Треба розробити таку формулу фінансування вищої освіти, яка дасть змогу надавати кошти високоякісній освіті, буде прозорою, а також враховуватиме міжнародний досвід, наголосила перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, представляючи позицію міністерства під час дискусії щодо цієї  проблеми, яку організував аналітичний центр CEDOS. «Ми змінюємо механізм державного замовлення на інший тип фінансування, який грунтуватиметься на результатах», — повідомила вона.

Хоч певні правила залишаються незмінними: для дієвої системи фінансування вищої освіти університети мають відповідально ставитися до підготовки студентів, намагатися якомога більше залучити на навчання найкращих абітурієнтів. У свою чергу вступники, обираючи виш, мають зважати передовсім не на його популярність, а орієнтуватися на конкретні показники його діяльності. «Завдяки  новому механізму фінансування зможемо підкреслити сильні сторони системи і поліпшити вищу освіту загалом», — наголосила посадовець. 

Яким у житті має бути артист, якщо він так переконливо втілює на сцені образ невтомного і простодушного витівника Труффальдіно з комедії Карло Ґольдоні «Слуга двох господарів»? Та не просто втілює, а проживає його в жанрі мюзиклу зі співом, танцями та віртуозним пластичним рішенням. Вистава «Труффальдіно з Берґамо» Київського національного академічного театру оперети стала справжнім вибухом минулого сезону і здобула «Київську пектораль». Тому «УК» призначив зустріч виконавцеві головної партії Дмитрові Шарабуріну.

Аж ось у спорожнілому театральному фойє з’явився й він сам — чорнявий серцеїд із приязною усмішкою й пружною ходою спортсмена. Ми почали розмову. 

Про Михайла Коцюбинського в Чернігові говорять багато і охоче. Тут його будинок, сад, нащадки, зрештою могила. Тут усе, що він мав перед очима для натхнення, — і  вулиці, якими ходив, і  краєвиди, які любив. А його творчість настільки багатогранна, що після всіх досліджень виникають нові й часом несподівані теми, котрі розкривають творчість митця в іншому світлі. Як, скажімо, в монографії «Візуальне у творчості М. Коцюбинського» професора Ніжинського університету імені Миколи Гоголя Олександра Ковальчука. 

У цьому році Закарпатському краєзнавчому музею присвоєно ім’я одного з найавторитетніших дослідників історії краю Тиводара Легоцького. Спадщина  науковця і невтомного мандрівника величезна: 11 монографій, понад 275 статей, значний рукописний фонд, багатющі зібрання археологічних, етнографічних, нумізматичних предметів. На запитання «УК», чому це сталось аж тепер, директор музею Василь Шеба відповів: це подарунок нам до 70-річчя. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Українофобство полум’яної інтернаціоналістки 

Генерал бурякових полів

Не треба нам берег турецький…

Онкохворі дорослі й діти відтепер мають змогу перевіряти, чи не придбали вони вже закуплені державою ліки. Дізнатися про наявність препаратів загалом і перевірити їхню кількість можна в системі моніторингу «Ліки-контроль». У всіх областях країни в режимі реального часу збиратимуть інформацію зі 112 медичних закладів. 

В Україні запроваджено нову процедуру ліцензування освітньої діяльності. Дедалі більше вишів, які не дбають про якість освіти і створення належних умов для навчального процесу, позбавляють  ліцензій. У такий спосіб Міністерство освіти і науки оптимізує занадто розгалужену мережу вищих навчальних закладів. Діяльність припиняють  передовсім численні приватні коледжі та  філії сумнівних університетів, деякі державні заклади. «УК» дізнавався, хто вирішує майбутнє університетів. 

Як відомо, у фіналі національного відбору  на міжнародний пісенний конкурс  крім співачки Джамали змагалися п’ять гуртів: The Hardkiss, Brunettes Shoot Blondes, «НеАнгели», Pur:Pur і SunSay. Щоб визначити переможця, своє слово мали сказати журі й ми, слухачі. Наше голосування  цінується вище за думку професіоналів. Тому можна впевнено казати, що Джамала — це вибір українців, адже журі надало перевагу гурту The Hardkiss. Однак  свою справу зробили  SMS-повідомлення, яких, до речі, цього  року  було  рекордно багато —  382,5 тисячі. Співачка набрала найбільше балів саме завдяки нашій активності.

Тож у травні у Стокгольмі 32-річна Сусана Джамаладінова заспіває пісню «1944». На її написання співачку надихнула розповідь прабабусі про депортацію кримських татар із території півострова. «Я написала її торік, і для мене це дуже особиста пісня, — розповідає Джамала. — Вона про трагедію  нашої сім’ї й усього кримськотатарського народу, який у 1944-му завантажили в товарні вагони і як худобу кілька тижнів везли в Середню Азію. Тих, хто  помирав від голоду і спраги, просто викидали з потяга. Моя прабабуся втратила там одну з дочок. Написати пісню мене спонукала особиста історія моєї родини,   але якщо подивитись на цю тему ширше, то багато народів, які живуть в Україні, було репресовано, депортовано, вони пережили Голодомор. Тому ця пісня не тільки про депортацію. Для мене дуже важливо, щоб про те, що нам усім болить, дізналися якомога більше людей за  межами країни. Тому використаю «Євробачення», щоб розповісти  про це музичною мовою як композитор, як автор».

Під час цьогорічної вступної кампанії державне замовлення для університетів формуватиметься по-новому. «Важливо, що міністерство вже не буде здійснювати ручного розподілу місць державного замовлення для вищих навчальних закладів, — заявила вчора під час брифінгу в Будинку уряду перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — Ми змінюємо цю систему. Адже щороку кожен університет прагне отримати якомога більше бюджетних місць, тож при їхньому розподілі часто були задіяні лобістські інтереси. Цього року університети, з огляду на торішню кількість бюджетних місць, можуть самі встановлювати до 20% (максимум 25%) держзамовлення за окремою спеціальністю. Причому кількість місць за окремою спеціальністю буде зафіксована Кабміном — приблизно в квітні». 

Шістдесятники зробили великий внесок не тільки у другу хвилю українського відродження — виступили проти русифікації в культурній політиці, відмовилися від канонів соціалістичного реалізму. По суті, в тоталітарній державі вони заявили про людську гідність. Осмислення реальності в координатах пріоритетів людини стало первинним, що не вкладалося в совєтську ідеологію. На вільнодумство художників влада відповіла «бульдозерними» заходами, цькуванням у пресі, найрадикальнішим — примусовим лікуванням у психлікарнях. Але процес уже тривав. Пік хвилі арештів припав на 1972 рік. Кульмінацією репресій проти художників стало провокаційне вбивство Алли Горської.