Гуманітарна політика
-
Знання на межі: без куль і зомбування
У неї навіть не було випускного. Та вона не жалкує. «Головне, що я в Україні!» — каже цьогорічна випускниця Дар’я Алексєєва з обстрілюваного Зайцевого, що на Донеччині. Торік 17-річна дівчина-сирота (батьків втратила раніше) сам на сам стикнулася з війною: у юному віці свідомо обрала майбуття в Україні, через що решта рідних відмовилася від неї.
Залишившись сама-самісінька, Даша вперто щоразу з ризиком для життя долала лінію розмежування — приїжджала на підконтрольну Україні територію, щоб здобути український атестат і скласти ЗНО. Разом із подругою Анею винаймала квартиру в Опитному, де дистанційно закінчувала школу. Саме тоді, у травні, «УК» писав, як випускниці добиралися на ЗНО через блокпости. «Дуже хочемо вступити до українського вишу», — хвилювалися навесні дівчата, складаючи тест за тестом.
-
Яка вона, Ліна Костенко?
У неї одразу три автори. Це академік Іван Дзюба, поетеса Ліна Костенко та її донька професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська. Науково-популярне видання побачило цього року світ у державному видавництві «Либідь», яке тривалий час плідно співпрацює з кожним із творців книжки.
У передмові Оксана Пахльовська знайомить читача з обставинами, що передували реалізації видавничого проекту. Ще 2011 року з нагоди ювілею Ліни Костенко «Либідь» підготувала до друку збірку «Є поети для епох» Івана Дзюби, до якої увійшли літературознавчі розвідки про її творчість. Ці есеї включено і до «Гармонії крізь тугу дисонансів…», яку видавці доповнили кількома розлогими розділами. Серед них «У майбутнього слух абсолютний» Розмови Оксани Пахльовської з Ліною Костенко», «За вашу і нашу свободу» Інтерв’ю і виступи Ліни Костенко», «Наша драма опору» Голоси друзів і колег», «Мама Ліна і ми».
-
Тренажер навчить лікувати правильно
Про медичну реформу в українському суспільстві тривалий час не говорить тільки лінивий. Було зроблено й конкретні кроки: щоб пересвідчитися, чи життєздатні накреслені плани, було обрано кілька пілотних регіонів. Звісно, до переходу на ту модель надання медичних послуг, яка б задовольнила і пацієнта, і лікаря, ще далеко, але певні зрушення є. Зокрема щодо перебудови системи підготовки кадрів у вищій школі. Піонер у цьому питанні — Одеський національний медичний університет.
У світі за останні десятиріччя розроблено стандарти медичної освіти, що відповідають сучасним вимогам життя та стану розвитку науки. У 2009 році Всесвітній альянс безпеки пацієнтів за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я опублікував «Керівництво з гарантування безпеки пацієнтів», у якому йдеться й про те, що установи повинні створити безпечне та надійне освітнє середовище для навчання студентів клінічних навичок.
-
Чернігівські художники відсвяткували перше 100-річчя своєї творчої спілки
Кожен мистецький жанр по-своєму зображує сучасність. Та найбільше вражають художні полотна, написані фарбами і душею митця. Тому ще 1916 року придеснянські майстри пензля об’єдналися у творчу спілку «Товариство художників Чернігова». Ініціював цей крок викладач малювання і креслення місцевого реального училища Микола Тарловський. Навчаючись у класі живопису видатного художника Валентина Сєрова та побачивши трохи світу, митець перейнявся ідеєю виставок картин на кшталт «французьких салонів». Тим паче що в Чернігові на той час було багато талановитих живописців. У кожного був власний стиль і секрети, обмін якими надихав на нові творчі знахідки.
-
Партійний форум нездійснених обіцянок
ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:
Зневажена суть автономії
Вогненна мить трагічної біографії
«А ми тую червону калину підіймемо…»
-
Михайло УРИЦЬКИЙ: «У ляльковому театрі можливі такі метафори й узагальнення, які неможливі в інших театрах»
Початок осені для театрального життя — своєрідний Новий рік, бо театри відкривають свої нові сезони, згадуючи уроки минулого. Для Київського муніципального академічного театру ляльок, що в лівобережній частині столиці, він був урожайно переможним. Гучні вистави «Оскар» і «Чому довгий ніс у слона» — й одразу чотири театральні премії «Київська пектораль». Їхній режисер-постановник Михайло УРИЦЬКИЙ завжди дарує і маленьким, і дорослим глядачам ексклюзивні видовища, наповнені доброю, життєстверджуючою, активною енергетикою, такою потрібною в усі часи, а нині особливо.
-
Подвиг Верховного комісара Ліги Націй
ЧИТАЙТЕ В ДОБІРЦІ:
Московське привласнення Київської митрополії
Довга дорога денаціоналізації
Український рятівник Балтійського флоту
-
Побільшало віри, що все буде добре
Перші хвилі пісенного «Океану Ельзи» почали накочуватися на наш прифронтовий Донбас у вигляді афіш та безкінечних розмов: до нас їде популярний і улюблений гурт. А безпосередньо цього жовтневого дня нам здавалося, що всі дороги Донеччини ведуть до її теперішнього адміністративного центру Краматорська.
-
Іван ГРИЩЕНКО: «Співпрацюємо з підприємствами, які нам кажуть, чи правильно вчимо»
Проблема пошуку майбутнього фаху, який буде не тільки до душі, а й приноситиме фінансові дивіденди, нині дуже актуальна. Старшокласники вже тепер ламають голови над тим, куди піти вчитися. Важливий критерій, який додає у рейтингу привабливості українських вишів вагомий плюс, — це те, як діяльність наших університетів оцінюють за кордоном.
На жаль, у міжнародні рейтинги вони потрапляють нечасто. Один із наших вищих навчальних закладів, що цього року отримав таки міжнародне визнання, — столичний Національний університет технологій і дизайну, який готує не тільки фахівців у галузі індустрії моди, а й фармацевтів, економістів, інженерів. За версією журналу «CEOWORLD Magazine», який є провідним у світі бізнесу і технологій, КНУТД — єдиний ВНЗ не лише з України, а й зі всього пострадянського простору, — потрапив до сотні найкращих дизайнерських вишів світу.
Як університетові з 86-річною історією це вдалося, що робиться для популяризації спеціальностей, з яких він готує фахівців, як наші навчальні програми модернізують, наближаючись не лише за формою, а й за змістом до європейських, — сьогоднішня наша розмова із його ректором Іваном ГРИЩЕНКОМ.
-
Рош-га-Шана в Умані святкували майже 40 тисяч хасидів з усього світу
Розпочавши святкування недільного вечора, юдеї, які з’їхалися до Умані, продовжили їх уночі та впродовж наступного дня. Саме цього дня, за юдейськими віруваннями, Всевишній вписує ім’я та подальше майбутнє до Книги життя. Хасиди ж палко вірять: якщо зустріти Рош-га-Шана на могилі цадика (праведника) Нахмана, якого поховано в Умані, весь рік буде щасливим.
Архів публікацій
-
президент україни
-
Урядовий портал
-
УКРІНФОРМ
-
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
-
урядова гаряча лінія 1545
-
ДЕРЖБЮДЖЕТ 2025
-
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПОРТАЛ