Україна — супертуристична  країна. Йдеться, зрозуміло, про історичні, культурні і природні пам’ятки, кількість яких на її  території просто  незліченна. Весь світ знає про Софію Київську,  праліси Карпат, резиденцію  Буковинських митрополитів,  Києво-Печерську лавру. Та значна частина  непересічних українських надбань залишається терра  інкогніта не тільки для закордонної спільноти, а й для нас, українців. Тому відкривайте невідому Україну разом з «УК». 

ЗНАЙОМТЕСЯ

«УК» започатковує  рубрику «Невідома Україна» про малозвідані перлини української землі

У  Криму існує багато цікавих місць, про які навіть кримчани мало знають. До цього списку потрапила і Ак-Кая, що в Білогірському районі. Хоч, я впевнена, Білу скелю (саме так перекладається ця назва) впізнали б за багатьма улюбленими художніми фільмами: «Людина з бульвару Капуцинів», «Вершник без голови», «Міраж», «П’ятнадцятирічний капітан», «Мустанг-іноходець», «Чиполліно».

Перелік можна продовжувати, бо зйомки тривають тут і нині. Але приваблива ця місцина не лише для кінематографістів, а й для археологів, які вже не один десяток років знаходять тут докази життя представників різних епох.

Біла скеля приваблюєкінематографістів та археологів. Фото автора

Від неандертальців до першої столиці Скіфії

Мандрівку історичними стежками археологічного парку «Ак-Кая» варто розпочати з Червоної балки, яку археологи відкрили ще 1969 року. Саме з цього часу, але з великими перервами, і донині тут тривають дослідження двох основних пам’яток часів палеоліту. Як розповів директор Кримського філіалу Інституту археології України Віктор Чабай, у цьому місці ще 100 тисяч років тому жили неандертальці.

Знайдені тут артефакти та антропологічні останки допомогли науковцям реконструювати соціально-економічну структуру цих стародавніх мисливців. Знахідки свідчать про те, що кримські неандертальці були близькими за антропологічним типом до середньоєвропейських. Дослідження дали змогу зробити цікаві висновки про шляхи міграції давнього населення, про час заселення Криму, а також про кінець перебування людності на півострові. «Такі пізні неандертальці, крім Кримського півострова, відомі лише на Балканах та Іберійському півострові», — зауважив Віктор Чабай. А нещодавно, досліджуючи земляні пласти віком понад 30 тисяч років, науковці довели, що в той період тут співіснували давня й сучасна людина.

Побувавши в гостях у стародавніх жителів Ак-Каї та подолавши кілька сотень метрів, потрапляємо у скіфську епоху. До речі, за бажанням цей шлях можна проїхати на велосипеді або верхи на коні. Місцем зупинки став скіфський курган, датований III—IV сторіччям до нашої ери. Загалом для Криму кургани — не дивина, адже їх тут десятки тисяч, а скіфських — майже тисяча. Але кам’яних склепів, які добре збереглися, лише три, серед них і курган археологічного парку. «Під час розкопок тут знайдено останки майже 70 осіб, бронзове дзеркальце, курильницю, намисто, стріли», — розповів Юрій Зайцев, директор історико-археологічного заповідника «Неаполь Скіфський», до складу якого входить археологічний парк «Ак-Кая». Науковець додав, що колись на цьому місці був могильник Сарик-Кая із 20 курганами. Нині залишилося не більше десятка.

Наступною точкою подорожі в часі стала епоха середньовіччя, шлях до якої потрібно долати крутим підйомом. Незручності компенсує краєвид, який відкривається з гори. Саме тут, під скельними навісами хазарських святилищ, можна побачити зображення, датовані VIII—IX сторіччями до нашої ери.

«Тут таких навісів шість, і вони цікаві тим, що в Криму немає жодного іншого місця, де б збереглися у відкритому доступі скельні зображення хазарських часів, — пояснює унікальність знахідки Юрій Зайцев. — Такі зображення залишилися тільки в кількох глибоких печерах». Здебільшого на скельних малюнках зображено коней, вершників, родові знаки.

Археолог звернув увагу, що святилища тягнуться вздовж дороги із заходу на схід. Можливо, для того, щоб люди могли під час подорожі молитися богам.

Мандрівка туристичним маршрутом добігає кінця. Остання зупинка — городище Ак-Кая Вішенне. Науковці запевняють, що це місце унікальне, адже тут в одній пам’ятці представлено відразу кілька епох. Тут наприкінці IV сторіччя до нашої ери було побудовано скіфську фортецю площею 10 гектарів. Вона проіснувала 200 років. Як розповів Юрій Зайцев, розмір фортеці, характер оборонних споруд і сусідство з великим скіфським царським могильником можуть означати, що тут була столиця Скіфії.

Науковці вважали, що після скіфів вона занепала, але недавні знахідки підтвердили, що це не так. «Тут фортеця римських часів, а це вже I сторіччя до нашої ери і I сторіччя нашої. Щоправда, її площа зменшилася до гектара, — розповідає керівник археологічного парку. — Потім на цьому місці сталася сильна пожежа, і протягом наступних 600 років тут справді нічого не було. Але згодом виникла хазарська фортеця VIII—IX сторіч, яка проіснувала приблизно 150 років».

Про три епохи в одному місці свідчать залишки оборонної стіни римської доби і прибудовані до неї оброблені кам’яні блоки хазарського періоду. Також серед решток споруди знайдено багато кераміки: глеки, амфори, які слід реставрувати і відновити. У залишках фортеці добре збереглися місця вогнищ, зернових ям, вартівні. А найцікавіше недавнє відкриття — фрагменти глека, де зображено п’ять рун. У Криму до цього було відомо лише чотири рунічних написи, але цей єдиний, зображений на керамічному посуді.

Розкопки і дослідження тривають, тому фахівці впевнені, що археологічний парк «Ак-Кая» ще не раз здивує захованими під землею таємницями.

Цього коника, зображеного на стіні хазарського святилища, датують VIII-IX сторіччям до нашої ери

Ще трохи історії

Біла скеля не завжди мала таку назву. В середні віки її називали Ширінська, бо тоді власником цих земель був заможний і великий кримськотатарський рід Ширіних. Ця впливова сім’я налічувала 300 мурз, тобто князів, і старшого над ними завжди обирали на вершині Ак-Каї.

Але тут не лише коронували, а й виконували вироки. Якщо людину визнавали винною, її зіштовхували вниз зі 100-метрової висоти. Та справедливості в ті неспокійні часи не варто було чекати, тому гинули і безневинні. Здебільшого це стосувалося полонених, за яких вимагали викуп. Аби не гаяти часу, багатих полонених залякували, скидаючи зі скелі не таких заможних. Навіть полоненого Богдана Хмельницького піднімали на вершину, щоб той на власні очі бачив, як гинуть його одноплемінники. Це тривало доти, доки його викупив заможний кримськотатарський мурза.

На вершині скелі приймали й історичні рішення: кримський хан Сагиб Гірей підписав із князем Долгоруким договір, за яким Крим став незалежною від Туреччини державою. Саме тут було поставлено крапку в 10-річній війні між Росією та Кримом: князь Григорій Потьомкін прийняв присягу на вірність Російській імперії від кримськотатарської еліти і всього кримського населення.

Під цим скельним навісом знайдено 150 зображень

ПРЯМА МОВА

Лариса ОПАНАСЮК,
голова Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини:

— Поки що тут відкрито для огляду кілька об’єктів, але навіть цього достатньо, щоб сюди приїздили сотні тисяч туристів з усього світу. Вже підготовлено маршрут, цікаві екскурсійні розповіді. Фахівці допоможуть заглибитися в минулі часи.

Ми вже представили туристичні можливості археологічного парку «Ак-Кая» екскурсоводам і туроператорам, і з початку курортного сезону він функціонуватиме як повноцінний туристський маршрут.

Найближчим часом плануємо обладнати тут переносні експозиції із знахідками. А ще створимо міні-реконструкції історичних подій, починаючи з епохи палеоліту.

Нині головне завдання комітету — забезпечити збереження пам’яток на 45 гектарах парку, тому тут уже працюють доглядачі.

Олег РУСЕЦЬКИЙ,
голова Білогірської  райдержадміністрації:

— Ми намагаємося позиціонувати свій район як унікальне місце для розвитку туризму, тому прагнемо, щоб воно приваблювало шанувальників далекого минулого. Із нетерпінням чекаємо завершення робіт, які нині тривають на території археологічного парку «Неаполь Скіфський», щоб усю цю красу побачило якомога більше туристів.

Цю територію плануємо розвивати і надалі. Так, за кілька років тут з’явиться парк чудес «Біла скеля». Ділянку під його створення вже викуплено, робота триває. Упевнений, що з часом це місце цікавитиме туристів не менше, ніж Південний берег Криму.