Гуманітарна політика

Сімейна лікарка Тетяна Стулій переїхала до Києва із Запорізької області, рятуючись від жахіть російського «визволення». Її колега Тамара Куршакова також через агресію рашистів змушена була покинути рідний Херсон і переселитися до столиці. Обидві досвідчені лікарки, яким хотілося докласти максимум сил і знань, щоб допомагати людям у цей складний час воєнного лихоліття. Тому й привернув увагу лікарок проєкт Всесвітньої організації охорони здоров’я та громадського об’єднання «Академія сімейної медицини України» щодо надання фахової медичної допомоги жителям найвіддаленіших сіл та внутрішньо переміщеним особам. 

Благодійний проєкт «Ділимося хлібом», який втілює фундація імені князів-благодійників Острозьких, спрямовано на підтримку вимушених переселенців. Люди разом печуть хліб, але не лише для себе та дітей. І вони неодмінно діляться ним із нашими захисниками. Так тепло нескорених сердець і рук, яке вклали в кожен буханець у далеких від фронту сільських громадах, прямує за сотні кілометрів і множиться в геометричній прогресії. Борошно та інші необхідні складники фондують небайдужі підприємці.

Чому «Телепланетяни» і чому всі ми, учасники презентації, їхні «друзі»? «І назва, і вся книжка є черговою спробою вкотре привернути увагу до дуже гострої і нагальної проблеми: Україна дуже потерпає не тільки від умов відкритого неба, а ще й від відкритого навстіж для агресивної пропаганди рф вітчизняного інформаційного простору. Масоване і свідоме поширення відвертої антиукраїнської брехні, фейків та інсинуацій призвело до великої кількості потерпілих: це ті ж «телепланетяни», які вірять кремлівській пропаганді із «ящика» та інших ЗМІ й живуть у викривленій дійсності».

 Останні три роки — роки викликів для освіти в Україні. Пандемія коронавірусу, а тепер повномасштабна війна, суттєво обмежили можливість дітей фізично відвідувати школу і тим самим підштовхнули освітян до пошуку нових форм та форматів навчання. І коли під час пандемії COVID19 основним завданням було обмежити фізичні контакти, щоб мінімізувати розповсюдження вірусу, то в умовах війни перед директорами шкіл та місцевими громадами стоїть завдання зробити освітній процес безпечним, не втративши якості.

Після масованих ракетних обстрілів Полтавщини 10 жовтня всі освітні заклади області перевели на дистанційний режим навчання. Ці заходи вимушені й необхідні для безпеки учасників освітнього процесу. Про це повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. Поки що дистанційно навчатимуться тиждень. Надалі діятимуть залежно від ситуації.

Трамвай зупинився посеред вулиці, не доїхавши кількадесятків метрів до зупинки. Із кабіни водія вийшла жінка й голосом, який не передбачав заперечень, виголосила: «Повітряна тривога! Усім покинути салон!» Довелося вийти на вулицю й крокувати ще три зупинки, раз по раз поглядаючи в небо. Добре, що мав пів години до зустрічі з директором із корпоративних комунікацій компанії «Фармак» Євгенією Піддубною, а то запізнився б.

Війна принесла руйнування в усі сфери життєдіяльності, зокрема й медичну галузь. Не знаючи жалю, ворог цілеспрямовано нищить медичні заклади, навіть якщо там перебувають персонал та пацієнти. На Харківщині за сім місяців терору росіяни пошкодили 199 медичних закладів і 19 повністю зруйнували. Та ці цифри зростають. Хоч окупаційні війська відігнали майже з усієї території Харківської області, ворожі ракети й далі тероризують край.

В умовах війни, яка нині триває, освітня сфера України швидко змінюється, трансформується. Заклади впроваджують змішані форми навчання, колективи пристосовуються до переривання занять через повітряні тривоги, однак викладачі не припиняють вчити  дітей за будь-яких умов. Педагогів, школярів і студентів війна змусила стати максимально гнучкими, а держава, своєю чергою, допомагає швидко оптимізувати навчальний процес. Розвиток інноваційних технологій стає основою масштабних освітніх реформ, що перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки.

Олег Шупляк — заслужений художник України. Його картини, особливо двовзори, добре знані у світі. Для себе він визначив давно, що мистецтво має мати національні корені. І на цьому міцному фундаменті стоїть його творчість, про яку сьогодні пан Олег ділиться міркуваннями, а також розповідає й про деякі сторінки особистого життя.

Із початком повномасштабної війни росії проти України чимало наших земляків залишилися без доступу до медичної допомоги та життєво необхідних ліків, передусім від серцево-судинних захворювань, підвищеного тиску, діабету та були змушені переривати лікування. Це стосується й цілком мирних регіонів, де не тривають бойові дії. Часто в населення не вистачає коштів, щоб купити необхідні препарати, а в медичних закладах — працівників чи обладнання. На Полтавщині цю нагальну проблему частково розв’язують за допомогою мобільних медичних команд україно-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я».

Новий театральний сезон відкрили в Тернополі. Його за доброю вже  традицією в академічному драмтеатрі імені Тараса Шевченка розпочали з прем’єрної вистави. Цього разу підготували містерію. І що важливо, містерію непокори. Головний герой вистави — Патріарх Української греко-католицької церкви Блаженніший Йосиф Сліпий, 130-річчя із дня народження якого відзначили в лютому. Це перша сценічна робота в нашій країні про цього духовного світоча, велета духу, славетного українця та незламну людину, яку радянський режим тримав в ув’язненні 18 років. 

 У вітальному слові під час урочистостей з нагоди прем’єри опери «Катерина» за однойменною поемою Тараса Шевченка в Одесі очільник Міністерства культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко згадав символічне відео, зняте нашими захисниками: на визволеній території військові ЗСУ зривають агітку окупантів, під якою проступають пророчі й актуальні рядки Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає…» Роликом, що за кількістю вподобайок залишив далеко позаду більшість відео контенту соцмереж, особливо захоплювалася мистецька спільнота. Мовляв, якби такий кадр побачили в кіно — точно звинуватили б режисера у зайвому пафосі й прямолінійності.