Врубель із польської означає «горобець»: пращури художника по лінії батька були прусськими поляками. Малював Михайло Врубель з дитинства, батько й мачуха, підтримуючи його захоплення, винаймали синові приватних вчителів. Вступивши до Петербурзької академії мистецтв, хлопець натхненно і повсякчас малював, тож став улюбленим учнем Павла Чистякова. Саме відомий художник і порекомендував молодого Врубеля професору Андріану Прахову, котрий керував реставрацією церков і фресок у Києві й пізніше опікувався розписами Володимирського собору. Це стало початком київського періоду (1884—1889) творчості загадкового й самобутнього художника.

Він називав Київ містом-поемою; на одному з улюблених місць — Володимирській гірці — мріяв побудувати Пантеон і розписати його. Перша монументальна робота тут — фреска «Зішестя Святого Духа на апостолів» на хорах Кирилівської церкви. Не маючи досвіду в монументальному жанрі, Врубель усього за рік пише кілька видатних творів: окрім «Зішестя…», іконостас для Кирилівської церкви, а ще дописав мозаїку одного з янголів у Софійському соборі. 

Цьогорічна презентація спільної виставки Національного музею ім. Тараса Шевченка та мистецького навчального закладу «Небесна Сотня — то в серцях вогонь» — лише початок цього проекту. «Думаю, що за кілька років ми зробимо повну галерею портретів героїв», — розповідає директор Державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка Олена Авраменко.

Долучитися до проекту погодилися колишні випускники школи — нині студенти Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Згодом експозицію буде передано до музею Майдану, який створюють. 

Не варто питати, що ви відчуваєте, коли ненароком торкаєтеся увімкненої праски чи гарячої води. А от як почуватиметеся, якщо не матимете змоги забрати руку від розпашілого металу чи змушені будете тримати її в окропі? Приблизно такі самі муки цілодобово місяцями терплять ті, хто страждає від болю і не має змоги його вгамувати. Мої власні спогади про це пекло — далекі, з дитинства: тяжко вимучене обличчя брата, який помирав від саркоми.

Україна — п’ята за показником дитячих онкозахворювань: за даними ВООЗ, їх щороку виявляють у тисячі маленьких українців. Найчастіше — рак крові. Лише 47% пацієнтів виліковуються, на відміну від 70% жителів Заходу. Отже, кожна друга дитина помирає від раку, а значить, потребує паліативної допомоги. 

У лютому заслужений артист України Віктор Павлік відзначив подвійний ювілей: 50 років життя і 30 — на професійній сцені. Відсвяткував його грандіозним концертом у Палаці культури «Україна» в супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Дмитра Антонюка, де вперше виконав 20 своїх хітів під акомпанемент 50 музикантів-віртуозів. Відкривала концерт пісня «Дай нам, Боже», яка об’єднала багатьох українських артистів, а виконані романтиком хіти «Афіни, Київ і Стамбул», «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені» перетворили зал на справжній данспол. 

Воно не зупиняється з часів графині Браницької: важкі краплі поту, непомітні для перехожих, струмками стікали по натруджених дерев’яних лопатях понад століття. Запах щойно змеленого борошна розносив селом вітер, який часто просився в помічники воді: разом їм працювалося краще. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

Український сад видатного хірурга

Від радянських «любителів» – до путінських «шахтарів»

Не буди лиха

Не все те неправильне, що тобі не зрозуміле, казав колись  Григорій Савович Сковорода — мандрівний філософ і вільна людина. Він не бажав бути таким як усі. Висміював недоліки, однак ніколи не висловлював зневаги.

Україна — досить толерантна держава. Вона ніколи не була імперською країною й ніколи не потерпала від месіанського комплексу, свідчить опитування соціологів. Утім, це не означає, що нині не потрібно говорити з українським суспільством про дискримінацію й толерантність, терпимість та нетерпимість. Потрібно, до того ж всіма доступними засобам, зокрема й мовою карикатури. 

Одного дня випадок і насичене культурне життя столиці звели мене з визначними театральними постатями. Драматург Наталя Ворожбит проводила майстер-клас у Будинку кіно в межах програми 13-го DocudaysUA. Уперше на Міжнародному кінофестивалі було показано її документальну виставу з реалій життя сучасної Донеччини.

«Театр не можна нічим замінити, — розмірковує пані Наталя. — 2016 року відкрилося п’ять нових театральних майданчиків, там ідуть документальні вистави, які виводять глядача із зони комфорту». Критерій театру в неї один: чи відбувається диво мистецтва. Практика Ворожбит цілком у руслі нонконформістського світового театру, та поки що її роботи не потрапили у шорт-листи «Київської пекторалі-2015», якими нагороджували 28 березня. Подія відбувалася в Муніципальному театрі опери і балету для дітей і юнацтва. 

Франкофонія, яка яскраво стартувала в Україні, органічно переходить у «Французьку весну», цікаві та різнобарвні заходи якої почалися вчора. Директор «Французького альянсу» в Рівному Надія Чумак упевнена: такі події нині потрібні Україні як ніколи. Хоч би для того, щоб нагадати світові: ми країна великої унікальної культури, яка є повноправним членом світової спільноти. 

Недавній фейк про те, що нібито учнівські олімпіади скасували, облетів усі соціальні мережі. Особливо переймалися батьки школярів, зокрема цьогорічних випускників, адже участь в інтелектуальних змаганнях додає балів під час вступу. Інколи вони навіть об’єднувалися у групи й збирали кошти, шукали спонсорів, щоб змагання для їхніх обдарованих дітей відбулися. «УК» вирішив з’ясувати, в чому причина такої ситуації.