У душі кожної жінки живе дівчинка, яка не дає завмерти і заскніти. Іноді здається, що бачу те непосидюче рудоволосе диво, що смикає пані Людмилу зупинитися і не пропустити щось важливе. І те, що вона помічає, тішить усіх: віршами, вдалими фотокадрами, виразними деталями публікацій. 

Льотчик-випробувач Олександр Галуненко встановив 263 світових авіаційних рекорди, з них 110 в одному польоті на надвеликому вантажомісткому літаку Ан-225 «Мрія». Його ім’я занесено до Книги рекордів Гіннесса.

«Під час польотів уся людська сутність як на долоні. Я порівняв би Олександра Галуненка з легендарним Іваном Кожедубом. Вони схожі між собою льотною майстерністю, ставленням до справи, манерою поведінки і особистими характеристиками», — говорив про нього однокурсник льотчик-космонавт, двічі Герой СРСР Леонід Попов. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Українською стихією наповнені всі його твори

Бумеранг насилля

Незборима сила Кобзаря 

У більшості свідомих громадян березень асоціюється не лише з початком весни, а й із традиційними Шевченковими днями. Від них іде своєрідний відлік нового культурного поступу, який задає тону на весь рік. Цим дням передує і вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреатам її вручав особисто Президент Петро Порошенко. 

Видавці брати Капранови вважають переклад «Ледокола» явищем в українській літературі, бо такі книжки «створюють імунітет» у сучасників щодо російської пропаганди, проламують масштабну брехню, обгрунтовують проукраїнський погляд на історичні постаті та на ключові історичні події.

Співпраця Капранових з вигнанцем Суворовим (Володимиром Резуном), який нині живе в Лондоні, розпочалася з книги «Кузькина мать» — так називали в СРСР атомну бомбу. Загалом вони видали п’ять книжок Суворова. Деякі з них український читач отримав раніше, ніж російський. До речі, в Росії його не видають. Сам письменник вивчає українську мову. Він етнічний українець, до того ж служив у Прикарпатті й нині позиціонує себе як український історик. 

Школярі потерпають від переобтяженості навчальних програм. Більшість тем з різних предметів настільки деталізовані, перевантажені термінами, що учні не в змозі осмислити матеріал, викладений у підручниках, і самостійно виконати домашні завдання. І хоч шкільні програми нещодавно спростили, значна частина вчителів не поспішає докладати зусиль, щоб зробити уроки цікавішими. 

Треба розробити таку формулу фінансування вищої освіти, яка дасть змогу надавати кошти високоякісній освіті, буде прозорою, а також враховуватиме міжнародний досвід, наголосила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, представляючи позицію міністерства під час дискусії щодо цієї  проблеми, яку організував аналітичний центр CEDOS. «Ми змінюємо механізм державного замовлення на інший тип фінансування, який грунтуватиметься на результатах», — повідомила вона.

Хоч певні правила залишаються незмінними: для дієвої системи фінансування вищої освіти університети мають відповідально ставитися до підготовки студентів, намагатися якомога більше залучити на навчання найкращих абітурієнтів. У свою чергу вступники, обираючи виш, мають зважати передовсім не на його популярність, а орієнтуватися на конкретні показники його діяльності. «Завдяки  новому механізму фінансування зможемо підкреслити сильні сторони системи і поліпшити вищу освіту загалом», — наголосила посадовець. 

Яким у житті має бути артист, якщо він так переконливо втілює на сцені образ невтомного і простодушного витівника Труффальдіно з комедії Карло Ґольдоні «Слуга двох господарів»? Та не просто втілює, а проживає його в жанрі мюзиклу зі співом, танцями та віртуозним пластичним рішенням. Вистава «Труффальдіно з Берґамо» Київського національного академічного театру оперети стала справжнім вибухом минулого сезону і здобула «Київську пектораль». Тому «УК» призначив зустріч виконавцеві головної партії Дмитрові Шарабуріну.

Аж ось у спорожнілому театральному фойє з’явився й він сам — чорнявий серцеїд із приязною усмішкою й пружною ходою спортсмена. Ми почали розмову. 

Про Михайла Коцюбинського в Чернігові говорять багато і охоче. Тут його будинок, сад, нащадки, зрештою могила. Тут усе, що він мав перед очима для натхнення, — і  вулиці, якими ходив, і  краєвиди, які любив. А його творчість настільки багатогранна, що після всіх досліджень виникають нові й часом несподівані теми, котрі розкривають творчість митця в іншому світлі. Як, скажімо, в монографії «Візуальне у творчості М. Коцюбинського» професора Ніжинського університету імені Миколи Гоголя Олександра Ковальчука. 

У цьому році Закарпатському краєзнавчому музею присвоєно ім’я одного з найавторитетніших дослідників історії краю Тиводара Легоцького. Спадщина  науковця і невтомного мандрівника величезна: 11 монографій, понад 275 статей, значний рукописний фонд, багатющі зібрання археологічних, етнографічних, нумізматичних предметів. На запитання «УК», чому це сталось аж тепер, директор музею Василь Шеба відповів: це подарунок нам до 70-річчя.