Чи кожен педагог може захоплення своїм предметом прищепити майже всім учням? Цікаво розказати про вплив провідників і діелектриків на електричне поле, про електромагнітні хвилі або явище інтерференції світла, цитуючи Жадана, Андруховича або віршовані рядки Лукреція. Це новий предмет? Та ні, звичайна фізика! Учні Городенківської гімназії ім. А. Крушельницького, що на Івано-Франківщині, переконують: можуть пригадати майже кожен урок свого вчителя Ігоря Вітюка. Бо він щоднини викладає нелегкий для багатьох школярів предмет нестандартно, подекуди навіть дивно, але завжди цікаво й незабутньо.

Мабуть, через те, що, крім педагогіки, панові Ігорю не дають спокою ще чимало талантів: він пише дивовижні картини, ікони, танцює, співає. А ще знає напам’ять чимало прозових художніх творів сучасних письменників. І загалом вважає, що кожен учитель фізики має бути трішки гуманітарієм. Спілкуючись із педагогом-ентузіастом напередодні професійного свята, збагнула, що Ігор Іванович не просто художник, який викладає фізику, а й філософ. 

Вона належить до тих щасливих і одержимих сценою майстрів, до яких слава народної артистки прийшла значно раніше, ніж офіційні звання і визнання. Останніми роками сумські шанувальники Мельпомени звикли ходити до театру, аби побачити саме її — неповторну і талановиту Євгенію Серебрякову.

Вона така різна на сцені, що неможливо визначити артистичне амплуа: діапазон ролей неймовірно широкий — від глибоко трагічних до комічних. Саме завдяки своєму багатогранному таланту прима сумської сцени давно утвердилася як одна із провідних актрис обласного академічного театру драми та музичної комедії імені. М. Щепкіна. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Борець, який залишився українцем

У Росії — свій цар Ірод?

Про що розповідає свято освітян

Цього року на Покрову Пресвятої Богородиці відзначатимемо ще три календарні дати: День захисника України, День Українського козацтва і День УПА. За кожною із цих дат — героїчні сторінки з історії визвольної боротьби нашого народу за незалежність. Ось і  тепер зажерлива лапа конаючої імперії вп’ялася в кордони нашої держави. Але з кожним днем сили наших захисників міцнішають, а розчарування тих, хто у хворій ейфорії кричав «Крим наш!», настало дуже швидко. Особливо після фрази кремлівського прем’єра, кинутої кримчанам: «Денег нет. Хорошего вам настроения!» Бачили очі, що купували? Їжте, хай вам повилазить. 

Він дивом уцілів і майже місяць прожив з осколком у серці. В середині серпня 23-річний командир взводу 30-ї бригади Євген Волок біля Старогнатівки підірвався на міні. Осколки уразили мозок, легені й серце.

За що хапатися лікарям, коли життя прошитої смертоносним залізом людини висить на волосині? В серці — кровотеча, в мозку — набряк.  На консиліумі вирішили оперувати спершу мозок, потім, коли стан  буде стабілізовано, зайнятися серцем. В обласній лікарні ім. Мечникова, що в Дніпрі, бійцю терміново зробили кілька складних втручань, зокрема зашили рану серця, зробили операцію на головному мозку. Кілька днів — кома, Євгена тримали на штучній вентиляції легенів.  

Подружжя письменників Тетяна та Сергій Дзюби живуть у Чернігові. Вони дуже комунікабельні, приятелюють із багатьма закордонними літераторами, обмінюються думками і творчими новинками. Поезія талановитих чернігівців сподобалася, її почали активно перекладати і друкувати. В кінцевому підсумку стався такий собі літературний феномен: торік у Канаді вийшов тритомник «Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60 мовами світу». Саме це видання вразило журі престижного Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє в Одесі, де змагалися понад дві сотні письменників з 20-ти країн світу. На ньому подружжя здобуло два «Діамантових Дюки» в номінації «Поезія», а Сергій виборов і третій, переміг у літературних Олімпійських іграх, де змагалися письменники, які працюють у різних жанрах. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Романи, які повернули нам історію

Український модерн проти російської тюрми

Вибір між орденом і безсмертям

Днями в Гарвардському університеті  — найдавнішому чинному  вищому  навчальному  закладі  США відбулася двадцять шоста церемонія вручення Шнобелівської  премії. Названа  також Антинобелівською, вона присуджується за найсумнівніші, абсурдні і на перший погляд  марні наукові досягнення. Утім, винаходи, що спершу викликають  лише усмішку, згодом змушують замислитися. Можливо,  в цьому і полягає народна любов до  пародії на найпрестижнішу міжнародну наукову відзнаку.

Нагороду, засновану в 1991 році Марком Абрахамсом і гумористичним журналом «Аннали неймовірних досліджень», спершу вручали в Массачусетському технологічному інституті. Нині  це відбувається в самому Гарварді напередодні стокгольмської нобелівської церемонії. А дипломи нобелівським лауреатам вручають володарі справжніх нобелівських премій,  які іноді капітулюють перед «довгоносиками»,  мовляв, як я сам до такого не додумався. 

Усі вітчизняні краєзнавчі й мистецькі музеї мають зазвичай відділи історичної кераміки з художніми зразками. Але окремого музею сучасної художньої кераміки ще не було. «Ми перші», — каже директор новоствореного музею мистецтвознавець Наталія Богомаз.

Ця ідея виникла три роки тому, коли з ініціативи Наталії й за меценатства чернівчанина Олексія Бурбака Буковина запросила на пленери кращих українських художників-керамістів. Наступна імпреза зібрала ще й митців з Румунії, Японії, Німеччини, Франції, Чехії, Білорусі та Польщі. 

У Полтаві за підтримки обласної ради створюють універсальний довідник з найрізноманітніших галузей науки, техніки, культури, найповніше зведення найважливіших надбань людності Полтавського краю усіх часів. Цей унікальний науково-видавничий проект має назву «Полтавіка. Полтавська Енциклопедія». За задумом, «Полтавіка» має бути 12-томною. Нині триває робота над 6-м томом «Освіта і наука». За рекомендацією обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського першою на сторінки цього тому потрапить інформація про Полтавський приватний навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — спеціалізована школа» Оксани Данько. За що їм така честь, пані Оксана ДАНЬКО розповіла «УК».