У 2010 році київський театральний світ зазнав культурного шоку від оперної вистави в Муніципальному театрі опери і балету для дітей та юнацтва. Французька опера з дивакуватою назвою «Перси Тіресія» і сюрреалістичним змістом перевернула всі наші уявлення про оперний жанр, який, на жаль, в Україні ще з нафталінним присмаком. Театральна премія «Київська Пектораль» одразу назвала її своїм безперечним лауреатом. Натхненником і режисером цього неймовірного дійства виявився тоді 28-річний Дмитро Тодорюк. Ще більшим здивуванням стало те, що він один із трьох учасників дуже популярного в Україні естрадного тріо «Авіатор».

Про Дмитра говорять: сонячний, мудрий, креативний. Він встиг здобути дві академічні консерваторські освіти: вокальну і режисерську. А якщо врахувати, що ще й виявив себе як кіноактор, поет, композитор, бард і перекладач, то до його характеристик можна додати і визначення «людина-оркестр». 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Наш стяг над Україною

«Ніколи не побачити вам нас прикованими до весел на галерах»

Не такий народ чи вожді? 

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР 12-го скликання, депутати якої ще не підозрювали, що вже працюють у вищому представницькому органі влади незалежної країни, 357 голосами «за» ухвалили Декларацію про державний суверенітет України. На той час аналогічні документи вже ухвалили парламенти фактично окупованих Червоною армією у 1940 році Литви, Латвії й Естонії й навіть РРФСР, де Перший з’їзд народних депутатів 12 червня 1990 року проголосив державний суверенітет Росії. Прикро, що про це постійно забувають великодержавні шовіністи, які звинувачують у розвалі «союза нєрушімого» всіх без винятку, починаючи з «невдячних інородців» і закінчуючи «американським імперіалізмом», але не російських політиків, після рішення яких подальше перебування на «титаніку» під червоним прапором стало смерті подібне. 

Вступна кампанія триває — абітурієнти активно подають документи до приймальних комісій університетів. «УК» поцікавився, чи є вступники у вишах, що переїхали з непідконтрольної території Донбасу, і який обсяг державного замовлення вони отримали. А також яка доля випускників шкіл, які залишилися без українського атестата? 

У «Мистецькому Арсеналі» у виставкому проекті під назвою «Хочу бути художником» зібрано майже всі полотна відомої української художниці Катерини Білокур. Усі охочі можуть ще оглянути експозицію до 19 липня. Це варто зробити, бо не відомо, чи зважаться коли-небудь наші музеї на такий повторний крок. 

Донедавна організаційно і фінансово лісові коледжі (раніше — лісові технікуми) були невід’ємною частиною державної системи лісового господарства. Можна навіть сказати — її базисом, оскільки саме спеціалізована професійна освіта визначає успіхи і розвиток будь-якої галузі. 

Цьогорічне зовнішнє незалежне оцінювання особливе: вперше за багато років — завдяки запровадженню так званого порогового бала, здолати який вдалося далеко не всім, — воно стало справжнім бар’єром для тих абітурієнтів, хто виявився не готовим до навчання у виші. Справжньою його родзинкою можна вважати й запровадження тестів з української мови та літератури й математики двох рівнів складності, коли вищі навчальні заклади отримали право вимагати від абітурієнта результати тестування не лише базового, а й поглибленого рівня. Тож сьогодні про перші підсумки ЗНО-2015 і висновки, яких вдалося дійти завдяки цьому, «Урядовому кур’єру» розповідає директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор ЛІКАРЧУК.

Проекти законів щодо змін системи охорони здоров’я не передбачають приватизації лікувальних закладів, наголосив під час брифінгу міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, коментуючи основні принципи нарешті зареєстрованих у Верховній Раді шести законопроектів.

— Треба переходити від фінансування ліжко-місць на фінансування послуг. Це означає, що держава оплачуватиме послуги, які мають отримувати всі люди, незалежно від соціального-економічного статусу. Це також забезпечить автономію для мережі. Нині вона в управлінському сенсі на 100% — власність держави. А нам потрібно, щоб вони самостійно могли заробляти гроші, самі розпоряджатися своїм бюджетом. Наголошую, це не приватизація. Медичні заклади змінюють правову форму, але не змінюють власника. Правові норми, що вводитимуться, нададуть змогу легально отримувати гроші за послуги, — сказав міністр. 

Цього року у зв’язку з тисячоліттям смерті Володимира Великого до постаті київського князя, який увійшов в історію хрещенням Русі, прикута особлива увага. Президент України Петро Порошенко ще 25 лютого нинішнього року підписав указ «Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Руси-України», яким передбачено впродовж цього року провести наукові конференцій, круглі столи, дискусії, викарбувати пам’ятну монету, виготовити поштові марки і конверти та інші заходи з ушанування визначної історичної постаті.

Росія також планує чимало урочистостей задля відзначення роковин смерті Хрестителя, які із розмахом відбудуться у кількох містах Росії і навіть у сусідніх державах. Завершиться вшанування восени встановленням величного, більшого за київський, бронзового пам’ятника у Москві заввишки 25 метрів і вагою 300 тонн.

 З Андрієм Курковим випала нагода поспілкуватися під час бурхливих презентацій за кордоном його книжки «Щоденник Майдану», що розказує також  про життя в період окупації Криму і після цих подій. Видання вже побачило світ німецькою, французькою, англійською, італійською, естонською, російською мовами, а ще заговорить польською, литовською, японською. Так Андрій Курков розповідає іноземцям правду про події в Україні. А на запитання цього інтерв’ю письменник відповідав у Словенії, де не тільки презентував «Щоденник», а й зустрівся із президентом цієї країни. «Говорили, звичайно, про Україну, але пан президент не дав жодного оцінювального коментаря. Я пояснив йому, як бачу ситуацію», — написав нам Курков.