Закарпатську Міжгірщину раніше уславляли своїм пензлем художники-класики Федір Манайло, Йосип Бокшай, Адрій Коцка. Нині це роблять їхні наступники: Василь і Петро Свалявчики з Ужгорода, Золтан Мічка, Іван Івановчик і Олександр Андяловші з Мукачевого, Микола Влад із Солотвина на Тячівщині, Василь Шиндра, Василь Сенько, Іван Вегеш із Міжгірщини.

Але насправді художників-пленеристів, які обирають для себе міжгірські краєвиди, набагато більше. Річ у тім, що саме названі живописці взяли участь у четвертому поспіль пленері під назвою «Околиці Синевира». 

У День української писемності та мови, 9 листопада, на Українському радіо традиційно відбудеться «Радіодиктант національної єдності». Цей захід стане вже п’ятнадцятим. Його транслюватимуть три канали Національної радіокомпанії України (початок о 10:10). Проте можна писати диктант і через інтернет, чим скористаються зокрема жителі Криму й окупованого Донбасу. 

Понад рік минув із дня смерті Бориса Клімчука — відомого державного діяча, дипломата, вчителя, управлінця. А біль від цієї передчасної втрати так і не минув.

І, як показали її роковини, на які в рідному селі покійного зібралися сотні людей з усієї області та з-за її меж, мине не скоро. Бо надто багато доброго для Волині й волинян встигла зробити ця Людина, яка квапилася не просто жити — змінювати наше життя на краще. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Рецидив радянської доби

Літописець Січі у борні проти двох імперій

Автор «Набату» не поступився совістю

У вересні вибаглива лондонська публіка стала свідком великого творчого проекту «Культура України сьогодні», в межах якого вперше у столиці Великобританії показано вистави Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. Гастролі театру планували на тиждень, та лондонська організаційна сторона, переглянувши вистави, попросила продовжити їх ще на стільки само.

«Вистава, яку неможливо забути», «актори в українській класиці перевершили всі очікування», «пронизлива історія, витончено передана зірковим акторським складом», «що більше дізнаватимемося про українську культуру, то більше в нас шансів зрозуміти корінь проблем цієї неспокійної, але відважної юної демократії», — так відгукнулася незалежна лондонська критика на виступи київських митців. Подробиці цього проекту і нинішнього життя театру ми дізналися від генерального директора — художнього керівника театру Михайла РЕЗНІКОВИЧА. 

Цьогорічні одинадцятикласники та їхні батьки дедалі частіше замислюються над вступом до вищих навчальних закладів. Тим паче у 2016 році на абітурієнтів чекає чимало змін. Нещодавно Міністерство освіти і науки затвердило нові Умови прийому до вишів.

На IX з’їзд 260 інфекціоністів  із 24 областей  зібралися  в Тернополі. 

Примітно, що на адресу з’їзду надійшов лист від імені 95 інфекціоністів Криму, які засвідчили свою повагу та побажали успіхів. Президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів професор Михайло Андрейчин  у вступному слові наголосив, що національній безпеці країни передовсім  загрожують хвороби, які набули значного поширення: ВІЛ-інфекція, вірусні гепатити, герпетичні, кишкові та арбовірусні інфекції, а також різні паразитози. 

Храм Успіння Пречистої Діви Марії УГКЦ у Борщеві, що на Тернопіллі, на порозі свого 130-річчя. З ним зростало місто, тут благословляли всі патріотичні наміри українців. Тривалими роками церква, що постала в самому центрі теперішнього райцентру, була відома копією чудотворної ікони Богоматері «Примирення». На ній старослов’янською та польською мовами читаю напис: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво». Отож два народи пошановують такий образ. Він і зараз на  чільному  місці у вівтарі храму. 

Поезію шанованого ювіляра, до  якого днями  прийшов вісімдесятий день народження, Олесь Гончар колись означив лаконічно, обсягово і влучно: «Твори Бориса Олійника вже витримали суворий іспит часом, і вони, без сумніву, принесуть читачеві радість активного співпереживання. Перед нами поет мислячий, гострий, глибокий, чия творчість нині стає поряд з тими художніми цінностями, що їх подарували своєму народові найталановитіші співці України».

А  щемні відгуки про його вірші сльозинками збігають по лицях стількох жінок  щоразу, коли долинають із репродуктора в усі куточки України пісні про Матір на його слова — планетарні й водночас немов про кожну з них особисто. Не всі вони знають ім’я автора і те, що рецензії їхніх сердець збігаються з високою оцінкою комітету з Шевченківської премії, якою Бориса Олійника нагороджено 1983 року за поетичну збірку саме материнської тематики — «Сива ластівка». 

 ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Балада про Укртрударм

Геній духовної музики

Завеликий для свого часу