетіло в світовий обшир "Пересопницьке Євангеліє" - книга, на якій у незалежній Україні присягають на вірність її народові президенти. Нині це маленьке село за два десятки кілометрів від Рівного, в якому залишилося не більше ста жителів.

Відзначення ювілейної дати унікального інтелектуала сучасності, якого трагічний випадок так рано забрав від нас, триватиме до кінця року. А зустріч, організована і шляхетно проведена другом письменника поетом Миколою Сомом, за участі літераторів, перекладачів, столичних бібліотекарів та всіх шанувальників талановитого майстра, відбулася в настрої спогадів більше усміхнених, ніж журливих, що й дало відчуття його живої присутності, бо Анатоль Перепадя мав таку саму ясну усмішку в житті за будь-яких обставин, як нині усміхався нам із портрета на сцені. Вже під час двогодинних спогадів виникла ідея створення книги про українського перекладача найвищого світового рівня. Я ж пропоную читачам мої нотатки та одне з інтерв'ю, які провела в живому ефірі радіо з незабутнім Анатолем Перепадею.

Львів без кави направду важко уявити. Бо так, як тут, в жодному іншому місті не вміють каву готувати та подавати. Тому у вихідні чи у будні знайти вільне місце у якійсь із кав'ярень та на численних літніх майданчиках у центрі міста, непросто. "На каву" у Львові люблять ходити: за горнятком ароматного напою зустрічаються приятелі, ділові партнери, колеги. "На каві" за столиком знаходили натхнення геніальний Франко, доводили складні теореми львівські науковці, обговорювали вдалі й невдалі партії львівські шахісти, лягали на папері мелодії Івасюкових шлягерів.

У рамках проекту "Скарби музеїв України на святій землі Софії Київської" проходить виставка ікон. Враження від експозиції, судячи з численних записів у книзі відгуків, як жива вода... Виставка репрезентує 47 ікон ХVІІ-ХVІІІ ст. з Волині із зібрання Луцького музею ікон.

Набридло! - вигукнув сусід після чергового радіомонологу посадовця про те, як його служба контролює продовольчий ринок і обіцяє повернути галопуючі ціни до попереднього рівня. - Чому влада лише виправдовується, обіцяє, а перекупник править бал? Скільки чекати на дієвий вплив?

Традиційно восени в нашому війську проводиться ратний семестр, під час якого військовослужбовці складають іспит на боєздатність. Не став винятком і цей рік. 29 вересня в Центрі підготовки підрозділів на Житомирщині відбувся заключний етап комплексних навчань "Взаємодія-2010". Останніми складали іспит воїни підрозділів Сухопутних військ, які продемонстрували високий вишкіл на тактичних навчаннях з бойовою стрільбою.

Кавказ розташований на східному кордоні області. Дістатися сюди складно, асфальтована дорога закінчується за станцією Березнегувате, хоча у самому селі є асфальт, газ та інші ознаки цивілізації. Проживає "на Кавказі" трохи більше 200 осіб. З них - жодного представника кавказької національності. В основному українці, росіяни, білоруси. Розповідають, що жив колись один осетин. Та й той із заїжджих.

До роботи над документом залучено не тільки депутатів міськради, представників освіти і культури, а й архітекторів, громадські організації.