І причина не тільки в глобальному потеплінні, перед яким відступають сніг і мороз. Дається взнаки традиційна налаштованість місцевих жителів і влади селища на прийом туристів, як то кажуть, за будь-якої погоди. Відпочивальники їхали сюди ще за Австро-Угорщини. Бо вже у XVIII столітті тут як гриби росли пансіонати, зокрема авторства австрійського барона Альберта Гределя. Нині господар кожної садиби сам собі барон: не подбаєш про те, щоб залучити туриста, — покладеш зуби на полицю. Тому розбудова туристичної галузі в окремо взятому Славсько не припиняється: ростуть міні-готелі, комфортнішими стають садиби, будуються кафе, осучаснюється раніше створене. 

Коли рівнянка Інна Борунова отримала звістку про те, що удостоєна французького ордена королеви Анни Ярославни «Честь Вітчизни», вона якраз мудрувала над корсетом для нової весільної сукні: треба ж постійно дивувати замовників чимось новеньким! На мить відволіклася, щоб проглянути електронну пошту. В одному з повідомлень значилося: «Рішенням президії асамблеї ділових кіл вас як дизайнера корсетних виробів удостоєно ордена королеви Анни Ярославни «Честь Вітчизни», який буде вручено з відповідними почестями». Подумала, що жарт, і видалила файл. А потім знову схилилася над корсетом: дарма, що вона вже власниця компанії Іnna Моratо та однойменного бренда, першу модель, як кажуть, від «а» до «я» розробляє й виконує сама. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Радянський радіоактивний слід

Трагедія, з якої почалося переселення народів

Дизайн змінюється, українська сутність — ні 

Онкологічні хвороби, за показником смертності у світі посідають друге місце після серцево-судинних захворювань. Частіше за інших українців хворіють на рак і помирають від нього жителі Дніпропетровщини. За словами головного позаштатного лікаря-онколога Дніпропетровської області Віталія Машталера, кількість невиліковних задавнених випадків у регіоні безпрецедентна, цифри жахливі — 25% від усіх онкохворих області, які перебувають під наглядом лікарів (усього — 77 575). Водночас злоякісна пухлина не є фатальною, якщо її вчасно виявити. Наша розмова з Віталієм Машталером про проблеми і здобутки вітчизняної онкології, про те, як зменшити ризик онкозахворювань, і роль народних традицій у їх профілактиці. 

Минуло два роки, відколи парламент ухвалив закон про суспільне мовлення. «Зміни здебільшого торкнулися одного каналу — «UA: Перший». Так, він головний, але система набагато більша, є ще 29 обласних телерадіокомпаній. І там зміни поки що навіть не почалися», — сказав гендиректор національної телекомпанії Зураб Аласанія. 

Як відомо, у столиці відбувся ХІІІ Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. За сприяння Держкіно фільми демонстрували в кінотеатрах «Ліра», «Київ», «Кінопанорама». Уперше на Docudays UA ввели квитки. А в Будинку кіно проводили безкоштовні майстер-класи, дискусії, тренінги на загальну тему «Права людини без ілюзій». 

Музейники разом із співорганізаторами  Union Press Ltd нагадали нам, що піст — це не тільки дотримання певних обмежень у їжі, а й моральні зусилля, якими позиціонуємо себе у грішному світі. Тож  показали камерну за площею і масштабну за історизмом виставку  графіки «Сім смертних гріхів. Європейська художня традиція в сучасній графіці». Експозиція завдяки двохтисячолітній історії теми набуває вагомості на тлі затребуваності моральної відповідальності в українському суспільстві.

Найзначнішим експонатом стала автентична Гравюра Пітера ван дер Хейдена Ira, що в перекладі з латини означає «гнів». Саме гнів призводить до катастроф, з яких найстрашніша — війна. «Гнів» надруковано у 1558 році в антверпенській майстерні Йогана Вірікса за малюнком Пітера Брейгеля-старшого (орієнтовно 1529—1569 роки), який наслідував манеру Босха.  

— Миколо Сергійовичу, в Україні вже другий рік поспіль триває суцільний «ленінопад» — складова процесу декомунізації суспільства. У Запоріжжі піддався нарешті демонтажу найбільший у країні пам’ятник «незабвенному Ильичу». Але не секрет, що більшість людей, навіть колишніх комуністів, не знають істинної сутності вчорашніх «богів» — вождів комуністичних та нацистських тоталітарних режимів. Уже не зауважуємо правдивість кухні написання «Маніфесту Комуністичної партії» та «Капіталу». Тож ваша книжка «Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов», яка щойно вийшла з друку, не лише унікальна, а й актуальна. Що ви ставили за мету, коли бралися за її створення? 

Минуло 25 років, відколи в Україні, тоді ще республіці у складі СРСР, 18 квітня 1991-го утворено новий вищий орган виконавчої влади — Кабінет Міністрів. Він став ровесником нашої незалежної держави, йому першому довелося розв’язувати безліч проблем її становлення, багато чого створювати наново, часто навмання, роблячи різні спроби, припускаючись помилок.

Варто нагадати, що початок 1990-х ознаменувався надзвичайними суспільно-політичними подіями через кризу в СРСР. Вони були лавиноподібними: 1990 року пройшли вибори депутатів Верховної Ради УРСР, склад якої майже повністю оновився; було ухвалено Закон «Про економічну самостійність Української РСР»; 24 серпня 1991 року народні обранці схвалили Декларацію про державний суверенітет; проголосили утворення самостійної Української держави. А вже 1 грудня того самого року відбулися Всеукраїнський референдум і вибори Президента: вони підтвердили бажання абсолютної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно розв’язувати внутрішні політичні й економічні проблеми. І вже через тиждень, 8 грудня, керівники трьох країн підписали Біловезьку угоду, яка зафіксувала розвал СРСР. 

Я вдивлявся у братів Капранових до непристойності, намагаючись знайти хоч одну відмінність в обличчях близнюків. Домовився про зустріч із Віталієм, але  не впевнений, що провів понад годину саме з ним, а не Дмитром: розіграш у дусі братів.