«Моє село, моє Вікно, для мене в світі ти одне», — наспівує Ганна Чемера. За цим пісенним рядком — і любов, і сенс її життя. Воєнного лихоліття прийшла вона на білий світ у цьому населеному пункті. І вікно долі Ганни Олексіївни не було чисто вимитим.

Батько поліг на фронті. Матері самій доводилося давати раду дітям. Але її добре серце відгукувалося на біди інших. У хаті солдатської вдови знайшли прихисток і зморена жінка з маленьким хлопчиком «з-за Збруча», коли 1947 року в Україну знову прийшов голод, і маленька донечка репресованого подружжя із сусіднього Глібова. 

Головне багатство кожного міста — його історія. Чернігова це стосується особливо, адже тут унікальний набір історичних пам’яток. Розпорядитися такою спадщиною можна по-різному. Та ми живемо в епоху здорового прагматизму, і один з розумних варіантів — відштовхнутися від вислову Бенджаміна Франкліна: «Час — гроші». Так, минувшина може приносити кошти, які працюватимуть на розвиток міста. Подати історію так, щоб її захотіли побачити і заплатити за це дзвінкою монетою, найкраще в межах розвитку туристичної галузі. Саме в такому напрямі й рухається Чернігів останніми роками. Один із шляхів до цього, на думку багатьох краян, — передання історичного центру міста під егіду ЮНЕСКО. 

Щоб скласти ЗНО, цьогорічна випускниця Дар’я долає лінію розмежування: в рідному Зайцевому, на не підконтрольній українській владі території Донбасу, досі свистять кулі. Дівчина втратила батьків ще до війни, рідня від неї відмовилась, оскільки Даша (для її безпеки не називаємо прізвища) своє майбутнє пов’язує лише з Україною. Разом з подругою Анею вона дистанційно навчається в Опитненській школі неподалік від лінії зіткнення, бо хоче отримати український атестат і підготуватися до тестів. Нині дівчата складають зовнішнє незалежне оцінювання. А для цього змушені винаймати житло в Опитному, бо хоч і мають перепустки, вчасно дістатися до пункту тестування, долаючи  блокпост, неможливо. 

Без його постаті однаковою мірою неможливо уявити нинішню українську літературу і вітчизняний політикум. Але Володимир Яворівський — насамперед блискучий прозаїк, пристрасний публіцист, віртуозний полеміст, переконливий оратор, який ніколи не заперечує протилежних думок, а лише шукає незаперечні аргументи, щоб спростувати неприйнятні для нього твердження. Сьогодні Володимир Яворівський — гість «УК». 

 ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Друга мати легендарного пілота

Український Дон Кіхот електрозварювання

Людина, яка сміла бути

Моцарелла? Маргарита? Замовляйте! Не стидайтесь! Під куполом Національного цирку їх спечуть за п’ять хвилин Pizza Boys Микола Горбатюк та Євгеній Легкий. Виймуть з пари-жару, охолодять вправним жонглюванням та змастять іскристими феєрверками. Однак не тільки про їжу розповідатимуть глядачам учасники нової програми «Клоуни Forever!» З початку травня по 3 липня у клоунів-кулінарів перейматимуть естафету звірі, виступатимуть гнучкі акробати. А з хижаків на манеж вийде з акордним соло лише ведмідь.

Нинішнє шоу під куполом — це своєрідний експеримент. Проба пера клоунів, які приміряли роль режисерів, трансформувалась у   власну програму із продуманими вступами-підводками до номерів екстра-класу та логічним завершенням. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Гірка відвертість митця

«Українофоб» із чесним серцем

Мор серед переможців

Стартувала основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання — вчора близько 267 тисяч майбутніх абітурієнтів склали обов’язковий тест з української мови та літератури. Для юнаків і дівчат, які вже незабаром понесуть документи до університетів, свої двері відчинили 1102 пункти тестування по всій Україні. Упродовж трьох годин вступники корпіли над різноманітними завданнями. Причому більшості учасників отримані тестові бали не лише допоможуть стати студентом омріяного вишу, а й будуть підсумком навчання за шкільною партою. Адже для понад 200 тисяч цьогорічних випускників результати ЗНО з української мови, математики або історії України зарахують як державну підсумкову атестацію. 

З диригентом заслуженою артисткою України Оксаною Мадараш поспілкуватися прагнула давно. Неординарна та  яскрава красуня-розумниця. Такою сприймають миколаївці землячку, яка досягла музичних висот на міжнародному рівні. А ще Оксана справжній патріот країни і міста. І хоч нині вона диригент Київського національного академічного театру оперети, прагне, щоб Миколаїв став культурною столицею країни.

— Після концерту іспанської музики в Миколаєві із прекрасним камерним оркестром Аrѕ-Nova, — розповідає Оксана Степанівна, — підійшли до мене дві панянки зі Львова. Розповіли, як пишаються рідним містом — центром української культури. І зізналися, що після мого концерту зрозуміли, що центр культурної України нині не лише у Львові. Щиро кажучи, мене вразило це одкровення, порадувало і надихнуло. 

Завдяки проекту підтримки «Скарби прикордоння — охорона культурної спадщини» стародавню твердиню, яка вистояла не одну облогу, вдалося вивести з аварійного стану. І ось 3 травня музей відкрив двері для перших відвідувачів, які мали можливість оглянути три нові експозиції — виставкові зали «Історична кузня», «Гетьманська зала» та «Ідеальне місто».