Нині вже можна підсумувати, яким був для українців не тільки літній, а й оксамитовий сезон. Головний висновок: кількість відпочивальників на вітчизняних курортах перевищив усі очікування. Люди їхали з усієї України і ближнього зарубіжжя, особливо Молдови, Білорусі. А от кількість українських туристів за кордоном зменшилася приблизно на 30%, особливо в Європі.

Про те, що наші курорти подолали звичну позначку своєї щорічної наповненості, зрозуміли вже в липні. «Дружина хотіла забронювати місця для родини на 10 днів у Залізному Порту або Коблево, але їй запропонували тільки кімнату на 1—2 дні», — поділився тоді інформацією в розмові з автором київський знайомий. Місця, звісно, були, але їх потрібно було знати. Однак багатьом нашим співвітчизникам доводилося підбирати варіанти відпочинку в південних областях країни вперше, бо раніше їздили в Крим чи Туреччину. Але через анексію півострова і дорогий долар довелося змінювати звичні маршрути. Тож на збільшення турпотоку вплинули не тільки патріотичні почуття, а й бажання зекономити. 

Проблема паліативної дитячої допомоги в Україні нині існує наче в іншій системі координат: є життя — складне і суперечливе, і є невиліковно хворі діти, земний шлях яких завершиться через кілька місяців або й днів.

Занурившись у свої будні, ми воліємо їх не помічати. Не маємо часу, бажання, чи просто наші душевні сили не розраховані на такі емоційні потрясіння. З огляду на цей контекст арт-проект «Оскар і Рожева Пані» можна вважати своєрідним холодним душем для всіх нас. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Місто ратної слави

Правила і норми — не для тиранів?

Мужність вибору двічі Героя

Днями в зону проведення АТО вирушили понад 60 військових священиків (капеланів) Української православної церкви Київського патріархату. Зараз вони вже перебувають у військових частинах і на блокпостах. Проводжав їх та говорив напутні слова митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко). Кореспондент «УК» поспілкувався з ним і розпитав, хто і як готує капеланів до служіння на передовій та що найбільше його вразило під час неодноразових поїздок на Донеччину й Луганщину. 

Цього року в печері Вертеба, що поблизу села Більче-Золоте Борщівського району, вкотре проводили археологічні дослідження.  Та спершу коротка довідка про унікальне й таємниче  підземелля. Тут жили трипільці — носії археологічної культури енеоліту, яка існувала п’ять-шість тисяч років тому. Загалом їхніми життєвими просторами впродовж понад півтори тисячі років були сучасна Україна, Молдова, Румунія. Ці давні люди стали чи не першими хліборобами,  вирощували колосові й зернобобові, розвивали тваринництво, зводили будинки, навіть двоповерхові.

Але на присмерку цієї цивілізації трипільці місцем пристановища обрали майже на шістсот років печеру Вертебу. Чому, навіщо?  Достеменної відповіді на ці запитання науковці ще не знайшли. 

Останнім часом ЗМІ дедалі частіше повідомляють про сенсаційні події в галузі астрономії. Зокрема, недавно науковий світ  сколихнула звістка про відкриття нової планети, яка нібито дуже схожа на нашу Землю. А загалом, якщо вірити таким повідомленням, ми вже знаємо про існування    щонайменше кількох сотень нових планет. 

— Їх відкрито вже навіть більше тисячі, — уточнює відомий астроном Анатолій Копиленко. — Однак погляньмо глибше. Ще зовсім недавно за межами Сонячної системи людство не знало жодної планети. Зірок у космосі видимо-невидимо, але вони так далеко, що помітити біля них хоч одну планету тривалий час не було змоги. Їх виявили тільки наприкінці 1980-х  за допомогою найновішої техніки і точних наукових методів. 

Усім миром — від надання цільової субвенції з державного бюджету до внесків із батьківських гаманців — ми забезпечуємо якісну освіту кожного школяра. Водночас від цієї благочинної справи були відсторонені сільські бюджети, хоча сільські ради належать до базового рівня в структурі держави і визначають розвиток своїх громад.

Через бюрократизм іноді доходить до безглуздя. Так, сільського голову, який вільну кімнату в приміщенні дитсадка (двоповерховій і ошатній будівлі) надав для навчання учнів першого класу, комісія оштрафувала. За що? Та за те, що першокласникам у ній тепло! Точніше тому, що таким чином сільський бюджет фінансує школу, а це бюджетним кодексом йому забороняється робити. Що подумали про державу батьки і діти цього села? 

Талановитий, харизматичний, вдумливий — цей перелік позитивних епітетів можна продовжувати, адже Кирило Карабиць обдарований гарними рисами. Шанований український диригент, який працює з оркестрами світового рівня, дуже відкритий і простий у спілкуванні. Насправді цікавий співрозмовник — з тих людей, які заряджають. Енергії в нього, на щастя, вистачає на все і на всіх. Тільки уявіть: на День Незалежності України Карабиць разом із оркестром I, Culture Orchestra зіграв два концерти — у Національній опері та просто неба на Майдані. До речі, дійство вразило українців високим рівнем, вишуканістю, європейськістю. Потім — турне в Батумі, Сантандері. І знову Київ — концерт на честь творчості батька Кирила, композитора Івана Карабиця, на якому його пісні виконали відомі українські естрадні співаки у супроводі Естрадно-симфонічного оркестру.

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

Волю — зброєю і пером
Пробний камінь для тоталітаризму
Адвокат і вчитель українців

Початок жовтня. Міжнародний день музики. Сонечко потроху заходить за обрій, а на вулиці Великій Васильківській, 53/3 розбігається уздовж тротуару червона доріжка. Вона веде до центрального входу Київського національного академічного театру оперети. Це він запрошує шанувальників високого мистецтва на відкриття нового театрального сезону. Таке дійство відбувається на столичному майданчику за цією адресою вже 81 рік поспіль. Жовтневий гала-концерт зриває бурхливі оплески. Та й без них успіх старту засвідчено: у залі аншлаг.

Дві години поєднали позитивні вібрації серцевих ритмів молоді та людей поважного віку. Тут нема місця для чвар, статі чи віросповідання. Всі мовчать, очікують… Лунає музика Йоганна Штрауса, Вольфганга Амадея Моцарта, Франца Легара, Йоганнеса Брамса. Їх яскраво доповнюють номери з мюзиклів та оперет. «Браво!» — лунає і в бік сцени, і в бік ложі, де дають друге життя чарівним нотам музиканти симфонічного оркестру. Під класику високий клас у танці демонструє балетна трупа, кружляючи у французькому канкані та сінг-сінгу.