Її п’єсу «Зерносховище» про Голодомор поставили в Королівському шекспірівському театрі. Вона писала її в Москві, де брала участь у створенні резонансного театру «Док». Після агресії РФ у Києві створила «Театр переселенця», з ним організовує покази документальних драм на основі методу «вербатим». З відомим драматургом Наталією Ворожбит розмовляємо про суспільне й особисте. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Велике приниження Івана Грозного

Справа про криваве забруднення тротуару

Святе місце абичим не займають 

Можна стверджувати, що в українському суспільстві на тлі постійних проблем і загроз ще не визначено загальнодержавну стратегію (національну ідею) розвитку країни. Наші університетські знання і досвід дають змогу запропонувати центральну ідею такої стратегії: поєднання й оптимальну взаємодію якісної освіти, передової науки, проривних інновацій і сучасної промисловості з продукуванням затребуваної конкурентоспроможної продукції. Цю ідею вже втілили в практику найбільш успішні за динамікою розвитку країнами. То, може, і в Україні наука в університетах стане шансом країни змінюватися на краще майбутнє?

Про особливу роль науки в університетах говоримо з головою ради проректорів з наукової роботи 150 вищих навчальних закладів і директорів 15 наукових установ Міністерства освіти і науки України Михайлом ІЛЬЧЕНКОМ.

Щороку держава витрачає мільярди гривень на закупівлю ліків. Та цих грошей замало, щоб покрити потребу в них за багатьма державними програмами, і  в реальності люди безкоштовно отримують ще менше препаратів. У лікарнях запаси ліків часто дивним чином зменшуються, натомість важчають кишені недобросовісних медиків й довколамедичних шахраїв, що перепродають ці препарати пацієнтам. 

Корупція на рівні лікарень можлива насамперед тому, що в державі нема єдиної електронної системи обліку медичних препаратів, з допомогою якої можна було б у режимі реального часу відстежувати наявність  ліків, закуплених за бюджетні кошти, в лікарнях. Та якщо гора не йде до Магомета… Одне слово, нині такі онлайн-ресурси створюють завдяки зусиллям громадських організацій. Зокрема торік на Одещині започаткували проект liky.odesa.ua, який в онлайн-режимі відкрив перелік препаратів, закуплених за бюджетні гроші.  

«Моє село, моє Вікно, для мене в світі ти одне», — наспівує Ганна Чемера. За цим пісенним рядком — і любов, і сенс її життя. Воєнного лихоліття прийшла вона на білий світ у цьому населеному пункті. І вікно долі Ганни Олексіївни не було чисто вимитим.

Батько поліг на фронті. Матері самій доводилося давати раду дітям. Але її добре серце відгукувалося на біди інших. У хаті солдатської вдови знайшли прихисток і зморена жінка з маленьким хлопчиком «з-за Збруча», коли 1947 року в Україну знову прийшов голод, і маленька донечка репресованого подружжя із сусіднього Глібова. 

Головне багатство кожного міста — його історія. Чернігова це стосується особливо, адже тут унікальний набір історичних пам’яток. Розпорядитися такою спадщиною можна по-різному. Та ми живемо в епоху здорового прагматизму, і один з розумних варіантів — відштовхнутися від вислову Бенджаміна Франкліна: «Час — гроші». Так, минувшина може приносити кошти, які працюватимуть на розвиток міста. Подати історію так, щоб її захотіли побачити і заплатити за це дзвінкою монетою, найкраще в межах розвитку туристичної галузі. Саме в такому напрямі й рухається Чернігів останніми роками. Один із шляхів до цього, на думку багатьох краян, — передання історичного центру міста під егіду ЮНЕСКО. 

Щоб скласти ЗНО, цьогорічна випускниця Дар’я долає лінію розмежування: в рідному Зайцевому, на не підконтрольній українській владі території Донбасу, досі свистять кулі. Дівчина втратила батьків ще до війни, рідня від неї відмовилась, оскільки Даша (для її безпеки не називаємо прізвища) своє майбутнє пов’язує лише з Україною. Разом з подругою Анею вона дистанційно навчається в Опитненській школі неподалік від лінії зіткнення, бо хоче отримати український атестат і підготуватися до тестів. Нині дівчата складають зовнішнє незалежне оцінювання. А для цього змушені винаймати житло в Опитному, бо хоч і мають перепустки, вчасно дістатися до пункту тестування, долаючи  блокпост, неможливо. 

Без його постаті однаковою мірою неможливо уявити нинішню українську літературу і вітчизняний політикум. Але Володимир Яворівський — насамперед блискучий прозаїк, пристрасний публіцист, віртуозний полеміст, переконливий оратор, який ніколи не заперечує протилежних думок, а лише шукає незаперечні аргументи, щоб спростувати неприйнятні для нього твердження. Сьогодні Володимир Яворівський — гість «УК». 

 ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Друга мати легендарного пілота

Український Дон Кіхот електрозварювання

Людина, яка сміла бути

Моцарелла? Маргарита? Замовляйте! Не стидайтесь! Під куполом Національного цирку їх спечуть за п’ять хвилин Pizza Boys Микола Горбатюк та Євгеній Легкий. Виймуть з пари-жару, охолодять вправним жонглюванням та змастять іскристими феєрверками. Однак не тільки про їжу розповідатимуть глядачам учасники нової програми «Клоуни Forever!» З початку травня по 3 липня у клоунів-кулінарів перейматимуть естафету звірі, виступатимуть гнучкі акробати. А з хижаків на манеж вийде з акордним соло лише ведмідь.

Нинішнє шоу під куполом — це своєрідний експеримент. Проба пера клоунів, які приміряли роль режисерів, трансформувалась у   власну програму із продуманими вступами-підводками до номерів екстра-класу та логічним завершенням.